26. Маркетинг, реклама та створення іміджу в сучасних організаціях.

Маркетинг — комплексна система організації і керування господарською діяльністю підприємства заснована на вивченні стану і перспектив розвитку ринку, що забезпечує цілеспрямоване формування попиту на продукцію. Це сукупність функцій підприємства по розробці нової продукції, її виробництву і збуту на основі усебічного вивчення і прогнозування попиту, цін, використання реклами, стимулювання виробництва, що сприяє просуванню товарів до споживача. Функції маркетингу— це види діяльності, що включають вивчення і прогноз розвитку ринку, планування виробництва товарів (послуг), ціни, збуту, сервісне обслуговування, контроль і аналіз отриманих результатів. Маркетинг орієнтує виробника на випуск такої якості і кількості продукції і послуг, необхідних споживачу, які повинні постійно користатися і підтримуватися попитом на ринку.Маркетинг підприємства формується завдяки взаємодії ринкових елементів регулювання виробничого процесу. До його складу входять: концепція, стратегія, план і програма маркетингу, підприємництво, вибір ринку і його сегментів, структура, організація маркетингу, маркетинговий контроль. Кількість цих елементів може збільшуватись чи зменшуватись залежно від обсягу ринкової діяльності підприємства.

Реклама виконує важливу роль у забезпеченні ефективної діяльності організації, вона знайомить з особливостями і способами споживання товарів, їх якістю, місцем продажу тощо. Перед рекламою ставиться завдання привернути до товару увагу потенційного покупця. При цьому застосовуються такі прийоми, які є найбільш доцільними в кожному окремому випадку, з тим щоб у споживачів з'явилося бажання купити запропонований товар або послуги. Визначаючи, хто відповідатиме за організацію реклами, керівництво підприємства може використовувати власний рекламний підрозділ або зовнішню рекламну агенцію. Малі підприємства не завжди мають окремий відділ з реклами. Керівництво таких підприємств повинно чітко визначити напрями діяльності у сфері реклами; призначити відповідального за проведення реклами; чітко розділити функції працівників.

На великих підприємствах є власні відділи такого профілю і штат фахівців. Начальник відділу (або керівник групи) здійснює загальне керівництво всією роботою відділу. Відповідає за планування рекламної діяльності, контролює та аналізує її ефективність. До складу відділу можуть входити два (або більше) експерти (старші експерти), які встановлюють зв'язки з громадськістю та відповідають за подання реклами в різних засобах розповсюдження інформації. Ті, хто провадить рекламну діяльність у великому та постійному обсязі, звертаються до зовнішніх агенцій.

Імідж організації - це образ організації, який існує у свідомості людей. Можна навіть сказати, що в будь-якій організації існує імідж поза залежністю від того, хто над ним працює і чи працюють над ним узагалі.

У зарубіжній літературі ототожнюються поняття «імідж» та «позиція». Тобто позиціювання — це місце фірми на ринку, це знання функцій товару і тих, для кого його призначено. Аналіз позиції фірми та її продукції дає змогу визначити способи створення іміджу цієї фірми та її продукції. Сильний імідж організації і її товарів говорить про унікальні ділові здібності (спеціальні навички, уміння), які дозволяють підвищувати пропоновану споживачам цінність товарів і послуг. Одним з дієвих методів досягнення успіху в ринкових умовах є формування позитивного іміджу.

Кожна організація виконує безліч ролей, тому її імідж формується на різних рівнях: соціокультурному, галузевому, рівень підприємства і продукту. Репутація організації уразлива, її потрібно постійно підтримувати.

27. Межі демократії в умовах тоталітарних режимів. Характер i механізми функціонування політичного лідерства істотно вiдрiзняються залежно від форми здійснення влади. В умовах тоталітаризму - це особиста диктатура, тиранія, що спирається на насильство, “авторитет сили”. В умовах демократії, в тому числі елітарної - це лідерство на основі “сили авторитету”, закону”.

Тоталитарний режим заснований на підвище­ній концентрації державної влади, пріоритеті держави, від* сутності установ, що мають самоврядування; на відвертій ліквідації політичного плюралізму і створенні однопартійних систем; відкиданні або, принаймні, значному обмеженні ряду демократичних принципів і свобод (гласності, свободи ін­формації тощо); поширеному застосуванні репресивних захо­дів щодо противників існуючого режиму і т. ін. Якщо деякі інститути демократії формально зберігаються за такого ре­жиму (легальна опозиція, представницькі установи тощо), то вони є не більш як своєрідною вітриною державної влади. Властиві авторитарному режиму негативні риси сягають крайнощів при тоталітаризмі — найбільш жорстокому йо­го різновиді. Не можна погодитися з тими, хто вважає, що тоталітаризм є, поряд з демократичним і авторитарним режимами, самостійним видом політичного режиму. Насправді йому властиві ті самі вкрай негативні риси, що характери­зують авторитаризм у цілому. Але за тоталітаризму вони на­бувають гіпертрофованого вигляду, і в той самий час зника­ють окремі властивості, притаманні режиму демократії.

Соціальною основою тоталітарного режиму є панування партійної (іноді релігійної) верхівки, державно-партійної но­менклатури, верхівки чиновницької та військової бюрократії. В умовах тоталітаризму народ повністю відчужений як від власності на засоби виробництва, так і від політичної влади. Відсутні будь-які ознаки громадянського суспільства, неба­чено підвищується роль держави і фактично керуючих нею партійних структур. Держава поглинає суспільство, панує над ним. Разом з партією вона виступає в ролі адміністра­тивно-командної системи, яка має необмежену владу.

Найважливішою ознакою тоталітарного режиму є здійснення цією системою монопольного керівництва і контролю над усіма сферами життя суспільства — економікою, політикою, соціальним життям, ідеологією, культурою, навіть над приватним життям.

Роль особистості зводиться нанівець і людина розгля­дається як знаряддя досягнення мети, проголошеною прав­лячою верхівкою. Інтереси особи повністю підпорядковані інтересам партії і держави. Ті мізерні права людини, що фор­мально проголошуються, вбачаються як подаровані держа­вою. Держава намагається контролювати навіть думки підда­них, широко пропагуючи лише програмні положення панів­ної верхівки у сфері суспільного розвитку (націоналістичні та теократичні теорії, програмування "соціалістичних" перетворень). Великого розмаху набуває соціальна демагогія, яка є однією з типових ознак тоталітаризму.

Рівень демократії безпосередньо не залежить від кількості існуючих і конкуруючих політичних партій і організацій, від однопартійного чи коаліційного складу уряду. Він залежить від рівня політизації населення і свідомої підтримки суспільством окремих партій, рівня політичної культури партійних функціонерів і громадян. Політичне життя у країнах з демократичним режимом має проходити на засадах гласності та врахування громадської думки.