Адміністративно-територіальна одиниця

— цілісна частина єдиної терито­рії держави в установлених від­повідно до закону межах, що за наявності відповідних геогра­фічних, демографічних і соціально-економічних умов є територіальною основою для організації та діяльності органів державної влади й органів міс­цевого самоврядування (області, регіони, губернії, землі, воєвод­ства, провінції, кантони, райо­ни, повіти, департаменти тощо). А.-т.о. утворюється в разі наяв­ності необхідної кількості насе­лення, відповідної території, податкової спроможності, бюджетної забезпеченості, фінансових ресурсів в обсязі, достатньому для забезпечення здійснення на цій території виконавчої влади та функцій і повноважень місцевого самовря­дування. Європейським союзом розроблено класифікацію А.-т.о. (NUTS — Nomenclature of Terri-

torial Units for Statistics), яку узаконено рішенням Єврокомісії у 2001 p. Офіційно зареєстровані субнаціональні А.-т.о. на рівнях NUTS 1, 2, 3, кожна з яких отри­мала свій код. До рівня NUTS 1 віднесено регіони в Бельгії та землі в Німеччині; до NUTS 2 — автономні округи в Іспанії, регіо­ни в Ірландії, Італії, Німеччині, Франції, провінції у Бельгії та Нідерландах, землі в Австрії; до NUTS 3 — райони в Бельгії, Гре­ції, Данії, Німеччині, департа­менти у Франції, провінції в Іспа­нії, ародісманти в Бельгії, лани у Швеції. Усього в ЄС налічується 71 NUTS 1,183 — NUTS 2 та 1044

—  NUTS 3 регіонів. Для кожного з цих рівнів рекомендовані відпо­відні повноваження й орієнтовна кількість населення. NUTS 1 повинен мати від трьох до семи мільйонів жителів, NUTS 2 — від 800 тис. до трьох мільйонів, NUTS 3 — від 150 до 800 тис. осіб. Існує класифікація й для менших А.-т.о. — NUTS 4 (тери­торії, менші за NUTS 3) і NUTS 5

—     первинні, базові одиниці (гміни у Польщі, муніципалітети у Німеччині, комуни у Франції). А.-т.о. України є: Автономна Республіка Крим, області, райо­ни, міста, райони в містах, сели­ща і села.

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ —

обумовлена географічними, при-

родними, історичними, еконо­мічними, етнічними, культурни­ми, соціальними та іншими чин­никами внутрішня територіаль­на організація держави з поділом її на складові частини — адміні­стративно-територіальні одиниці (див. Адміністративно-терито­ріальна одиниця) з метою забез­печення населення необхідним рівнем послуг та збалансованого розвитку всієї території держа­ви. За А.-т.у. до складу України входять Автономна Республіка Крим, 24 області, міста Київ і Севастополь.

АДМІНІСТРАТОР — посадова особа міської ради, районної дер­жавної адміністрації, яка органі­зовує видачу суб'єкту господарю­вання документів дозвільного характеру та забезпечує взаємо­дію місцевих дозвільних органів щодо видачі документів дозвіль­ного характеру.

АДМІНІСТРАЦІЯ (лат. admi-nistratio — керування, управлін­ня) — 1) державна А. — у значен­ні певних органів виконавчої влади (Адміністрація Державної прикордонної служби України, Державна судова адміністрація України, місцеві державні адміні­страції); 2) апарат при главі дер­жави (Адміністрація Президента України) (див. Адміністрація Президента України); 3) пошире­не визначення органу управління

підприємств, установ, організа­цій; 4) службові особи управлін­ня, керуючий персонал закладу (директор, завідувач).

АДМІНІСТРАЦІЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ —

постійно діючий орган, що ство­рюється Главою держави для забезпечення його діяльності. Основними завданнями А.П.У. є організаційне, правове, консуль­тативне, інформаційне, експерт­но-аналітичне та інші види забез­печення здійснення Президентом України визначених Конституці­єю України повноважень Глави держави, гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і сво­бод людини і громадянина.

Очолює А.П.У. Глава Адміні­страції, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України. Він здій­снює загальне керівництво А.П.У., координує діяльність усіх її структурних підрозділів, постійних представників Прези­дента України, розподіляє обов'язки між Першими заступ­никами та заступниками Глави Адміністрації, затверджує поло­ження про структурні підрозділи А.П.У. До складу А.П.У. вхо­дять: Глава Адміністрації; Перші заступники Глави Адміністрації, Перший помічник Президента; заступники Глави Адміністрації;

група радників і помічників Пре­зидента; Постійний представник Президента у Верховній Раді, Постійний представник Прези­дента в Кабінеті Міністрів; Постійний представник Прези­дента в Конституційному Суді, інші постійні представники Пре­зидента; Уповноважений Прези­дента з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України; Прес-секретар Прези­дента; секретаріат, головні управ­ління, управління, відділи та інші структурні підрозділи: Головне управління організацій­но-кадрової політики та взаємо­дії з регіонами; Головне управ­ління з питань судової реформи, діяльності військових формувань та правоохоронних органів; Головне контрольне управління; Головне управління інформацій­ної політики; Головне державно-правове управління; Головне управління з питань зовнішньої політики; Головне управління з внутрішньої політики; Головне управління з питань економічної політики; Управління Держав­ного Протоколу та Церемоніалу Президента; Управління з питань забезпечення зв'язків з Верховоною Радою, Конститу­ційним Судом і Кабінетом Міні­стрів; Управління стратегічних ініціатив; Управління з питань адміністративної реформи; Управ­ління державних нагород та геральдики; Управління з

14

питань громадянства; Управлін­ня з питань помилування; Упра­вління з питань звернень грома­дян; Управління документально­го забезпечення; Відділ з питань підготовки доповідей та виступів Президента; Секретаріат Націо­нальної Ради з узгодження діяль­ності загальнодержавних і регіо­нальних органів та місцевого самоврядування.

Згідно з Указом Президента України від 27 січня 2005 р. право­наступником А.П.У. є Секретаріат Президента України (див. Секре­таріат Президента України).

АДМІНІСТРУВАННЯ (лат. administro — керую) — 1) управ­ління, завідування; 2) формаль­не, бюрократичне управління, здійснюване лише шляхом нака­зів і розпоряджень.

АКРОНІМ ГУЛИКА POSDCORB — абревіатура, що позначає основні управлінські функції, запроваджена амери­канським дослідником Лютером Гуликом (1892-1978). А. Г. роз­шифровується як: planning — планування, organizing — орга­нізація, staffing — укомплекту­вання штату, directing — керів­ництво, coordinating — коорди­нація, reporting — звітність, bud­geting — складання бюджету. 1) Планування — функція управ­ління, сутність якої полягає у визначенні цілей функціонуван-

ня системи і шляхів їх здійснен­ня (див. Планування); 2) органі­зація — форма виявлення ціле­спрямованого впливу на колек­тиви людей, що передбачає ство­рення формальної структури під­леглості, формування об'єкта і суб'єкта управління, їх підрозді­лів і зв'язків між ними (див. Організаційна функція управ­ління); 3) укомплектування штату (робота з кадрами) полягає у залученні та підготовці кадрів і підтримці сприятливих умов праці (див. Кадрова робота); 4) завдання керівництва (директив-ність) полягає у прийнятті рішень та їх відповідному офор­мленні, а також у здійсненні керівних дій; 5) координація забезпечує необхідну узгодже­ність усіх дій підрозділів органів управління і посадових осіб, а також між системою в цілому та зовнішнім середовищем; 6) звіт­ність — це інформування про стан справ, наявність необхідної інформації для успішної управ­лінської діяльності; 7) складання бюджету включає все, що пов'я­зане з бюджетним процесом у формі фінансових планів і фінан­сового контролю (див. Бюджет­на функція). Даний перелік функцій став основою багатьох досліджень у сфері державного управління.

АКТИ УПРАВЛІННЯ (лат. actum — документ) — владні

волевиявлення суб'єктів держав­ного управління (органів вико­навчої влади, посадових осіб), які видаються колегіально чи одноособово, спрямовані на вста­новлення, зміну чи припинення правових норм або змінюють сферу їх дії, що здійснюються у встановленому порядку на під­ставі і на виконання законів, актів глави держави та вищих органів виконавчої влади з метою практичного здійснення функцій та завдань державного управлін­ня, і діють у формі документів чи усних велінь, які містять відпо­відні приписи (див. Норматив­но-правовий акт).

АПАРАТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ — адміністративний персонал парламенту, на який покладається здійснення право­вого, наукового, організаційно­го, документального, інформа­ційного, кадрового, фінансово-господарського, матеріально-технічного, соціально-побутово­го та іншого забезпечення діяль­ності законодавчого органу та народних депутатів України. Затвердження структури А.В.Р.У., призначення на посаду та звільнення з посади його керівника є прерогативою виключно Верховної Ради Украї­ни. Організовує роботу А.В.Р.У. Голова Верховної Ради України.

А.В.Р.У. складається з підроз­ділів: керівництво; секретаріат

Голови Верховної Ради України; секретаріат Першого заступни­ка Голови Верховної Ради Укра­їни; секретаріат заступника Голови Верховної Ради України; секретаріати комітетів, депутат­ських фракцій, груп; головне науково-експертне управління; головне юридичне управління; головне управління докумен­тального забезпечення; головне організаційне управління; інформаційне управління; упра­вління комп'ютеризованих систем; управління із зв'язків з місцевими органами влади й органами місцевого самовряду­вання; управління забезпечення міжпарламентських зв'язків; управління кадрів; відділ зв'яз­ків з органами правосуддя; від­діл контролю; відділ звернень громадян; перший відділ; сектор мобілізаційної роботи; управ­ління справами.

АПАРАТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ — найбільш роз­галужена та багаточисленна сукупність взаємопов'язаних виконавчо-розпорядчих органів (органи виконавчої влади), які діють від імені держави, на осно­ві та на виконання законів, здій­снюючи управління державними справами, і наділені для цього владними повноваженнями, ком­петенцією, певною структурою і кадрами. А.д.у. є сукупністю органів виконавчої влади, орга-

16

нізованих у систему для реаліза­ції цілей виконавчої влади, від­повідно до конституційного принципу поділу державної влади. Саме А.д.у. є головним важелем практичного здійснення численних завдань виконавчої влади, він щоденно здійснює практичну діяльність із забезпе­чення виконання законів Украї­ни, і на цій основі — управління об'єктами державної форми влас­ності, керівництво господар­ською діяльністю державних під­приємств і організацій, реаліза­цію економічної та соціальної політики держави, вирішення й узгодження значної кількості питань політико-адміністратив-ного, соціально-культурного життя, державного регулювання всіма галузями економіки, надання громадянам управлін­ських послуг.