Питання 3. Психічні стани особистості.

Поведінка і діяльність людини в який-небудь проміжок часу залежать від того, які саме особливості психічних процесів і психічних властивостей особистості виявляються протягом цього періоду, тобто від його психічного стану—характеристики психічної діяльності за певний проміжок часу.

При цьому психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості взаємозв'язані і впливають одна на одну (мал. 6).

Психічні стани впливають на протікання психічних процесів, а повторюючись часто, набувають стійкість, можуть стати властивістю особистості.

Основні види прояву психіки процеси

Пізнавальні Емоційно-вольові

почуття

відчуття воля

сприйняття

пам’ять

мислення

уява

мова

увага

СТАНИ

СТІЙКИЙ ІНТЕРЕС

ТВОРЧІЙ ПІД’ЙОМ

ПЕРЕКОНАНІСТЬ

СУМЛІВИ

АПАТІЯ

ПРИГНІЧЕНІСТЬ

ІНШІ

Властивості особистості

НАПРАВЛЕНІСТЬ

ТЕМПЕРАМЕНТ

ХАРАКТЕР

ЗДІБНОСТІ

Види психічних станів виділяють залежно від таких параметрів:

• впливи на особистість (позитивні і негативні, стенічні і астенічні);

• переважаючих форм психіки (емоційні, вольові, інтелектуальні);

• глибини (глибокі, поверхневі);

• часу протікання (короткочасні, тривалі і ін.);

• міри усвідомленості.

Предметом спеціальної уваги в психології є психічні стани людей в умовах стресу. Залежно від причин розрізнюють стреси фізіологічний і психологічний. Фізіологічний стрес викликають механічні, фізичні дії — силь­ный звук, підвищена температура повітря, вібрація.

Психологічний стрес може виникнути в умовах дефіциту часу або інформації при високій особистісній значущості досягнення успіху в діяльності, в ситуаціях загрози, небезпеці.

При цьому відбувається мобілізація захисних сил організму для пошуку виходу з екстремальної ситуації. Якщо емоційне напруження, що виникає при стресі, не перевищує пристосовних можливостей організму людини, стрес може зробити позитивний, мобілізуючий вплив на його активність. Інакше стрес веде до дистрессу—вичерпанню енергоресурсів організму, разви­тку цілого ряду фізичних і навіть психічних захворювань.

Можливості саморегуляції психічних станів визначаються індивідуально-психологічними особливостями особистості людини, їїо звичками в організації своїх дій, які складуються в про­цесі виховання і самовиховання. Необхідною умовою свідосої саморегуляції психічних станів є прийняття людиною мети і програми опанування прийомів відповідних дій.

Виділяють наступні прийоми управління емоційними станами і виходу із стресу:

• пониження суб'єктивної значущості події, переоцінка значи­мости ситуації порівняно з життєво важливими, загальнолюдськими цінностями;

• розрядка емоційної напруженості в русі, у фізичному навантаженні;

• перемикання уваги, концентрація його не на значимості результата, а на аналізі причин, технічних деталях проблеми, що зменшує емоційну напруженість;

• попередня розробка запасних стратегій, шляхів відступу, враховуючи той факт, що підвищення емоційної напружен­ості знижує інтелектуальний контроль за поведінкою;

• по можливості, активізація відчуття гумору;

• опанування прийомів аутогенного (від грец. аиtos— сам, genos —походження) тренування, заснованого на нервово-м'язовій ре­лаксації (від латин. relaxatio — зменшення напруги) і самонавіювання;

• використання систем спеціального тренування, в якій самі фактори несподівакою і раптовістю стають предметом навчання, наприклад в комп'ютерних іграх.