Законодавча ініціатива

(франц. initiative — ініціатива, почин, від лат. initium — початок) — офіційне внесення законопро­екту до законодавчого органу від­повідно до встановленої процеду­ри. З.і. є початковою стадією зако­нодавчого процесу, тобто встано­вленого, як правило, конституці­єю порядку прийняття закону. Зміст цієї стадії прямо пов'язаний з обов'язковістю відповідного пар­ламенту розглянути даний зако­нопроект на своєму засіданні. Право внесення законопроекту називається правом З.і. Суб'єкта­ми права З.і. можуть бути: окремі депутати; групи депутатів; постій­ні парламентські комітети (комі­сії); парламентські фракції; пала­та парламенту; уряд; глава держа­ви; представницькі органи суб'єк­тів федерації, автономних утво­рень, місцевого самоврядування; вищі суди; громадсько-політичні організації; групи (певне число) виборців тощо. Залежно від суб'єкта розрізняють парламент­ську, урядову, народну і спеціаль­ну З.і. Коло суб'єктів права З.і. залежить від форми державного правління, прийнятої в тій чи іншій державі. У країнах з парла-

ментськими формами правління суб'єктами права З.і. є, як прави­ло, тільки окремі депутати й уряд. У країнах зі змішаною формою державного правління це право належить також і президенту. У президентських         республіках

суб'єктами права З.і. визнані тіль­ки окремі парламентарії.

Майже в усіх країнах право З.і. практично зосереджене в руках уряду та його голови, а парламент працює відповідно до законодав­чої програми уряду. Урядові зако­нопроекти можуть бути внесені безпосередньо прем'єр-міністром чи окремими міністрами-депута­тами або через депутатів — пред­ставників парламентської більшо­сті, на яку спирається уряд. З.і. зобов'язує парламент розглянути внесений законопроект на своєму засіданні, але не зобов'язує його прийняти.

Конституція України передба­чає серед суб'єктів З.і. Президен­та, народних депутатів і Кабінет Міністрів (ст. 93). Крім того, пра­вом З.і. наділений Національний банк України. Уряд України є головним розробником законопро­ектів в силу того, що саме він має найбільші можливості для розроб­лення високоякісних законопро­ектів і для їх проведення у Верхов­ній Раді України. У країнах з пар­ламентською формою правління уряди вносять на розгляд парла­менту від 95 до 100 відсотків усіх законопроектів.

ЗАКОНОПРОЕКТИА ДІЯЛЬНІСТЬ — законопроекти! роботи органів виконавчої влади, метою яких є розроблення проек­тів законів. Згідно з Указом Прези­дента "Про поліпшення законо-проектної діяльності" від 29.11.2003 р. функції головного розробника проектів законів Укра­їни, що вносяться Президентом України та Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України, покладено на Міні­стерство юстиції України. Органі­заційне та інше забезпечення діяльності робочих груп, які утво­рюються цим міністерством, і до складу яких включаються також представники інших зацікавлених державних органів, установ та організацій, учені, фахівці, надан­ня їм інформації про міжнародний досвід правового розв'язання акту­альних проблем розвитку суспіль­ства і держави здійснює Центр правової реформи і законопроект-них робіт при Міністерстві юстиції України.

ЗАКРИТА СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ — систе­ма, що характеризується обмеже­ним доступом до державної служ­би та низькою мобільністю служ­бовців у межах міжвідомчих пере­міщень. Урядова служба у З.с.д.с. сприймається як "вибрана еліта". Вищий корпус є замкненою гру­пою, своєрідною "сімейною органі­зацією", члени якої, як правило, є

випускниками тих самих пре­стижних навчальних закладів. Конкуренція кандидатів на держ-службу підтримується шляхом суворих вступних іспитів чи висо­ких оцінок загальноосвітнього тесту до відповідних навчальних закладів, визначених існуючою у певній країні системою. Прикла­дом З.с.д.с. є Франція та Японія.

ЗАОХОЧЕННЯ — важливий засіб впливу на державних служ­бовців і зміцнення службової дис­ципліни, що реалізується у формі заходів матеріального та мораль­ного стимулювання, які застосову­ються до державних службовців за сумлінне ставлення до своїх служ­бових обов'язків. Виділяють такі види 3.: а) заходи морального 3. (оголошення подяки, нагороджен­ня грамотою, почесною грамотою); б) заходи матеріального 3. (нагоро­дження цінним подарунком, імен­ним подарунком, грошовою вина­городою); в) дострокове присвоєн­ня чергового рангу (звання, клас­ного чину, кваліфікаційного класу, дипломатичного рангу); г) зняття раніше накладеного дисци­плінарного стягнення; ґ) нагоро­дження відомчими відзнаками, державними нагородами, при­своєння почесних звань.

ЗАЯВА — як правило, письмове звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріпле­них Конституцією та чинним зако-

нодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чин­ного законодавства чи недоліки у діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлен­ня думки щодо поліпшення їх діяльності.