82. Феноменологічні технології пізнання в соціології.

Технологии познания в феноменологической социологии осуществляются через исследование основных принципов, в соответствии с которыми человек в повседневной жизни организует свой опит и, в частности, опыт социального мира. Согласно феноменологической традиции, индивиды входят в контакт с окружающим миром прежде всего посредством чувств. С их помощью начинается познание мира. Однако простое наличие чувств недостаточно для осмысления мира, по-этому люди организуют окружающий мир в явления, классифицируют их чувственный опыт в виде вещей, обладающими типичными характеристиками. Используя типизации, люди могут вступать в общее с другими людьми, будучи уверенными, что они видят мир таким же образом. Постепенно член общества создает запас того, что Шютц назвал знанием здравого смысла, которое разделяют и другие члены общества, что позволяет им жить и общаться. Каждый индивид по-своему интерпретирует мир, воспринимая его несколько своеобразным образом, но запас знания здравого смысла позволяет понимать, по крайней мере, частино действия других. На основе интерпретаций и систематизаций этих конструктов первого порядка социологи могут сформулировать конструкты второго порядка (идеальные типы научных понятий), составляющие собственно научное знание. Адекватная коммуникация, адекватное понимание возникают благодаря появлению общего для взаимодействующих интерсубъективного мира. Интерсубъективный мир - это не частный мир, а общий, привычный социальный мир, который в конечном счете обусловлен интеракциями между людьми, принадлежащими к одной весьма узкой социальной группе. Именно благодаря интерсубъективности повседневное знание и жизнь индивидов одной группы отличается от других. Так возникают различия между "Мы"-группа, в которой индивид чувствует себя как дома и "Они"-группа. Изучение пары противоположных отношений позволяет наблюдать "перерывы постепенности" в социальной реальности, сравнивать разные самости.

82. Формування структури мусульманського світу.

Структура мусульманського світу прямолінійно пов’язана з віросповіданням населення. Віра цих людей є досить потужною настановою як в буденному, так і в політичному житті. Відповідно формування мусульманства цілком визначається його релігійними догмами. Іслам - одне з трьох (нарівні з християнством та буддизмом) світових віросповідань, тобто його прихильники живуть по всьому світу, майже на всіх континентах і в більшості країн. Людей, що сповідують іслам називають мусульманами. В українській мові збереглася також застаріла форма басурманин, запозичена через тюрські мови.Мусульмани складають переважну більшість населення багатьох країн Азії і Африки. Іслам є ідеологічною системою, що значним чином впливає і на міжнародну політику.Іслам у дослівному перекладі з арабської означає смиренність - тобто життя у злагоді з миром (світом), життя у мирі з Всевишнім, покірність його волі. Слово в арабській мові має корінь слм, однокореневі слова: салам - світ, мир,салім - мирний, умиротворений, саліма - бути умиротвореним, муслім, мусліман - той хто змирився зі світом, покорився Всевишньому (Богу, Аллаху). Виникнення та поширення мусульманської релігії пов`язане з життям та діяльністю пророка Мугаммада. За уявленнями мусульман Мухаммад - посланець Всевишнього, через якого людям було передано текст Корану .Іслам виник на початку VII століття на Аравійському півостріві. Засновник ісламу - пророк Мугаммад приблизно з 610 р. закликав у своїх проповідях вірити лише в одного Бога (Аллаха) і бути покірним його волі. Основні джерела ісламу: Коран - священна книга мусульман, в якій зафіксовані ідеї та принципи віровчення Мугаммада; Сунна - зібрання текстів («хадісів»), які містять висловлювання пророка Мугаммада щодо норм права, звичаїв, правил поведінки. Суттєвою є відмінність мусульманства від християнства, які одвічно протистоять одне одному. На цьому підґрунті відбувається суворе розмежування Заходу і сходу, як двох різних світів.