- •Адміністративне право
- •Адміністративний акт
- •Адміністративні суди
- •Адміністративно-територіальна одиниця
- •Апарат обласної державної адміністрації
- •Бюджетна система
- •Відповідальність державного службовця
- •Відповідальність у державному управлінні
- •Голова місцевої державної адміністрації
- •Горизонтальні зв'язки
- •Громадський контроль
- •Деліктологія державних службовців
- •Державне регулювання
- •Державний друкований засіб масової інформації
- •1) Одна з форм здійснення державної влади, забезпечення додержання законів та інших нормативних актів, що видаються органами держави; 2) система державних органів перевірки.
- •Державно-управлінські відносини
- •Дипломатична служба
- •Документообіг
- •Електронний документ
- •Ефективність державного управління
- •Законодавча ініціатива
- •Збереження документів
- •Зв'язки з громадськістю
- •Змішані (різнорідні) нормативно-правові акти
- •Індивідуальні нормативно-правові акти
- •Інформаційні послуги
- •5) Завершення (високий статус, визнання професіоналізму та компетентності, вшанування заслуг, відчуття необхідності передати свої знання та досвід іншим).
- •Київська міська державна адміністрація
- •Колегія місцевої державної адміністрації
- •Колегія центрального органу виконавчої влади
- •Конкурентна політика
- •Контроль у державному
- •Концепція бюрократії
- •Логічні наукові методи
- •Методологія державного управління
- •Механізми державного управління
- •Модель врума-їтона-яго
- •Монетаристська модель
- •Науковий метод державного управління
- •Нормативно-правовий
- •Організаційна форма управлінської діяльності
- •Організаційно-технічні вимоги до актів
- •Перевищення влади
- •Переміщення по службі
- •Повноваження державного службовця
- •Поділ державної влади
- •Політичне управління
- •Попередній (превентивний) контроль
- •Правове регулювання
- •Правовий статус органу виконавчої влади
- •Предмет науки державного управління
- •Прем'єр-міністр україни
- •Прийняття управлінського рішення
- •Професійний розвиток
- •Професіоналізм управлінської діяльності
- •Регіональна політика
- •Резолюція недовіри
- •Розпорядчий документ
- •Розпорядчо-юридичні
- •Система документації
- •Ситуаційне управління
- •Соціальне управління
- •Спільні акти управління
- •Стиль управління
- •Стратегічне управління
- •Структура організації
- •Структурний підрозділ
- •Управлінська еліта
- •Управлінська послуга
- •Управлінське рішення
- •Управлінські відносини
- •Управлінські патології
- •Урядова правотворчість
- •Урядовий орган державного управління
- •Функціональний тип організаційної структури
Попередній (превентивний) контроль
— контроль, що здійснюється до початку реалізації того чи іншого проекту, до приведення акта до виконання. Тому контроль на цій стадії має характер оцінки, аналізу стану чи констатації формального дотримання чинного законо-
давства. Основними засобами П.к. є реалізація (але не створення) правил, процедур та ліній поведінки, суворе виконання яких є засобом упевнитися, що робота розвивається у правильному напрямі. П.к. здійснюється за трьома напрямами: щодо трудових, матеріальних та фінансових ресурсів. П.к. надзвичайно ефективний, адже контролер може заборонити діяльність, яка не відповідає встановленим критеріям. Але контроль такого виду має істотний недолік у плані сповільнення процедури та частково знімає відповідальність з виконавців проекту у випадку негативного його втілення.
ПОРУШЕННЯ СЛУЖБОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ — протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) державного службовця, тобто невиконання Присяги державного службовця, зокрема невиконання або неналежне виконання ним своїх службових обов'язків, перевищення повноважень,
порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження державної служби, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки держслужбовця, а й державну службу України.
ПОРЯДОК — звід правових норм, що визначають механізм, регламентують: 1) здійснення
певного виду діяльності (напр., Порядок ліцензування освітніх послуг, Порядок використання комп'ютерних програм в органах виконавчої влади); 2) взаємодію державних органів під час здійснення певних спільних дій (напр., Порядок взаємодії митних органів і органів державної податкової служби під час проведення звіряння даних щодо обігу, обліку та погашення податкових векселів).
ПОСАДА — 1) визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця органу державної влади та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами (положеннями про структурні підрозділи, посадовими інструкціями тощо) коло службових повноважень; 2) юридичний опис, який визначає соціальний статус (відносини з вищими, нижчими і рівними посадами), організаційний статус (місце посади в структурі органу) та правовий статус державного службовця (коло повноважень, функції, права, обов'язки). П. — багатогранна категорія, яка включає соціальний, правовий та організаційний аспекти. Соціальна сутність П. виявляється в зумовленні характеру, обсягу і меж взаємовідносин між службовцями та іншими учасниками управлінського процесу. Організаційний аспект П.
полягає в тому, що вона є частиною структурного підрозділу державного органу. Правовий аспект П. виявляється у тому, що вона містить певну частину компетенції державних органів — посадових повноважень.
ПОСАДИ ПАТРОНАТНОЇ СЛУЖБИ (лат. patronatus — покровительство, опіка) — посади, на які самостійно добирають та приймають осіб поза конкурсом керівники органів державної влади. Це посади радників, консультантів, помічників, прес-се-кретарів та інші посади, передбачені штатним розписом для організаційного та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності членів Кабінету Міністрів, керівників органів державної влади. П.п.с. в установленому порядку віднесені до державної служби і становлять т. з. патронатну службу того чи іншого керівника чи органу державної влади.
ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ —
документ, що розробляється на основі професійно-кваліфікаційних характеристик посад органом виконавчої влади, його структурними підрозділами, виходячи з їх завдань, функцій і повноважень, встановлених нормативно-правовими актами, та штатного розпису, затвердженого в установленому порядку, визначає підпорядко-
ваність державного службовця, його конкретні завданння й обов'язки, права та відповідальність. Розрізняють типові й індивідуальні П.і (див. Типова посадова інструкція, Індивідуальна посадова інструкція). П.і. як юридичний документ вступає у силу після затвердження керівником органу виконавчої влади або, за його дорученням, його заступниками. У П.і. повинні чітко окреслюватися місце та роль державного службовця в діяльності підрозділу, межі його повноважень і відповідальності. Виходячи з цих вимог, П.і. має відповідну структуру: загальна частина; завдання та обов'язки; права; відповідальність. Практика показує, що П.і. має певний життєвий цикл: розробка, прийняття (затвердження), дія, "старіння", вдосконалення. П.і. належить переглядати у разі зміни функцій працівника або структури відповідного державного органу. Один примірник П.і. знаходиться у керівника структурного підрозділу, один — у кадровій службі державного органу. П.і. видається державному службовцеві під розписку.
ПОСАДОВА МОДЕЛЬ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ —
служба за контрактом (договором), коли державні службовці добираються відповідно до освітнього рівня і професійних нави-
чок на конкретні посади, а також на виконання певних завдань. У них відсутні гарантії в проходженні кар'єри, властиві кар'єрній моделі державної служби. П.м.д.с. зосереджує увагу на доборі кандидатів, які відповідають конкретній посаді, забезпечуючи таким чином більш широкий доступ до працевлаштування на державній службі і прихід до неї працівників з інших секторів. П.м.д.с. характерна для країн, які протягом двох останніх десятиріч здійснювали активне реформування свого державного сектору: Канади, Ісландії, Нової Зеландії, Швеції, Швейцарії, Великої Британії.
ПОСАДОВА ОСОБА — особлива категорія службовців державних органів, діяльність яких має владно-розпорядчий характер і спрямована на організацію та забезпечення ефективної праці службовців, інших учасників службових відносин. П.о. вважаються керівники та заступники керівників органів державної влади та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативно-правовими актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих, консультативно-дорадчих та контролюючих функцій, діяльність яких має владно-розпорядчий характер і спрямована на організацію й забезпечення
ефективної праці підпорядкованих їм органів, структурних підрозділів, державних службовців.
Залежно від обсягу посадових повноважень розрізняють такі П.о.: а) повноваження яких мають внутрішньоорганізацій-ний характер (керівний склад організацій, установ); б) повноваження яких мають публічний характер, тобто поширюються за межі державних органів на організації та громадян, які безпосередньо не підлеглі їм по службі (напр., керівники центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій); в) наділені повноваженнями щодо застосування заходів примусу стосовно осіб, не підлеглих їм по службі (працівники правоохоронних, податкових органів тощо).
ПОСАДОВЕ РЕГЛАМЕНТУВАННЯ — адміністративний метод державного управління, який здійснюється через розробку штатного розкладу та посадових інструкцій, що встановлюють перелік посад і основні вимоги їх заміщення, виконання посадових обов'язків (див. Посадова інструкція).
ПОСАДОВИЙ ПРОСТУПОК —
свідоме невиконання чи неналежне виконання державним службовцем покладених на нього
посадових обов'язків. П.п. державного службовця є вчинення ним провини по службі — порушення (невиконання) службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, вчинок, який плямує особу як державного службовця або дискредитує державний орган, у якому він працює.
ПОСАДОВІ ОБОВ'ЯЗКИ —
обов'язкові до виконання державним службовцем норми, встановлені відповідно до займаної посади в органі публічної влади.
ПОСТАНОВА — нормативно-правовий акт, що приймається вищим органом виконавчої влади (урядом) у письмовій формі, з метою вирішення найбільш важливих і принципових завдань та є обов'язковим до виконання підпорядкованими об'єктами державного управління. П. з важливих і принципових питань державного управління приймаються у колегіальному порядку і є нормативними актами вищої юридичної сили. П. є основними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України і Ради міністрів Автономної Республіки Крим. П. приймаються урядовою колегією, а підписуються керівником
уряду. П. Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України. Для доведення до відома населення ці акти оприлюднюються через засоби масової інформації (див. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів).
ПОТОЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ КАДРІВ — забезпечення безперервності навчання державних службовців на основі системного визначення кількісних та якісних потреб у кадровому забезпеченні органів державної влади та органів місцевого самоврядування у ході реалізації Державної програми економічного та соціального розвитку України.
ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ —
вид контролю, який визначає стан об'єкта у процесі виконання операції і здійснюється безпосередньо під час самої роботи у вигляді перевірки, обліку, обстеження, ревізії, інспектування, спостереження. П.к. базуться на зіставленні й аналізі показників роботи до її початку і після отриманих результатів.
ПРАВИЛА — 1) інструктивний документ розпорядчого характеру, який містить настанови або вимоги, виконання яких створює необхідну поведінку і певний визначений порядок
(наприклад, Правила розгляду справ про порушення юридичними особами вимог законодавства в галузі державного експортного контролю); 2) звід правових норм, що регламентують діяльність певної галузі виробництва чи окремого виду діяльності.
ПРАВОВА ЕКСПЕРТИЗА НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ — система спеціальних заходів, що проводяться спеціально уповноваженими суб'єктами (експертами з правових питань) на різних етапах нормо-проектування з метою об'єктивної оцінки відповідності проекта нормативно-правового акта компетенції правотворчого органу, формі юридичного документа, правилам нормотворчої техніки, вимогам побудови нормативно-правового акта та науковим принципам правового регулювання. Розрізняють такі завдання П.е.п.н.-п.а.: а) об'єктивне та всебічне дослідження у контексті загальносуспільних та загальнодержавних інтересів; б) перевірка його відповідності вимогам і нормам чинних правових актів; в) у разі необхідності, підготовка пропозицій щодо внесення до проекту або інших, пов'язаних з ним актів, потрібних змін і доповнень; г) прогнозування соціально-економічних, правових та інших наслідків реалізації акта; ґ) підготовка обґрунтова-
них експертних висновків та всебічна оцінка проекту.
ПРАВОВА ФОРМА АКТА УПРАВЛІННЯ — спосіб зовнішнього вираження приписів органів виконавчої влади, а також викладення юридичних норм у цих актах. П.ф.а.у. подаються у законах, Примірній Інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р.
ПРАВОВЕ РЕГЛАМЕНТУВАННЯ —
видання нормативно-правових актів з метою встановлення загальноприйнятих умов упорядкованості суспільних відносин у сфері державного управління. Залежно від рівня юридичного застосування, методи П.р. бувають трьох видів: а) загальнодержавні, б) відомчі, в) внутрішньо-системні. Загальнодержавні спрямовані на всю систему державного управління, надаючи їй форми організованої структури. На основі загальнодержавних нормативно-правових управлінських актів місцеві та відомчі органи виконавчої влади в межах своєї компетенції здійснюють правове регулювання діяльності
підпорядкованих структур, організацій, підрозділів у вигляді регламентуючих документів (статутів, правил, інструкцій, регламентів) і розпорядчо-правових актів (розпоряджень, наказів), спрямованих на вирішення конкретних завдань. Таке регламентування має відомчий характер. Внутрішньосистемне П.р. у структурних підрозділах та установах здійснюється за допомогою нормативних актів, до яких належать: розпорядчі акти — накази; затверджуючі акти; положення, які встановлюють завдання, функції, права, обов'язки і відповідальність підрозділів, служб та їх керівників; посадові інструкції, що встановлюють права і функціональні обов'язки посадових осіб.