17. Інформаційний простір та ресурси. Інформаційні мережі, системи та процеси.

Інформаційний простір - являє собою сукупність баз і банків даних, технологій їх ведення та використання, інформаційно-телекомунікаційних систем і мереж, що функціонують на основі єдиних принципів і за загальними правилами, що забезпечує інформаційну взаємодію організацій і громадян, а також задоволення їх інформаційних потреб. Іншими словами інформаційний простір складається з таких головних компонентів: 1. інформаційні ресурси, що містять дані, відомості та знання, зафіксовані на відповідних носіях інформації; 2. організаційні структури, що забезпечують функціонування та розвиток єдиного інформаційного простору, зокрема, збір, обробку, зберігання, розповсюдження, пошук і передачу інформації; 3. засоби інформаційної взаємодії громадян і організацій, що забезпечують їм доступ до інформаційних ресурсів на основі відповідних інформаційних технологій, що включають програмно-технічні засоби і організаційно-нормативні документи.

Єдиний інформаційний простір (ЄІП) для різних систем може суттєво відрізнятися. Для певної системи його можна характеризувати, зокрема, такими параметрами:

1) види інформаційних ресурсів, якими можуть обмінюватися об’єкти системи (текстова, графічна інформація, бази даних, програми, аудіо-відеоінформація тощо);

2. кількість об’єктів, які інформаційно взаємодіють в системі;

3. територія, на якій розташовані об’єкти, що охоплені єдиним інформаційним простором (весь світ, територія країни, регіону, району, міста);

4. правила організації обміну інформаційними ресурсами між об’єктами (обмін типу «клієнт – сервер», «точка – точка», маршрутизація, протоколи обміну тощо);

5. швидкість обміну інформаційними ресурсами між об’єктами;

6. типи каналів обміну інформаційними ресурсами між об’єктами (провідний, оптоволоконний, супутниковий канал) тощо.

інформаційні ресурси - документи і масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, депозитаріях, музейних сховищах і т.і.)

Інформацíйна систéма— сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів. Таке визначення може бути задовільним тільки при найбільш узагальненій і неформальній точці зору і підлягає подальшому уточненню. Інформаційні системи діють у нашій країні під назвою «автоматизовані системи (АС)».

інформаційні процеси - Процеси створення, збирання, зберігання, обробки, відображення, передавання, розповсюдження і використання інформації.

Інформаційна мережа - це комплекс програмних, технічних та організаційних засобів для забезпечення оперативного обміну повідомленнями та даними оперативно-розшукового, довідкового та адміністративно-управлінського характеру між підрозділами організації.

18. Інформаційно-діловий обмін у соціальній організації

У структурі організаційного клімату інформаційний і діловий обмін забезпечує:

1. структурне оформлення та упорядкування соціально-психологічного простору відносно цілей і завдань організаційної діяльності;

2. формування і підтримку функціональної готовності вертикальних і горизонтальних зв'язків, їх стабілізацію і спеціалізацію;

3. розширення структурної значущості (структурна доцільність);

4. модифікацію (відмирання одних і виникнення нових зв'язків);

5. розвиток споріднених каналів спілкування і взаємодії;

6. розвиток сітки зворотних зв'язків.

Отже, ми маємо справу з обміном як процесом інтеграції організаційної структури. Основні його характеристики пов'язані зі структурною складністю організації (кількість підструктур, елементів, форм і видів зв'язків та їх ієрархічних рівнів).

Як складовий елемент організаційного клімату інформаційний і діловий обмін пов'язаний з факторами мотивації й активізації організаційної діяльності, тобто виступає як умова стійкості зв'язків, їхньої організаційної корисності:

1. обмінні процеси через узгодження рольових очікувань забезпечують «згоду» як умову можливих взаємодій;

2. обмінні процеси через узгодженість позицій, намірів, і цінностей забезпечують довіру як умову можливості стійкого співробітництва або, навпаки, конкурентності, боротьби, конфлікту;

3. співвідношення результатів обміну з позиціями партнерів забезпечує уяву про вигоду і справедливість розподілу як умови задоволеності партнером, діяльністю тощо.

Обмінні процеси – можуть виступати у вигляді засобів організаційної діяльності як комплементарний пошук рішень:

1. взаємообмін знаннями, досвідом, спеціалізованою інформацією;

2. взаємообмін діями або засобами для майбутнього результату або кінцевого досягнення двосторонньої вигоди;

3. узгодження цілей і засобів для досягнення надцінного результату, який приносить не тільки обопільну вигоду, але й впливає на діяльність всієї організації (новації).

Інформаційний і діловий обмін – це своєрідний місток, через який зв'язуються соціальні та економічні механізми регуляції організаційної поведінки.

Тому система параметрів інформаційного і ділового обміну враховує цей аспект організаційної життєдіяльності. Як параметр організаційного клімату обмін відображає процесуальні, соціально-психологічні аспекти, які, за своєю суттю, є продуктами обміну: задоволеність, згоду, довіру, паритетність, конкуренцію, боротьбу. Ці прояви зводяться до трьох головних груп ознак (параметрів):

1) інформаційний і діловий обмін як функція зняття протиріч (зовнішніх і внутрішніх);

2) інформаційний і діловий обмін як засіб упорядкування (зв'язків, відносин, намірів);

3) інформаційний і діловий обмін як функція ціле покладання (організаційної поведінки і діяльності).