64. Соціальна психологія організацій як наука.

Соціальна психологія організацій – це спеціальна соціологічна теорія, що вивчає думки,почуття і поведінку індивіда, обумовлені існуванням і поведінкою інших людей,соціальними взаємодіями,впливом соціальних груп;соц.законоиірності та механізми побудови,функціонування і розвитку організацій як об’єднань людей,що спільно реалізують відповідну програму або мету та діють на підставі певних процедур і правил.

Об’єктом СПО як науки є будь-яка організаційна система,тобто організована спільнота людей,створена задля досягнення спільної мети. Предметом СПО,у свою чергу є закони,закономірності та принципи процесу побудови,функціонування й розвитку соціальних організацій,а також різноманітні організаційні відносини,що виникають між членами організаційних систем при реалізації ними колективних цілей.У зв’язку з цим основними завданнями СПО є дослідження законів,закономірностей,принципів та методів побудови,функціонування й розвитку організаційних систем,визначення критеріїв їх ефективності та обґрунтування методів їх удосконалення,а також виявлення співвідношення між індивідуальними й загальними, формальними і неформальними факторами спільної діяльності людей.

Розвиток сучасної вітчизняної соціальної психології організації на основі нової соціально-економічної парадигми, суверенності, незалежності України характеризується уточненням та конкретизацією предмета і об'єктів соціальної психології організації, розширенням підготовки спеціалістів, виходом у світ посібників та підручників, організацією та проведенням конференцій із соціальної психології, кристалізацією соціально-психологічної проблематики, відкриттям наукових закладів, лабораторій та кафедр соціальної психології. Завдяки розширенню міжнародних зв'язків, ознайомленню вітчизняних соціальних психологів із надбаннями західної (передусім європейської та американської) соціальної психології, а також сучасному розвиткові соціуму і його запитів, соціальна психологія організацій України може досягти успіху на етапі її дедалі більшої соціологізації, тобто розгляду в контексті реальних проблем суспільства.

65. Соціогуманітарна наука як культурна цінність.

В любой стране мира, будь то Китай или Индия, Россия или Германия, гуманитарная наука выполняет исторически сформировавшиеся значимые социокультурные функции. Она отвечает за развитие исторического сознания нации, за поддержание и развитие национального языка, за формирование правовой и политической культуры граждан, за интеллектуальное обеспечение управления и общественных преобразований. Гуманитарные, шире - социогуманитарные науки - отвечают в значительной степени за развитие всей культурной традиции наций и человечества в целом, поскольку именно они формируют представления людей о путях общественного развития, предлагают эффективные способы решения сложных социальных проблем.

Наука, в том числе и социогуманитарная, генерирует рациональное сознание, а посредством образования и просвещения широко распространяет его в обществе. Именно благодаря науке в сознании людей утверждается уважение к истине и объективности, укореняется традиция рационального решения разнообразных проблем, с которыми сталкиваются люди, социальные группы, целые социумы и все человечество.

В тех случаях, когда социогуманитарная наука отстраняется правящими элитами от ее естественных функций, вытесняется из просвещения и образования, ее место, как правило, занимают интеллектуальные суррогаты - националистические идеологии, религиозный фанатизм, оккультизм и прочие вариации обскурантизма. В жизни успешно развивающихся стран гуманитарные и социальные науки играют существенную роль. Без специалистов гуманитарного профиля (юристов, психологов, социологов, экономистов и т.д.), имеющих хорошую университетскую подготовку, в западных странах не делается никакое дело. Потребность в специалистах гуманитарного профиля тоже резко возросла. Это видно по открывающимся кафедрам, факультетам, университетам. А значит, требуются учебники, журналы, словари, энциклопедии, научные монографии. В перспективе общественная потребность в гуманитарных специалистах обязательно должна привести к возросшему спросу общества и на социогуманитарную науку. Но сейчас значение социогуманитарных наук слабо сознается быстро и хаотически меняющимся руководством страны. Хотя специалистам, конечно, совершенно ясно, что без гуманитарных наук и гуманитарного образования невозможно эффективное решение острейших проблем страны. Процитированные и многие другие обращения выдающихся представителей научной общественности и известных деятелей культуры не останутся "гласом вопиющего в пустыне" и помогут тем, кто принимает ответственные и судьбоносные для науки решения, осознать необходимость, с одной стороны, решительного улучшения финансовых условий для развития гуманитарной науки и, с другой стороны, существенного повышения уровня востребованности творческого потенциала гуманитариев для духовного возрождения страны.