Змішані (різнорідні) нормативно-правові акти

— вид юридичних актів управлін­ня, що містять одночасно норма­тивні, індивідуальні та ненорма­тивні приписи. Наприклад, розпо­рядження голови обласної держав­ної адміністрації з питання подо­лання наслідків стихії може вклю­чати, разом із нормативними при-

писами, також індивідуальні та процедурні правила, наглядово-контрольні приписи.

ЗОВНІШНЄ ПОГОДЖЕННЯ НОРМАТИВНОГО АКТА — пого­дження, яке здійснюють заінтере­совані органи виконавчої влади з відповідним оформленням розпо­рядчого документа.

ЗОВНІШНІЙ КОНТРОЛЬ —

надвідомчий контроль з боку виборних органів державної влади, спеціалізованих органів та громадськості за законністю в організаційно непідпорядкова-них їм об'єктах, який в основно­му стосується одного з аспектів їх діяльності. Цей вид контролю здійснюється у таких формах: конституційний (див. Конститу­ційний контроль), парламентсь­кий (див. Парламентський кон­троль), судовий (див. Судовий контроль), фінансовий (див. Фінансовий контроль), громадсь­кий (див. Громадський кон­троль) та прокурорський нагляд (див. Прокурорський нагляд).

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УРЯДУ — урядова діяльність у зовнішньополітичній та зовніш­ньоекономічній сферах, спрямова­на на: а) забезпечення виконання міжнародних договорів України, підписання міжнародних догово­рів України, які укладаються від

імені Кабінету Міністрів України; б) організацію управління зовніш­ньоекономічною діяльністю дер­жави, митною справою, складання платіжного балансу України, забезпечення раціонального вико­ристання державних валютних коштів; в) здійснення спільно із

Національним банком України валютного регулювання.

ЗУПИНЕННЯ ДІЇ НЕЗАКОННИХ АКТІВ — тимча­совий юридичний захід, що пере­дує процесові оспорювання закон­ності акта в судовому порядку.

ра) обвинувачення вищих поса­дових осіб держави (президентів, міністрів, суддів та ін.) за грубі порушення ними законів до завершення терміну одержаних ними відповідно до конституції та законодавства повноважень. Процедура І. передбачена кон­ституціями ряду країн, зокрема СІЛА, та в тій чи іншій формі — у Великій Британії, Франції, дея­ких державах Латинської Аме­рики. Конституцією України передбачено усунення Президен­та України з поста в порядку І. у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. Поря­док проведення розслідування та винесення рішення про усунення глави держави в порядку І. передбачається ст. 111 Основного Закону України. І. у системі кон­ституційних інститутів за своєю природою є позасудовим консти­туційним процесом, за змістом якого Верховна Рада України у разі вчинення злочину Президен­том України може достроково припинити його повноваження усунувши з поста.

ІНВЕСТИТУРА УРЯДУ (від лат. investo — одягаю, наділяю) — процедура отримання довіри урядом через затвердження пар­ламентом складу уряду та урядо­вої програми. Відповідне рішен­ня приймається абсолютною більшістю депутатських голосів. І.у. є неодмінною умовою для

отримання членами новопризна-ченого уряду дозволу приступити до виконання своїх обов'язків. В Україні схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України відповідно до п.11. ст.85 Конституції належить до повно­важень Верховної Ради України.

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОЛІТИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МІНІСТРІВ — вид відповідально­сті, наслідком якої може бути звільнення членів уряду з посади у будь-який момент главою дер­жави. Водночас кожен член уряду має право з політичних чи особи­стих мотивів заявити главі держа­ви про свою відставку. Заява про відставку на ім'я глави держави подається через прем'єр-міністра, який зобов'язаний невідкладно доповісти про заяву главі держави і повідомити свої міркування сто­совно прийняття чи неприйняття відставки. Відставка прем'єр-мі­ністра з будь-яких причин тягне відставку уряду в цілому. Такий саме наслідок настає і у випадку смерті голови уряду (див. Полі­тична відповідальність).

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ —

регламентаційний документ, розроблений відповідно до кон­кретної посади з урахуванням особливостей органу, підрозділу і конкретного працівника.

І

ІЄРАРХІЧНІСТЬ (грец. іегаг-chia, від hieros — священний і archia — влада) — система, в якій компоненти розташовані за рівнями й відповідно до принци­пу ієрархії (від вищого до нижчо­го) (див. Ієрархія). Система орга­нів виконавчої влади побудована на засадах чіткої підпорядкова­ності та субординації нижчих органів вищим. Саме така органі­заційна структура дозволяє ефективно функціонувати упра­влінській системі та досягати поставленої мети.

ІЄРАРХІЧНІСТЬ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ — орга­нізаційно-функціональний прин­цип, який характеризується системою відносин, побудованих на засадах чітко встановленої підлеглості нижчих органів дер­жавної влади вищим, нижчих за посадою державних службовців — вищим. Він передбачає ство­рення вертикалі управління з чітким розподілом завдань, пов­новажень і функцій та унорму-

вання підпорядкованості, під­звітності та підконтрольності. Принцип І.с.д.с. є засадничим для функціонування системи органів виконавчої влади, саме він забезпечує дотримання єдино встановленої виконавчої дисци­пліни на всіх рівнях державного апарату.

ІЄРАРХІЯ — тип структурних відносин у складних багаторівне­вих системах, які характеризу­ються упорядкованістю, органі­зованістю взаємодій між окреми­ми рівнями по вертикалі.

ІМІДЖ (англ. image — образ)

—  враження, яке орган виконав­чої влади та його службовці справ­ляють на громадян, і яке фіксу­ється в їх свідомості у формі пев­них емоційно забарвлених сте­реотипних уявлень.

ІМПІЧМЕНТ (англ. impe­achment, від старофранц. етре-echment — осуд, обвинувачення)

—  особливий порядок (процеду-

ІНДИВІДУАЛЬНЕ СЛУЖБОВЕ ЗРОСТАННЯ — роз­робка та реалізація стратегії і так­тики максимального використан­ня та розвитку власного творчого потенціалу державного службов­ця, ділових якостей, навичок з метою досягнення високих результатів праці шляхом само­виявлення, саморозвитку, само­виховання, саморегуляції.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ МЕТОД ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ — спосіб ухвалення рішень у сфері держав­ного управління, коли керівник ухвалює рішення одноосібно.