Регіональна політика

(від лат. regionalis — обласний)

—  сукупність економічних, пра­вових, організаційно-управ­лінських намірів і дій, спрямова­них на гармонійне поєднання інтересів держави й окремих регіонів, створення сприятливих економіко-правових умов для раціонального використання внутрішніх ресурсів, виробничо­го потенціалу і заохочення зов­нішніх в умовах глобалізації

міжнародної економіки. Р.п. у більшості країн Європи зародила­ся в 50-ті — 60-ті роки XX ст. і стала важливим напрямом дер­жавної політики. В Україні дер­жавна Р. п. реалізується на осно­ві Концепції державної регіо­нальної політики, затвердженої Указом Президента України від 25 травня 2001 р. Головною метою державної Р.п. є створення умов для динамічного, збалансо­ваного економічного та соціаль­но-культурного розвитку Украї­ни та її регіонів, підвищення рівня життя населення, забезпе­чення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживан­ня, а також поглиблення процесів ринкової трансформації на основі підвищення ефективності вико­ристання потенціалу регіонів, підвищення дієвості управлін­ських рішень, удосконалення роботи органів піблічної влади.

РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ — 1) частина загальнодержавного управління, в межах якого забезпечується оптимальне поєднання загально­державних та регіональних цілей та інтересів, територіальних і галузевих аспектів, яке досяга­ється у процесі взаємодії відпо­відних органів управління шля­хом їх цілеспрямованого впливу на соціально-економічний та

культурний розвиток відповід­них територій; 2) окрема галузь управління розвитком держави.

РЕГЛАМЕНТ (франц. regle-ment — упорядкування, улашту­вання, від лат. regula — правило) — 1) звід, сукупність правил, які регулюють організаційно-проце­дурні питання внутрішньої діяльності органів державної влади в цілому та їхніх структур­них підрозділів (напр., Тимчасо­вий регламент Кабінету Міні­стрів України); 2) нормативно-правовий акт, що встановлює єдиний порядок роботи керівни­ків органу, державних службов­ців, а також визначає завдання, функції, склад колегіального органу та порядок його діяльно­сті (напр., Регламент Апеляцій­ної палати Державного департа­менту інтелектуальної власно­сті). Текст Р. містить розділи, що мають самостійні заголовки і роз­биті на пункти і підпункти. Р. колегіального органу визначає статус даного органу; порядок планування роботи; порядок під­готовки матеріалів для розгляду на засіданнях; внесення матеріа­лів на розгляд; порядок розгляду матеріалів і прийняття рішень на засіданнях; ведення протоколу засідань; оформлення рішень; порядок доведення рішень до виконавців; матеріально-техніч­не забезпечення засідань. Р. затверджується керівником

органу чи керівником колегіаль­ного органу. Типові Р. затвер­джуються Кабінетом Міністрів України.

РЕГЛАМЕНТАРНА ВЛАДА

— право вищого органу держав­ної виконавчої влади (глави дер­жави, уряду) регулювати сус­пільні відносини виданими ними правовими нормативними акта­ми. Видані у порядку Р.в. акти в окремих країнах мають різні назви: виконавчі накази прези­дента (США), накази монарха в Раді (Велика Британія), ордонан-си і декрети (Франція) тощо. Акти виконавчої влади (регла-ментарні акти) є важливою скла­довою національного права. Вони є загальнообов'язковими і діють на всій території країни. Регла-ментарні акти можуть приймати­ся на основі й на виконання зако­нів, видаватися у порядку деле­гованого законодавства або з питань, що перебувають поза сферою компетенції парламенту. У першому випадку вони є підза-конними, у другому і третьому — фактично мають силу закону.

РЕГЛАМЕНТАЦІЙНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ — кла­сичні організаційно-стабілізуючі методи державного управління, спрямовані на встановлення, під­тримку та поліпшення організа­ційних структур, розподіл і зак­ріплення функцій (обов'язків),

завдань, прав і відповідальності суб'єктів та об'єктів управління. Об'єктами організаційного впли­ву виступають як суб'єкт, так і об'єкт управління, а також част­ково зовнішнє середовище. Орга­нізаційний вплив на суб'єкт управління полягає у зміні його функцій, структури, організації управлінської праці, визначенні чи зміні прав, обов'язків тощо. Вплив на суб'єкт управління зумовлює відповідний вплив і на об'єкт управління, оскільки ці дві підсистеми перебувають у нерозривному зв'язку. Суб'єкт управління здійснює самостій­ний організаційний вплив на об'єкт шляхом установлення режиму функціонування остан­нього. Основу організаційно-ста­білізуючих методів управління становить регламентування, яке є досить жорстким типом органі­заційного впливу, що полягає у розробці та введенні в дію органі­заційних положень, обов'язко­вих для виконання протягом часу, визначеного цими поло­женнями. Методи, що належать до регламентаційних, характери­зуються такими впливами: упо­рядкування, розподіл, програму­вання, алгоритмізація тощо. Р.м.у. здійснюються за допомо­гою статутів, положень, посадо­вих інструкцій та інших регла­ментів і поділяються на чотири основні види: 1) загальноорганіза-ційний (див. Загальноорганізацій-

не регламентування), 2) функціо­нальний (див. Функціональне регламентування), 3) структур­ний (див. Структурне регламен­тування), 4) посадовий (див. Посадове регламентування).

РЕГУЛЯТОРНИЙ АКТ — 1)

прийнятий уповноваженим регу­ляторним органом нормативно-правовий акт, який (або окремі положення якого) спрямований на правове регулювання господар­ських відносин, а також адміні­стративних відносин між регуля­торними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; 2) прийнятий уповноваженим регу­ляторним органом інший офіцій­ний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується не­одноразово та щодо невизначено-го кола осіб, і який (або окремі положення якого) спрямований на правове регулювання господар­ських відносин, а також адміні­стративних відносин між регуля­торними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, неза­лежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

РЕЄСТР КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ ДЕРЖАВИ — автоматизо­вана інформаційно-довідкова

система збирання та обліку відо­мостей про акції, частки, паї, що належать державі у статутних фондах господарських товариств та інших суб'єктів господарюван­ня, і утворюється для оператив­ного обліку зазначених акцій, часток, паїв, забезпечення ефек­тивного здійснення корпоратив­них прав держави, а також забез­печення гласності та відкритості інформації про державну влас­ність у межах, установлених законодавством.

РЕЗОЛЮЦІЯ (лат. resolutio — розв'язання) — 1) рішення, постанова, прийнята з'їздом, збо­рами внаслідок обговорення будь-яких питань; 2) конкретна вказівка керівника виконавцю щодо здійснення тих чи інших дій, викладена у формі короткого рішення на ділових паперах (нормативному акті, заяві, допо­відній записці тощо), з приводу питань, передбачених відповід­ним документом.