Спільні акти управління

— адміністративні акти (накази або інструкції), що приймаються не одним, а декількома органами виконавчої влади (напр., наказ Міністерства праці та соціальної політики України і Пенсійного фонду України "Про затверджен­ня Порядку здійснення контро­лю за додержанням вимог зако­нодавства під час призначення та виплати пенсій органами Пенсій-ного фонду України" від 04.07.2002 р.).

СПРАВА — комплекс належно оформлених і згрупованих закін­чених виробництвом документів службового характеру, що вмі­щує вичерпну інформацію з вирі­шення конкретного питання. Формування С. — це групування окремих документів відповідно до встановленої номенклатури. С формуються за місцем реєстра­ції самих документів або в струк­турних підрозділах установи, де відповідальні особи групують виконані документи згідно з про­філем свого підрозділу.

СТАБІЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ — організаційно-функціональний принцип, сутні­стю якого є незмінність та наступність інституту державної служби у роботі в умовах перма­нентної змінності політичної влади. Тобто, основний склад державних службовців, які зай­мають адміністративні посади на професійних засадах, здійснює свої функції незалежно від полі­тичних коливань та змін урядів чи його окремих членів, забезпе­чуючи таким чином ефективне виконання функцій державного управління. Дотримання прин­ципу С.д.с. забезпечується його фіксацією на законодавчому рівні. Так, у ст. ЗО Закону Украї­ни "Про державну службу" заз­начено, що зміна керівника або складу державних органів не може бути підставою для припи­нення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризна-чених керівників, крім держав­них службовців патронатної служби.

СТАДІЇ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ — визначені Бюджет­ним кодексом України організа­ційні етапи, пов'язані з підготов­кою, розглядом та затверджен­ням Державного бюджету Украї­ни: 1) складання проектів бюджетів; 2) розгляд та прийнят­тя закону про Державний

бюджет, рішень про місцеві бюджети; 3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Дер­жавний бюджет, рішень про міс­цеві бюджети; 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

СТАДІЇ ПРОХОДЖЕННЯ ПРОЕКТУ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО АКТА — порядок проходження та правильності оформлення проекту норматив­но-правового акта, який склада­ється з таких елементів: а) підго­товка проекту акта; б) погоджен­ня проекту (візування); в) прий­няття; г) реєстрація; ґ) доведення до виконавців; д) оприлюднення.

СТАДІЇ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ — послідовні етапи здійснення державного управління за допомогою специ­фічних форм і методів (див. Форма управлінської діяльності, Метод державного управління).

СТАДІЯ — поділ процесу на певні частини, пов'язані між собою спільною метою, що змі­нюють одна одну у визначеній логічній послідовності. Кожна С. при цьому має відносну самостій­ність і своє цільове призначення, а нерідко, — встановлені часові межі. На будь-якій С. процесу його учасники, виконуючи спе-

цифічні процесуальні ролі і воло­діючи відповідними процесуаль­ними правами та обов'язками, здійснюють певні взаємозалежні процесуальні дії, що фіксуються встановленим способом і вступа­ють один з одним у різноманітні процесуальні відносини.

СТАЖУВАННЯ — прохо­дження державними службовця­ми випробувального терміну, перш ніж стати штатними пра­цівниками державного органу. С. буває таких видів: а) під час зай­няття посади вперше; б) під час зарахування до кадрового резер­ву на вищу від займаної посаду; в) після тривалої роботи на посаді (один раз на 4 роки). Метою кож­ного з цих видів С. є формування й закріплення на практиці профе­сійних знань, умінь та навичок, отриманих державними службов­цями в результаті теоретичної підготовки. Згідно зі ст. 19 Зако­ну України "Про державну служ­бу" з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду держав­ного службовця, може проводи­тися С. у відповідному державно­му органі. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.12.94 р. № 804 затверджено Положення про порядок стажування у дер­жавних органах. Воно проводить­ся у відповідному державному органі терміном до двох місяців і

запроваджується як до осіб, що вперше претендують на посаду державного службовця, так і до тих державних службовців, які бажають зайняти більш високі посади. Законодавством України передбачене тільки індивідуаль­не С. для осіб, які вперше претен­дують на посаду державного службовця та для державних службовців, які бажають зайняти більш високу посаду (кадровий резерв). Крім того, сьогодні С. стало невід'ємною умовою підви­щення кваліфікації всіх без винятку держслужбовців, орга­нічною частиною проходження державної служби. Адже світо­вий досвід свідчить, що знань, отриманих під час базової освіти, вистачає на 3-5 років. Тому під час тривалої роботи на одній поса­ді держслужбовця необхідно через кожних 4-5 років проходи­ти відповідне С. Без цього важко ефективно виконувати функції, покладені на державного служ­бовця в сучасних умовах науково-технічного розвитку суспільства.

СТАНДАРТ (від англ. standard — норма, зразок, мірило) — нор­мативно-технічний документ, що фіксує комплекс норм, правил, термінів, реквізитів, вимог, які є обов'язковими для застосування у певній сфері діяльності (напр., Державний стандарт базової і пов­ної загальної середньої освіти, Національний стандарт №2 "Оцін-

ка нерухомого майна"). У практи­ці вдосконалення документацій-ного забезпечення управлінської діяльності розробляються держав­ні стандарти на термінологію діло-виробництва та архівної справи, на вимоги до складання і офор­млення управлінських докумен­тів.

СТАНДАРТИЗАЦІЯ — форма юридичного закріплення резуль­татів уніфікації, яку можна визна­чити як процес установлення та застосування стандарту (еталона, зразка) (див. Стандарт) з метою впорядкування діяльності у пев­ній сфері державного управління (напр. в оформленні управлін­ських документів). С. урегульована Законом України "Про стандарти­зацію", зокрема: стандарти повин­ні відповідати потребам ринку, сприяти розвитку вільної торгівлі, підвищенню конкурентоспромож­ності вітчизняної продукції.

СТАТУТ (лат. statutum, від sta-tuo — встановлюю, визначаю) — 1) зведення правил, що регламен­тують організацію і порядок діяльності певної галузі держав­ного управління (наприклад, Ста­тут зв'язку СРСР); 2) зведення правил, що визначають завдання, структуру та функції певної уста­нови, організації та регулюють порядок їхньої діяльності; 3) зако­нодавчий акт у деяких країнах — Великій Британії, Канаді та ін.

СТИЛЬ КЕРІВНИЦТВА (лат. stylus — паличка для письма) — система принципів, норм, мето­дів і прийомів впливу на підле­глих з метою ефективного здій­снення управлінської діяльності та досягненя поставлених цілей. Виокремлюють такі С.к.: а) авто­ритарний (директивний); б) демократичний (колегіальний); в) ліберальний (потуральний).