5. Вчення про типізацію в феноменологічній соціології а. Щуца

Общий подход, принятый в феномен, являлся скорее отраслью философии и знания, чем соц перспективой. А.Щюц первым попытался объяснить, как можно применить феноменологию для рассмотрения соц мира. Основ вклад работы Щюца«Феноменология социального мира» состоит в том, что, по его мнению, способ, которым люди классифицируют и придают значение внешнему миру, не является чисто индивид процессом. Люди создают «типизации» - понятия, приложимые к классам вещей, вытекающие из опыта. «Банковский менеджмент», «футбольный матч», «уборка», «дерево» - все это примеры типизаций. Эти типизации не являются универс для каждого человека, они разделяются членами общества. Их передают детям во время обучения языку, чтения книг или разговоров с др людьми. Используя типизации, люди способны обращаться с другими на основе допущения, что они видят мир таким же образом. Постепенно член общества набирает некий пакет, который Щюц называет обыденным знанием. Этот пакет он разделяет с др членами общества, что позволяет им жить и общаться др с др. Обыденное знание постоянно модифицируется в процессе человеческого взаимодействия, Щюц полагал, что каждый индивид имеет уникальную биографию и что он интерпретирует и ощущает мир немножко иным образом, чем другие, однако существование пакета обыденного знания позволяет людям понять, по крайней мере, частично, действия друг друга. Делая это, они убеждают сами себя, что таковы закономерные и правильные черты мира и социальной жизни. С этой точки зрения люди создают между собой иллюзию. Что существует стабильность, порядок в обществе, в то время как на самом деле все это – куча индивидуальных опытов, не имеющая четкой формы.

Згідно феноменологічної традиції, індивіди входять в контакт з навколишнім світом перш за все за допомогою відчуттів. З їх допомогою починається пізнання світу. Проте наявності відчуттів недостатньо для осмислення світу, тому люди організовують навколишній світ в явища, класифікують їх досвід у вигляді речей, що володіють типовими характеристиками. Використовуючи типізації, люди можуть вступати в спільну взаємодію з іншими людьми, будучи впевненими, що вони бачать світ таким же чином. Поступово член суспільства створює запас того, що Шюц назвав знанням здорового глузду, яке розділяють і інші члени суспільства, це дозволяє їм жити і спілкуватися. Знання здорового глузду складається з конструктів першого порядку (ідеальних типів) - буденних інтерпретацій соц реалій. На основі їх інтерпретацій і систематизацій соціологи можуть сформулювати конструкти другого порядку (ідеальні типи наукових понять), що є складовими власне наукового знання.

Взаємодія людей стає можливою, оскільки, кожний індивід припускає, що ті, хто його оточують бачать соц реалії, виходячи з точно тієї ж типізації об'єктів, і що самі об'єкти, які інтерпретуються, є загальними. Індивідуальний запас знань повинен бути розподілений з іншими людьми. Адекватна комунікація і адекватне розуміння виникають завдяки появі загального для учасників взаємодії інтерсуб'єктивного світу. Отже, за допомогою типізацій ми сприймаємо й інтерпретуємо світ. Типізації - це ідеальні соціальні типи людей, ситуацій, дій, об'єктів, ідей, подій, вражень, емоцій тощо. Усі типізації повсякденного мислення є складовими конкретно-історичного соц-культурного світу, в якому вони сприймаються як даність і є соц прийнятними. У свідомості кожного члена суспільства закріпилися уявлення про типового службовця, лікаря, міліціонера. Повсякденність складається з типових ситуацій: професійної діяльності, відвідувань лікаря.Типізаціями можуть бути звичні правила і схеми поведінки у певних ситуаціях. Проте типізації рідко бувають однозначними й простими. Навпаки, вони по-різному сприймаються залежно від контексту. За допомогою типізацій ми впізнаємо ситуацію і вибираємо відповідну їй схему поведінки. Саме завдяки типізація повсякденний світ набуває сенсу, сприймається як нормальний, добре відомий і звичний.