82. А. Щюц та його внесок до розвитку феноменологічної соціології.

Феноменологія, як метод систематичного аналізу свідомості і іманентних, апріорних структур людського існування, була привнесена в сферу дослідження соціальної реальності А.Шюцем. Спираючись на філософські ідеї феноменології, Шюц робить спробу створення соціальної науки, заснованої на його власній теорії соціальної дії. Шюц вирішує цю задачу в рамках критичного переосмислення положень теорії дії Вебера, а саме його концепції суб'єктивних соціальних значень дії, концепції ідеальних типів і веберівського трактування методу інтерпретації (розуміння). В 50-х роках, аналізуючи структуру повсякденного мислення, Шюц розробив концепцію інтерсуб'єктивного світу повсякденного життя. Цей світ, на його думку, існував до нашого народження і інтерпретувався нашими предками як соціальний світ. Можливість об'єктивного розуміння мотивів людських дій, тобто їх су­б'єктивного смислу, стверджує Шюц, закладена в самій основі повсякденного життя, у світі повсякденності(це одна з сфер людського досвіду, що характеризується особливою формою сприйняття і осмислення світу і котра виникла на основі трудової діяльності людини). Повсякденність – найвища реальність, основа, на якій формуються всі інші знання. Повсякденна типологізація світу дає можливість краще його пізнавати, вона надає йому сенсу і є частиною мови, якою ми спілкуємось, та інструментарію, яким ми пізнаємо світ. Це знання він назвав знанням першого порядку. Знання другого порядку породжується науковим розумінням спеціалістів. Повсякденне життя організоване типологічно. Сприйняття людей, ідей, ситуацій у межах повсякденності – це сприйняття їх з погляду типової визначеності. За допомогою типізації ми сприймаємо і інтерпретуємо світ. Типізації – це соціальні ідеальні типи людей, типи ситуацій, ідей, об’єктів, подій, вражень, емоцій. За допомогою типізації ми пізнаємо якусь конкретну ситуацію і вибираємо відповідну схему поведінки. Сховищем типів є мова(скарбниця вже готових, сконструйованих типів). Соціальна взаємодія в повсякденному житті використовує набір повсякденних конструктів очікуваної поведінки іншого, які основуються на ідеалізації, згідно якої мотив «для того, щоб»(спрямований на майбутнє;- це та чи інша мета, яку треба досягти) стає для іншого мотивом «тому що»(стосується минулого) і навпаки. Шюц називає це ідеалізацією взаємності мотивів, це передбачає взаємність перспектив і означає, що мотиви, які приписуються іншому, такі самі, як і у мене або у інших в таких самих обставинах. Лише сама діюча особа знає, коли її дія починається, і де закінчується, її партнер знає лише фрагмент дії.

Практична частина!!!!

1. «Огрунтована теорія» б. Гейзера і а. Штрауса. Обгрунтування можливості побудови міні-теорій в якісних дослідженнях.

Восхождение к теории, или grounded theory, как тактику обычно связывают с именами Б.Глейзера и А.Страуса и созданной ими в конце 60-х годов теорией (книга «Открытие обоснованной теоии»1967г.). Тактика «восхождения к теории» в основном отличается способом анализа данных, ориентированным на построение теории случая. Термин grounded theory, обозначающий построение теории, основанной на фактах, у нас иногда переводится как обоснованная теория.

Grounded theory, или восхождение к теории, - тактика качественного исследования, предложенная Б. Глейзером и А. Страусом, где воссоздается абстрактная аналитическая схема наблюдаемого в реальности феномена. На этой основе строится мини-теория, которая объясняет действия, взаимодействия или процессы. Эта тактика отличается своей спецификой, прежде всего, на этапе анализа: предлагает свои принципы кодирования текста (открытое, осевое и выборочное кодирование), а также особый способ построения аналитической минитеории относительно данного феномена, наблюдаемого в реальной практике. Цель такого исследования состоит в рассмотрении конкретной жизненной ситуации как формы проявления определенного феномена, который подлежит теоретизированию - обобщенному абстрактному представлению в виде теоретического утверждения или гипотез относительно данного феномена, наблюдаемого в реальной практике. Тактика состоит в следующем: исследователь собирает из разных источников информации многоаспектные данные о конкретных событиях, действиях или отношениях людей; группирует и связывает разнородные данные в обобщенные категории. Поэтапно поднимаясь ко все более абстрактным категориям и научным концепциям, он в результате конструирует их в абстрактный «теоретический случай». Это позволяет представить наблюдаемый случай в виде самостоятельной авторской версии относительно природы данного феномена. Социолог, выбирающий данную тактику должен: ориентироваться на теоретическое видение ситуации и ее составляющих; несмотря на индуктивный и творческий характер методики помнить, что она предусматривает систематический подход и определенные стадии анализа; прочувствовать ту степень абстракции, которая обеспечивает, с одной стороны, конкретность (заземленность) теории, с другой - ее категориальный характер в научных терминах; созданная теория должна хорошо объяснять центральный феномен, определять условия, при которых она «работает», и предусматривать следствия, вытекающие из данной теории.

Основная идея качественного исследования этого типа состоит в том, чтобы за счет использования определенных процедур индуктивным путем (от "сырых" данных - "наверх") вывести теорию изучаемого явления. Эта теория должна быть укоренена в первичных данных, не терять с ними связи. Обоснованная теория - целостный исследовательский подход, где каждый этап влияет на последующий. Это означает, что анализ данных начинается по мере проведения первых интервью или наблюдений, так что каждый последующий сбор данных (содержание интервью) зависит от гипотез, выдвинутых на этапе обработки информации предыдущих интервью и наблюдений. На каждом этапе исследования проверяются и корректируются гипотезы, каждый этап задает направление последующим. Хорошо сконструированная обоснованная теория должна отвечать четырем центральным критериям для того, чтобы судить, насколько теория применима к феномену: она должна соответствовать реальности, быть понимающей, обобщающей и контролируемой. Цель метода обоснованной теории состоит в том, чтобы построить теорию, которая заслуживает доверия и помогает понять данную область исследования. Поскольку она репрезентатирует эту реальность, то она должна быть также понятной и иметь смысл и для тех, кого изучают, и для тех, кто применяет ее в своей практической области.