Питання 2. Рушійні сили, закономірності і принципи процесу виховання.

Ефективність процесу виховання визначається закономірностя­ми і внутрішніми протиріччями, які є його рушійними силами. До них відносяться протиріччя внутрішні і зовнішні. Зовнішніми є протиріччя між зовнішніми вимогами і поведінкою самої особистості, внутрішніми — протиріччя між домаганнями особистості виховувця і його можливостями, між потребами і способами їх задоволення і ін.

Звідси витікають відповідні закономірності, обумовлені протиріччями між цілями і характером їх досягнення в сис­темі виховання і самовиховання; між вимогами, які висуває держава до колективу і особистості, і соціальним досвідом, можливостями їх виконання; між новими потребами і инте­ресами вихованців і рівнем готовності останніх до їх реализа­ции, що визначається досягненнями культури, діяльності і людських стосунків; між авторитарними стосунками і стосунками співпраці в суспільстві і колективі.

У організації і управлінні учбово-виховним процесом важлива роль відводиться принципам виховання.

Основні з них (принципів) следуючі:

• принцип народності—єдності загальнолюдського і національ­ного; любові до рідного краю, його культурі, народним традиціям;

• принцип природосдоцільності виховання (обліку багатогранності і цілісності природи людини, її вікових, анатомо-фізіологічних, регіональних особливостей);

• принцип культуровідповідності виховання;

• принцип гуманізації, демократизація виховання;

• принцип безперервності виховання;

• принцип етнизації виховання (наповнення виховання націо­нальним сенсом, розвиток національної самосвідомості, відчуття приналежності до свого народу);

• принцип диференціації і індивідуалізації процесу виховання;

• принцип послідовності, систематичності, варіативної і інтегративності форм і методів виховання;

• принцип активності і свідомості особистості;

• зв'язок виховання з життям і практикою;

• принцип виховання в колективі;

• принцип єдності вимог і пошани до особистості;

• принцип відповідності віковим і індивідуальним особливос­тям особистості.

Ці принципи, відображаючи загальні закономірності процесу виховання, визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного процесу.

Питання 3. Характеристика основних напрямів виховання.

Виділяють декілька основних напрямів у вихованні:

• моральне; розумове; трудове; естетичне; фізичне; екологічне; пра­вове;

• економічне; конфесійне; родинне виховання і виховання у вченні.

Розглянемо деякі з них.

Етичне виховання передбачає розвиток у вихованців етичної свідомості, стійких моральних якостей, етичних потреб на основі засвоєння норм і принципів суспільної мо­рали; розвиток відчуття патріотизму; формування відповідального відношення до своєї трудової діяльності; вироблення умінь співпереживати, співчувати навколишнім людям за допомогою розвитку відчуття пошани до старших, дружби і товаристськості з однолітками; формування активної життєвої позиції; прищеплення зацікавленості в кінцевих результатах праці і ін.

Основними завданнями етичного виховання є формування національної свідомості і самосвідомості, свідомої дисци­пліни, обов'язків і відповідальності, відчуття пошани до закону, до старших, жінки, бажання жити в гармонії з природою.

Таким чином, система етичного виховання, сприяючи фор­мированию етичного досвіду і будучи основою духовної сфери особистості і в той же час її інтелектуальним розвитком, служить фор­муванню вольових якостей.

Основний критерій оцінки етичної вихованості—поведінка того, що вчиться, відношення його до праці, навчання, навколишньої дійсності, власності, до старших, самого себе.

Розумове виховання людини характеризується розвитком їїо ин­теллекта, здібності до мислення, учбово-пізнавальної діяльності. Воно відбувається в умовах спеціального навчання і виховання.

Зміст розумового виховання — це система фактів, понять, положень у всіх галузях науки, культури і техніки. Освічена людина повинна опанувати основи науки і техніки, мистецтва і культу­ри, оскільки спеціальні знання, висока професійна підготовка, загальна культура людини перетворюються сьогодні на обов'язкову умову успішної праці в різних сферах діяльності.

Розумове виховання вирішує наступні завдання: озброєння вихованців запасом знань відповідних соціально-економічному прогресу суспільства; формування основ наукового світогляду; раз­виток інтелекту і пізнавальних здібностей, культури праці; разви­ток потреби в освіті, постійному поповненні своїх знань, розширення кругозору. Реалізація завдань розумового виховання пов’язана і із застосуванням методів, орієнтованих на максимальний розвиток пізнавальних і творчих сил особистості. При організації за­нять більше часу приділяється всім видам робіт, що спираються на самостійність учнів, активізуючим їх мислення, а також научінню їх прийомам самостійного добування знань, в роботі з різними джерелами здобуття необхідної інформації. Цьому сприяють нові принципи організації учбової праці і виховної роботи в учбово-виховних установах. В їх числі виділення провідних наукових і світоглядних ідей, посилення міжпредмет­них зв'язків, інтеграційний підхід у навчанні і вихованні.

Трудове виховання покликане розвивати у студентів відчуття поваги і готовності до сумлінної праці. Воно вирішує дві групи завдань. Одна пов'язана з виробленням трудових умінь і навиків, друга— з виробленням етичних, естетичних і інших компонентів, які сприяють усвідомленню майбутніми фахівцями суспільної і особистісної необхідності якості учбової праці як найважливішої умови розвитку їх здібностей у сфері вибраної професії. Вироблення зібраності, волі, працездатності, цілеспрямованості є основою трудового самовиховання, самоудосконалення, самоосвіти, самостійності. При цьому критеріями трудової вихованості стануть висока особистісна зацікавленість і продук­тивність праці, його відмінна якість, трудова активність і творчість, трудова дисципліна і тому подібне.

Естетичне виховання передбачає перетворення естетичес­ких цінностей суспільства в естетичну культуру особистості. Засобами естетичного виховання є природа, мистецтво, навколишня дійсність, духовні ідеали і культура. Естетичне виховання вносить значний вклад до формування світогляду людини, впливаючи на її відчуття, свідомість, сприяючи виробленню її поглядів і зміцненню переконань. В той же час воно зумовлює розвиток багатьох психічних якостей людини, перш за все її емоційної сфери, фантазії, уяви, образного і творчого мислення, що дуже важливе для пробудження в людині творчих сил і здібностей. Оскільки в сучасних умовах зростають роль і значення духовних цінностей і посилюються етичні початки в житті людини, остільки зростає роль естетичного виховання, створюються умови для становлення естетичної свідомості (форми суспільної свідомості, що є художньо-емоційне засвоєння дійсності людиною через відчуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали), розвиваються естетичні відчуття (відчуття задоволення, яке переживає людина, сприймаючи прекрасне в дійсності і у творах мистецтва), естетичний смак (здібність людини правильно оцінювати прекрасне, відрізняти істинно прекрасне від неестетичного), естетичні ідеали (уявлення людини про прекрасе, до якого віона прагне, на яке дорівнює), естетика поведінки (прояв меж прекрасного у вчинках і діях людини, в спілкуванні з іншими людьми).

Таким чином, вироблення у вихованців естетичного відношення до дійсності включає активні дії з охорони і захисту всього прекрасного, прагнення творити прекрасне, вносити красу до оточуючої дійсності.

Фізичне виховання сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню продуктивності учбової праці учнів, формує эле­менти фізичної культури, яка, будучи результатом комплексної дії соціально-біологічних, екологічних, медичних і психо-емоційних чинників, служить показником фізичного, психічного і соціального благополуччя людини. Основними завданнями фізичного виховання в умовах коледжу є: зміцнення і гартування організму; сприяння правильному фізичному розвитку і підвищенню працездатності організму; виховання волі, сміливості, наполегливості, дисциплінованості, відчуття дружби і товариськості, навиків культурної поведінки і др.; залучення студентів до регулярних занять спортом, що сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню опірності організму хворобам.

Екологічне виховання передбачає формування в сту­дентів правильного відношення до проблем довкілля, береж­ливого стівлення до природи, історичних пам'ятників, необхідності їх збереження і примноження. Турбота про природні багатства, бережливе використання природних ресурсов—важливе завдання екологі­чного виховання. Тому майбутній фахівець як безпосередній учасник науково-технічного прогресу має бути помітною фі­гурою в природоохоронній роботі; розвивати свою екологічну культуру; формувати навики прийняття екологічно грамотних управ­лінчіх рішень і ін.

Правове виховання направлене на формування високої право­вой культури студентів, підвищення рівня їх правосвідомості. Зміст правового виховання визначається особливостями права як нормативно-регулюючого явища, що охоплює різні обла­сти соціального життя: державне право (що закріплює основи організації суспільства і правового положення особистості), адміністративне право (регулююче организа­цию і діяльність апарату державного управління), громадянське право (регулююче стосунки між людьми і організаціями, між організаціями), трудове право (що законодавчо затверджує умови прийому на роботу, перевід і звільнення, організацію, охорону і оплату праці, матеріальну відповідальність і ін.), кримінальне право (що встановлює міру відповідальності за порушення закону). Правове виховання вирішує ряд завдань: розширення запасу правових знань, формування стійких етично-правових ціннісних орієнтацій, глибокої переконаності в необхідності виконання вимог законодавства, пошани і строгого дотримання законів Ук­раїни. Правове виховання прищеплює пошану до правил гуртожитку, непримиренність до будь-яких порушень законності, готовність приймати уча­стть в охороні правопорядку.

На жаль, останніми роками актуальним стало антинаркогенное виховання, яке вирішує наступні завдання: озброєння учнів знаннями про згубну дію тютюну, алкоголю, наркотиків; прове­дення широкої роз'яснювальної роботи про наслідки вживання засобів наркогену; вироблення в учнів своєрідних психологічних "гальмів", які утримували б їх від вживання психоак­тивних речовин; своєчасне виявлення тих, хто уживає ці засоби, і проведення з ними індивідуальної роботи з метою подолання згубних звичок.

Економічне виховання передбачає вирішення таких завдань, як розвиток економічного мислення особистості для правильної розуміння дії законів і явищ економічному життю; формування сучасного розуміння процесів суспільного розвитку, розуміння ролі праці і свого місця в трудовому процесі; виховання бережливого відношення до державної власності, особливо в умовах ринку; вироблення умінь, які нададуть можливість брати ак­тивну участь в економічній діяльності на виробництві.

Критеріями оцінки рівня економічного мислення служать глу­бина економічних знань, уміння проникати в суть процесів, що відбуваються, і подій, бачити, як виникають економічні проблеми і знаходити шляхи їх рішення. Сучасний стиль економічного мислення передбачає орієнтацію на кінцеві результати діяльності.

Конфесійне виховання (теологічне, релігійне). В Украї­ні церква відокремлена від школи; предмети, що вивчаються в різних видах учбово-виховних установ, будуються на діалектико-матеріалістичному світобаченні. Проте виходячи з диференційованого подхо­да до виховання світоглядних поглядів не заперечується можливість і конфесійного виховання тієї частини молоді, яка тяжіє до релігії і мріє про духовну кар'єру. У зв'язку з цим вона може навчатись в альтернативній конфесійній школі.