- •Адміністративне право
- •Адміністративний акт
- •Адміністративні суди
- •Адміністративно-територіальна одиниця
- •Апарат обласної державної адміністрації
- •Бюджетна система
- •Відповідальність державного службовця
- •Відповідальність у державному управлінні
- •Голова місцевої державної адміністрації
- •Горизонтальні зв'язки
- •Громадський контроль
- •Деліктологія державних службовців
- •Державне регулювання
- •Державний друкований засіб масової інформації
- •1) Одна з форм здійснення державної влади, забезпечення додержання законів та інших нормативних актів, що видаються органами держави; 2) система державних органів перевірки.
- •Державно-управлінські відносини
- •Дипломатична служба
- •Документообіг
- •Електронний документ
- •Ефективність державного управління
- •Законодавча ініціатива
- •Збереження документів
- •Зв'язки з громадськістю
- •Змішані (різнорідні) нормативно-правові акти
- •Індивідуальні нормативно-правові акти
- •Інформаційні послуги
- •5) Завершення (високий статус, визнання професіоналізму та компетентності, вшанування заслуг, відчуття необхідності передати свої знання та досвід іншим).
- •Київська міська державна адміністрація
- •Колегія місцевої державної адміністрації
- •Колегія центрального органу виконавчої влади
- •Конкурентна політика
- •Контроль у державному
- •Концепція бюрократії
- •Логічні наукові методи
- •Методологія державного управління
- •Механізми державного управління
- •Модель врума-їтона-яго
- •Монетаристська модель
- •Науковий метод державного управління
- •Нормативно-правовий
- •Організаційна форма управлінської діяльності
- •Організаційно-технічні вимоги до актів
- •Перевищення влади
- •Переміщення по службі
- •Повноваження державного службовця
- •Поділ державної влади
- •Політичне управління
- •Попередній (превентивний) контроль
- •Правове регулювання
- •Правовий статус органу виконавчої влади
- •Предмет науки державного управління
- •Прем'єр-міністр україни
- •Прийняття управлінського рішення
- •Професійний розвиток
- •Професіоналізм управлінської діяльності
- •Регіональна політика
- •Резолюція недовіри
- •Розпорядчий документ
- •Розпорядчо-юридичні
- •Система документації
- •Ситуаційне управління
- •Соціальне управління
- •Спільні акти управління
- •Стиль управління
- •Стратегічне управління
- •Структура організації
- •Структурний підрозділ
- •Управлінська еліта
- •Управлінська послуга
- •Управлінське рішення
- •Управлінські відносини
- •Управлінські патології
- •Урядова правотворчість
- •Урядовий орган державного управління
- •Функціональний тип організаційної структури
Прийняття управлінського рішення
— процес вироблення раціонального варіанту вирішення проблеми чи завдання через формування загальної логічної послідовності дій та процесів (виявлення проблеми і накопичення інформації, їх аналіз, формування обмежень і критеріїв для оцінки рішень, розробка варіантів рішень (альтернатив), вибір одного з них), результатом яких є досягнення конкретної цілі на основі перетворення вихідної
інформації. Виділяють такі основні блоки процесу П.у.р.: 1) виникнення ситуації, яка вимагає прийняття рішення; 2) підготовка необхідної інформації; 3) підготовка та оптимізація майбутнього рішення; 4) прийняття (вибір) рішення; 5) організація виконання прийнятого рішення.
ПРИМУС — метод державного управління, що ґрунтується на авторитеті держави і силі закону, спрямований на суб'єкт управління, з метою досягнення встановлених параметрів діяльності, вироблення певних форм поведінки та підтримання суспільної дисципліни.
ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ (лат. principium — начало, основа) — фундаментальні істини, позитивні закономірності, керівні ідеї, основні положення, норми поведінки, що відображають закони розвитку державного управління, сформульовані як певне наукове положення, закріплене переважно у правовій формі, на основі якого будується і функціонує апарат державного управління. П.д.у. класифікуються на три види: 1) загальні (див. Загальні принципи управління); 2) структурні (див. Структурні принципи управління); 3) спеціалізовані (див. Спеціалізовані принципи управління).
ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ — основоположні ідеї, положення, настанови, які віддзеркалюють об'єктивні закономірності та обґрунтовані напрями реалізації компетенції, функцій та завдань органів державної влади, повноважень та обов'язків державних службовців, які працюють у системі державної служби. П.д.с, будучи суб'єктивним поняттям, сформульованим людиною (законодавцем), формуються на основі прийнятої моделі державної служби й основних положень політико-правової системи держави. Водночас вони самі є впливовими чинниками, які зумовлюють модель державної служби, засади якої закріплюються у законодавстві. П.д.с. визначають вимоги до системи, структури, організації і процесу управління, напрями та межі прийняття управлінських рішень. Характеризуючи той чи інший принцип, слід ураховувати його взаємозв'язок з іншими принципами, залежність від них.
Умовно П.д.с. можна систематизувати на дві основні групи: загальні (див. Загальні принципи державної служби) та організаційно-функціональні (див. Організаційно-функціональні принципи державної служби). Ці групи принципів тісно пов'язані між собою, однак, кожна з них характеризується своєю специфікою.
ПРИПИНЕННЯ Дії АКТІВ УПРАВЛІННЯ — юридичний стан чинності актів управління, зумовлений об'єктивними обставинами. Підставами для П.д.а.у. є: а) введення в законну силу нового акта управління з того самого питання; б) закінчення строку, на який було видано акт; в) досягнення поставлених актом цілей (реалізація правових відносин, виконання приписів акта тощо); г) зникнення адресата акта (ліквідація юридичної особи, смерть носія прав і обов'язків).
ПРИСЯГА ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ — морально-етичний інститут, що в концентрованому вигляді формулює засадничі вимоги до державних службовців, їхньої діяльності, дає чіткі підстави для спільного, єдиного розуміння цілей, завдань державного управління кожним державним службовцем та своєї конкретної ролі у складному механізмі державної влади. Приймаючи Присягу на вірність і служіння народу, державі, державні службовці добровільно зобов'язуються у процесі професійної діяльності поводитися етично. Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто прися-
гаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримуватися Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".
Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці. У спеціалізованих видах державної служби запроваджені урочисті зобов'язання та інші спеціальні посвяти при прийомі на службу.
ПРОГНОЗУВАННЯ — базовий етап стратегічного (перспективного) планування, в процесі якого на основі передбачення (оцінки) майбутнього стану зовнішнього середовища визначаються найбільш ефективні форми економічної і соціальної політики цілої системи, галузі, окремого органу.
ПРОГРАМА — систематизований набір рішень, які відповідають аналізу певної глобальної ситуації і мають на меті реалізацію масштабних задумів. П. — це документ, у якому визначаються цілі та пріоритети розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгодження і
комплексна система заходів органів виконавчої влади, спрямованих на ефективне розв'язання проблем економіки і соціально-культурного розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни в соціально-економічній та гуманітарній сферах (наприклад, Програма діяльності Кабінету Міністрів України "Відкритість, дієвість, результативність", Програма проведення досліджень з проблем державного управління та місцевого самоврядування на період до 2004 року).
ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВА СТРУКТУРА — особливий тип структури, основу якого становить спеціальний орган (підрозділ), головним призначенням якого є формування, координування та регулювання всіх горизонтальних зв'язків, які належать до даної програми, в якій заздалегідь визначено обсяг, якість і термін виконання комплексу робіт, заходів. Відносини між ланками П.-ц.с. мають форму взаємодії та взаємо-сприяння. Функції, повноваження та відповідальність спеціального органу залежать від статусу його керівника, який здійснює процес управління програмою. Відповідно до повноважень та відповідальності, якими наділений керівник програми, розріз-
няють такі основні організаційні варіанти побудови П.-ц.с: координаційну; проектну, або продуктивну; змішану.
ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД
— здійснення органами прокуратури загального нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та їх посадовими особами. Предметом П.н. за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, котрі видають суб'єкти державного управління та їх посадові особи, вимогам Конституції України та чинним законам; дотримання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. При цьому прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність.
ПРОМУЛЬГАЦІЯ (лат. рго-mulgatio — оголошення, обнародування, від promulgo — оголошую) — оприлюднення, опублікування офіційного тексту державного акта. П. є завершальною стадією законотворчого (нормо-творчого) процесу і включає
декілька елементів: засвідчення акта і того факту, що він прийнятий за встановленою процедурою; підписання акта; розпорядження про опублікування акта та його виконання (див. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів).
ПРОПОЗИЦІЯ — звернення громадян, де висловлюється порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб. Тобто такі пропозиції, що мають громадський інтерес і значення, а їх реалізація дає змогу вдосконалити суспільні відносини, впливати на них.
ПРОТОКОЛ (грец. protokollon — перший приклеєний аркуш) — 1) документ колегіальних органів, у яких фіксується дата і місце проведення засідання, склад присутніх, назви і зміст розглянутих питань, доповіді, виступи і постанови з обговорюваних питань. За фіксованими даними та загальним обсягом інформації існують три види П.: а) стислий, що містить дату проведення, розглянуті питання, прийняті постанови; б) повний, у тексті якого, крім того, містяться дані про учасників засідання та їх доповіді, виступи; в) стенографічний звіт, у якому всі зроблені доповіді, виступи, прийняті
постанови фіксуються повністю, дослівно; 2) документ міжнародного характеру, що укладається Урядом України, центральними органами виконавчої влади з урядовими органами інших держав (напр., Протокол про співробітництво між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством праці, соціальних справ та сім'ї Словацької Республіки в сфері соціальної політики).
ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА —
сукупність моральних вимог, зумовлених особливостями професії державного службовця, що відображаються в моральній свідомості і поведінці державних службовців у процесі виконання ними своїх професійних обов'язків. П.е. складається з двох головних елементів: а) моральної професійної свідомості (уявлення, здібності людей, що формуються у процесі службової діяльності, необхідні для ефективного виконання професійних обов'язків); б) моральної професійної поведінки (дії, вчинки як образ поводження, що зумовлений цілями та інтересами професійної діяльності).
ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ — один з найважливіших аспектів професійної культури державного службовця, його здатність до
здійснення нормативно-проектних, аналітичних, організаційно-розпорядчих, консультатив-но-дорадчих, контрольних функцій та ефективної самореалізації в умовах практичної діяльності на основі спеціальних знань, умінь, цінностей, необхідних для професійної діяльності у сфері державного управління.
ПРОФЕСІЙНА СЛУЖБА —
правовий інститут, який складається із сукупності норм, що належать до різних галузей права і визначають порядок вступу на службу, порядок її проходження, права та обов'язки службовців (норми трудового й адміністративного права); порядок оподаткування, матеріального стимулювання (трудове й фінансове право); оплату праці, соціальне страхування, сумісництво (трудове право); юридичну відповідальність тощо.
ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ
— 1) процес підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, тобто загальне систематичне зростання знань, навичок, умінь працівників, засвоєння ними нових організаційних ролей, підвищення мотивації, планування їх подальшої кар'єри, комунікаційних здібностей; 2) обов'язкова невід'ємна складова професійної діяльності держав-
них службовців, осіб з кадрового резерву і роботи з персоналом та розвиток гарантованих державою умов для такого навчання, що має цілеспрямовано формувати здатність держслужбовців до здійснення нормативно-проектних, аналітичних, організаційно-розпорядчих, консультативно-дорадчих, контрольних функцій. П.н. складається з таких етапів: визначення потреб; формування бюджету навчання; визначення завдань навчання; визначення змісту програми; вибір методів навчання;процес навчання;вироблення професійних навичок і знань; оцінка ефективності навчання. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про державну службу", державним службовцям створюються умови для П.н. через навчання у відповідних навчальних закладах, як правило, не рідше одного разу на п'ять років. Результати П.н. є однією з підстав для просування по службі.