Апарат обласної державної адміністрації

— робочий орган, який утворю­ється головою облдержадміністра­ції у межах виділених бюджетних коштів, у структурі обласної дер­жавної адміністрації для правово­го, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності облас-ної державної адміністрації, підготовки аналі­тичних, інформаційних та інших матеріалів, систематичної пере­вірки виконання актів законодав­ства та розпоряджень Голови

облдержадміністрації, надання методичної та іншої практичної допомоги місцевим органам вико­навчої влади та органам місцевого самоврядування. А.о.д.а. підпо­рядковується голові даної адміні­страції. До структури А.о.д.а. вхо­дять такі відділи: організаційний; загальний; кадрової роботи та з питань державної служби; юри­дичний; роботи зі зверненнями громадян; контролю; бухгалтерсь­кого обліку; господарський; взає­модії з правоохоронними органа­ми; з питань оборонної та мобіліза­ційної роботи; інформаційно-комп'ютерного забезпечення; з питань режимно-секретної робо­ти. А.о.д.а. у процесі виконання покладених на нього завдань взає­модіє з управліннями, іншими структурними          підрозділами

облдержадміністрації, районними держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами, устано­вами, організаціями, об'єднання­ми громадян. А.о.д.а. очолює керівник апарату, який признача­ється на посаду головою облдерж­адміністрації. Голова також затверджує положення та визна­чає структуру А.о.д.а., призначає на посади і звільняє з посад керів­ників та інших працівників струк­турних підрозділів апарату.

АПАРАТ ПАРЛАМЕНТУ —

організація державних службов­ців, які надають юридичну, нау-

кову, організаційну і мате­ріально-технічну допомогу в робо­ті парламенту в цілому, його палатам, комітетам (комісіям) і парламентаріям. А.п. охоплює дві структурні категорії: 1) допоміж­ні служби колегіальних органів — парламенту в цілому, палат, комітетів, комісій, фракцій; 2) особистий персонал парламетарі-їв (помічники, консультанти, рад­ники, референти, секретарі).

АПАРАТ РАДИ НАЦІО­НАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ Й ОБОРОНИ УКРАЇНИ — держав­ний орган, який здійснює поточ­не інформаційно-аналітичне та організаційне         забезпечення

діяльності Ради національної без­пеки й оборони України. Загаль­не керівництво А.Р.н.б.о.У. здій­снює Секретар Ради національної безпеки і оборони України, який має         Першого заступника та

чотирьох заступників, яких призначає на посади за поданням Секретаря та припиняє їх повно­важення на цих посадах Прези­дент України. Структура А.Р.н.б.о.У. така: Служби Секре­таря Ради національної безпеки й оборони України; Департаменту з питань воєнної безпеки; Департа­менту зовнішньополітичних аспектів національної безпеки; Департаменту з питань економіч­ної, соціальної та екологічної без­пеки; департаменту з питань дер­жавної безпеки; Департаменту

організаційно-технічного забез­печення; Управління стратегіч­них розробок; Служби забезпе­чення діяльності Комітету з питань розвідки; Служби по зв'язках з громадськістю; Кон­трольного управ-ління; Юридич­ної служби.

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА —

колегіальний орган, який утво­рюється урядовим органом дер­жавного управління для розгля­ду прийнятих ним рішень, що викликають заперечення з боку сторони, зацікавленої у даному рішенні (апелянта), а також про­тестів Голови урядового органу державного управління на рішення А.п. (напр., Апеляційна палата Державного департамен­ту інтелектуальної власності). Склад А.п. формується з най­більш кваліфікованих працівни­ків державних органів. До її складу входять: Голова урядово­го органу державного управлін­ня, його заступник та члени А.п. Організаційною формою роботи є засідання пленуму та колегій А.п. Рішення А.п. набирає чин­ності після затвердження його наказом урядового органу дер­жавного управління і є обов'яз­ковим для апелянта.

АРХІВ (архівний підрозділ, архівний відділ) — установа, що забезпечує облік, зберігання архівних документів, викорис-

тання відомостей, що містяться, в них, та формування Національ­ного архівного фонду або здій­снює управління, науково-дос­лідну та інформаційну діяль­ність у сфері архівної справи і діловодства.

АТЕСТАЦІЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ — процедура, що проводиться в державних органах один раз на три роки, з метою підвищення ефективно­сті діяльності державних служ­бовців та відповідальності за доручену справу, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, вияв­лені працівниками при вико­нанні службових обов'язків, визначених типовими професій­но-кваліфікаційними характе­ристиками посад і відображе­них у посадових інструкціях, що затверджуються керівника­ми державних органів відповід­но до Закону України "Про дер­жавну службу" та інших норма­тивно-правових актів. У її про­цесі атестаційна комісія в межах установленої процедури

виявляє ступінь відповідності працівника посаді, яку він обій­має. Результатами А.д.с. є вис­новки і рекомендації атестацій-ної комісії для поліпшення праці як працівника, якого ате­стують, так і апарату всього органу державної влади.

АУДИТ (від англ. audit — перевірка, ревізія) — системний процес отримання та оцінки об'єктивних даних про економіч­ні дії та процеси, що відбувають­ся на об'єкті, їх відповідність певному критерію та доведення наслідків перевірки до заінтере­сованих користувачів.

А. — один із видів незалежно­го від державних структур фінансового контролю, який під­тверджує реальність оприлюдне­ної фінансової звітності, підви­щує рівень довіри до підкон­трольного об'єкта і знижує ризик при прийнятті упра­влінських рішень. А. буває трьох видів: аудит фінансових звітів; аудит на відповідність вимогам; аудит господарської діяльності.

формування на її основі уряду. За такої ситуації уряд формується главою держави не з представни­ків партій, а з фахівців відповід­них сфер і галузей. Такий "тех­нічний" чи "службовий" уряд, до якого входять кваліфіковані спе­ціалісти, є перехідним і здійснює свої функції до обрання нового складу парламенту на позачерго­вих виборах або вираження йому парламентом вотуму недовіри; 3) коли уряд формується не парла­ментом, а призначається прези­дентом за поданням прем'єр-міні­стра. Позапарламентський спосіб формування уряду характерний, насамперед, для республік з пре­зидентськими та змішаними фор­мами державного правління; 4) коли уряди створюються воєнни­ми режимами, що утримують у своїх руках політичну владу і головні важелі управління.

БІХЕВІОРИСТСЬКИЙ НАУКОВИЙ ПІДХІД — загаль­ний метод дослідження держав­ного управління, що сформова­ний під впливом психологічних чинників, розглядає організацію передусім як соціальну систему, в якій формуються і розвивають­ся відносини, конфлікти й зв'яз­ки, які їх керівник не завжди спроможний зрозуміти і прокон­тролювати. На відміну від інших підходів, Б.н.п. фокусує увагу на людському факторі, взаємозв'яз­ках та співпраці службовців,

наголошуючи на розвитку інтуї­ції, спонукаючи управлінців і науковців досліджувати нераціо­нальні та раціональні, нефор­мальні та формальні аспекти організаційної поведінки.

БЮДЖЕТ (англ. budget, букв. — торба, гаманець) — а) затвер­джений у встановленому поряд­ку розпис доходів і видатків дер­жави, установи, організації на певний строк; б) план формуван­ня та використання фінансових ресурсів для забезпечення зав­дань і функцій, які здійснюються органами державної влади, орга­нами влади Автономної Респуб­ліки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду (див. Бюджет державний).

БЮДЖЕТ ДЕРЖАВНИЙ — 1)

централізований фонд коштів держави; 2) план формування та використання фінансових ресур­сів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються орга­нами державної влади України протягом бюджетного періоду. Б.д. України затверджується Законом України "Про Держав­ний бюджет України", який щорічно приймає Верховна Рада України на період з 1 січня по 31 грудня. Б.д. України складаєть­ся з доходів і видатків та поді­ляється на загальний і спеціаль­ний фонди.

Б

БЕЗПАРТІЙНИЙ УРЯД —

загальна назва урядів, утворених на непартійній основі. Б.у. фор­мується у таких випадках: 1) коли у країні взагалі відсутні політичні партії або вони заборо-

нені та перебувають на нелегаль­ному становищі; 2) коли представ­лені у парламенті політичні пар­тії не можуть досягти домовлено­сті щодо створення постіно дію­чої парламентської більшості та

БЮДЖЕТНА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ — процес передачі частини прав, компе­тенції, відповідальності та фінансових ресурсів у бюджетній сфері від центральної влади на користь місцевих органів вико­навчої влади та органів місцевого самоврядування.

БЮДЖЕТНА КЛАСИФІКАЦІЯ — єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (у т. ч. креди­тування за вирахуванням пога­шення) і фінансування бюджету за ознаками економічної сутно­сті, функціональної доцільності, організаційного устрою та інши­ми ознаками відповідно до зако­нодавства України та міжнарод­них стандартів.