76. Суть парламентської республіки та забезпечення демократичних прав і свобод в її межах.

Суть парламентської республіки лежить у якісно іншій площині: у характері взаємовідносин між відповідними суб`єктами в межах так званого політичного трикутника. Усі правовідносини розглядаються з погляду трьох елементів: суб`єктів, об`єкта та змісту. Саме через поняття змісту прийнято розглядати його складові – права й обов`язки учасників. Тому принципова відмінність форм правління полягає в конкретній модифікації змісту правовідносин, що знаходить свій вияв у положеннях Конституції про повноваження президента, парламенту чи уряду. Це пояснює те, що в силу перенесення процесу обрання глави держави до зали на Грушевського республіка аксіоматично не перетвориться на парламентську. Скоріше буде втрачено ще один здобуток демократії у вигляді безпосереднього народного впливу на процес формування влади.

Парламентська республіка за своєю суттю відображає керівну роль законодавчого органу у вирішенні всіх державних питань. Тому, пропонуючи змінити конституційну модель на парламентську, слід обговорити можливі варіанти перерозподілу повноважень у межах трьох умовних суб`єктів: законодавчої, виконавчої та судової влади. Натомість питання про обрання президента в парламенті не має жодного практичного значення, окрім того, що є наразі свідченням переваги короткочасних інтересів над стратегічними.

Упорядкованості будь-яких конституційних трансформацій можна дотриматися, тільки коли дії тих чи інших органів влади узгоджені з настроями, що панують у суспільстві. Та, незважаючи на численні спроби інститутів громадянського суспільства втрутитися у процес конституційної реформи, такі спроби були відкинуті. У першу чергу це пояснюється умисним відстороненням суспільства від процесу, котрий не є прозорим і нагадує радше відносини з приводу короткочасного поділу сфер політичного впливу. Відсутність у країні єдиного консолідуючого органу з питань внесення змін до Конституції є додатковим аргументом на користь висловленої думки. Окрім того, потрібно дотримуватися перевіреного часом алгоритму дій: обговорення ініціативи в суспільстві; належне експертне дослідження переваг і недоліків ініціативи; формування цілісної та завершеної концепції; донесення концепції до громадськості; забезпечення найширшого й об`єктивного обговорення концепції в суспільстві; з’ясування реакції громадськості на пропоновані нововведення; у разі позитивної реакції – визначення конкретних шляхів впровадження ініціатив (попереднє рішення парламенту, закон, референдум, закон і референдум чи інші варіації); впровадження пропозицій

77. Сучасне українське суспільство: тенденції та перспективи. Українські виміри: плюси та мінуси глобалізаційних впливів.

Заслухавши та обговоривши доповідь заступника директора Інституту соціології НАН України доктора філософських наук Є.І. Головахи "Соціологічні виміри сучасного українського суспільства", Президія НАН України відзначає, що досвід досліджень соціальних трансформацій українського суспільства в умовах становлення нової незалежної держави дозволяє дійти принципових висновків щодо тенденцій розвитку та перспективи подальшої трансформації українського суспільства на шляху до розвиненої демократії, соціально-політичної стабільності та сучасної ринкової економіки. Суттєві результати у науковому аналізі тенденцій та закономірностей соціальних змін в Україні отримані завдяки започаткованим у 1994 році Інститутом соціології НАН України загальнонаціональним щорічним моніторинговим дослідженням за проектом "Українське суспільство на межі XXI століття". Головна соціальна проблема, яка мала знайти концептуальне та емпіричне вирішення у межах проекту - пошук шляхів подолання суперечливості, стихійності та кризового характеру процесів пострадянської трансформації суспільства, їх невідповідності масовим очікуванням людей, пов'язаним із декларованим Україною шляхом демократизації суспільства.Завдяки узагальненню результатів моніторингу були розроблені концепції посттоталітарної амбівалентності свідомості базового типу особистості, загальних та специфічних соціопатій, подвійної інституціоналізації українського суспільства, науково обґрунтовані відповіді на ключові питання характеру та перспектив суспільного розвитку.Методика отримання емпіричних даних розроблена за усіма сучасними вимогами до порівняльних моніторингових досліджень, які здійснюються методом масового опитування загальнонаціональної репрезентативної вибірки в усіх регіонах України. Щорічні опитування (1994-2004 рр.) проводились за єдиною системою показників з їх корекцією відповідно до змін у суспільстві.Останні результати моніторингу засвідчують, що багаторічна тенденція невпинного погіршення оцінок соціальної ситуації змінилася, й у суспільстві створюються передумови для подолання атмосфери масової незадоволеності життям і соціального песимізму.На особливу увагу заслуговує тенденція зміни базисного типу особистості, котра свідчить, що на сучасному етапі свого розвитку українське суспільство за "Людськими ресурсами" більшою мірою готове до демократичних і ринкових перетворень, ніж це було впродовж перших років незалежності України, і спостерігається тенденція наближення особистісних характеристик населення до базисного типу особистості в країнах Заходу.Істотним чинником підтримки ринкових реформ є й те, що "насиченість" наших людей благами сучасної цивілізації сьогодні є суттєво кращою, ніж у минулому.Серед важливих змін, що обумовлюють підтримку економічних реформ, слід відзначити й тенденцію зростання зацікавленості людей в одержанні можливостей працювати більш напружено та ефективно для забезпечення гідного рівня життя для себе та своєї родини. Зміна орієнтацій з переважно пасивно-споживацької на активно-діяльнісну є досить суттєвою і може свідчити про те, що пасивне очікування кращих часів поступово змінюється у суспільстві на активне їх наближення.