- •Лекція 1. Психологія як наука. Предмет і методи психології
- •Питання 1. Об'єкт вивчення психології.
- •Питання 2. Основні етапи становлення психології як науки.
- •Питання 3. Основні напрями психологічної науки.
- •Питання 4. Місце психології в системі наук. Галузі психологічної науки.
- •Питання 5. Методологічні принципи психології. Методи психології.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 2. Виникнення і розвиток психіки.
- •Питання 1. Психіка і мозок.
- •Питання 2. Стадії розвитку психіки. Взаємозв'язок рівнів розвитку психіки і форм поведінки живих організмів.
- •Питання 3. Свідомість як вищий рівень розвитку психіки. Свідомість і несвідоме.
- •Контрольні питання і завдання
- •Список використаної літератури, що рекомендується
- •Лекція 3. Психологія особистості.
- •Питання 1. Поняття особистості в психології. Самосвідомість особистості.
- •Питання 2. Спрямованість особистості.
- •Питання 3. Особливості поведінки особистості: темперамент і характер.
- •Питання 4. Здібності людини.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 4. Психічні процеси і стани особистості. (4 години)
- •Питання 1. Пізнавальні процеси.
- •Мал. 3. Фігура і фон (по а. Петровському)
- •Питання 2. Емоційно-вольові процеси.
- •Питання 3. Психічні стани особистості.
- •Основні види прояву психіки процеси
- •Властивості особистості
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 5. Особистість в діяльності і спілкуванні.
- •Питання 1. Особистість і діяльність.
- •Питання 2. Спілкування і його структура.
- •Питання 3. Психологічні способи дії в процесі спілкування. Прийоми підвищення ефективності спілкування.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 6. Педагогіка як наука. Предмет, структура і перспективи розвитку.
- •Питання 1. Педагогіка, її основні категорії.
- •Питання 2. Становлення педагогіки як науки. Внесок вітчизняних вчених у розвиток педагогіки.
- •Питання 3. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками.
- •Питання 4. Методи науково-педагогічних досліджень.
- •Питання 5. Завдання педагогіки на сучасному етапі розвитку суспільства. Державна національна програма «Освіта» (Україна ххi століття).
- •Питання 6. Роль і місце педагогіки в системі підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації сучасних фахівців.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 7. Теорія освіти і навчання.
- •Питання 1. Предмет дидактики, її основні категорії.
- •Питання 2. Зміст освіти. Принципи побудови освіти. Рівні освіти.
- •Питання 3. Основні типи учбових закладів, їх характеристика. Акредитація учбових закладів. Документи про освіту.
- •Питання 4. Нормативна і учбово-матеріальна база освіти.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 8. Процес навчання як цілісна система.
- •Питання 1. Методологічна основа і рушійні сили процесу навчання. Функції навчання, їх взаємозв'язок.
- •Питання 2. Структура процесу навчання.
- •Питання 3. Поняття про принципи навчання, їх характеристика.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 9. Система навчання.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 10. Методи навчання.
- •Питання 1. Поняття про методи навчання. Метод і прийом. Основні підходи до класифікації методів навчання.
- •Питання 2. Характеристика словесних, практичних і наочних методів навчання.
- •Питання 3. Характеристика репродуктивних і проблемно-пошукових методів навчання.
- •Питання 4. Методи стимулювання учбової діяльності. Мотивація у вченні.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 11. Організаційні форми навчання.
- •Питання 1. Поняття про форми навчання. Основні поняття про форми навчання. Основні підходи до класифікації форм навчання в історичному розвитку.
- •Питання 2. Загальна характеристика систем навчання.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 12. Контроль і оцінка результатів навчання.
- •Питання 1. Суть контролю. Педагогічні вимоги до контролю. Види контролю.
- •Питання 2. Функції контролю.
- •Питання 3. Методи контролю.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 13. Теорія виховання.
- •Питання 1. Суть, цілі і завдання виховання.
- •Питання 2. Рушійні сили, закономірності і принципи процесу виховання.
- •Питання 3. Характеристика основних напрямів виховання.
- •Питання 4. Методи і форми виховання.
- •Громадська думка колективу;
- •Контрольні питання і завдання
педагогічні вимоги: пряме (характеризується такими ознаками, як інструктивна, рішучість, і виявляється у виді вказівок, можливо, наказу) і опосередкована (опирается на сформованість у вихованців мети, переконань і виявляється у виді прохання, поради, натяку і ін.);
Громадська думка колективу;
метод приучіния—организація планомірного і регулярного виконання вихованцями певних дій з метою їх перехода у форми суспільної поведінки;
створення виховуючих ситуацій (спеціально створених педагогічних умов).
До III групи входять методи стимулювання діяльності і поведінки. До них відносяться методи заохочення, засудження.
IV група охоплює методи контролю і самоконтролю, самооценки діяльності і поведінки. Володіючи системою методів виховання, педагог може у кожному конкретному випадку вибрати ті з них, які, на його думку, будуть самими раціональними.
Як писав С. Сухомлінський, якнайкращий метод—тот, що йде від душі педагога. Він підкреслював: «Виховуємо ми не тими або іншими методами або прийомами, а особистістю. Без одухотворіння живої думки і пристрастю педагога метод залишається мертвою схемою».
Проте методи виховання не можна вибирати довільно. Будучи дуже гнучким і тонким інструментом дотику до особистості, метод виховання завжди звернений до колективу, використовується з врахуванням його динаміки, зрілості, організованості. Це означає, що вибір методов підкоряється ряду закономірностей і залежностей, серед яких первинне значення мають мета, зміст і принципи виховання, конкретне педагогічне завдання і умови.
Значне місце у виховному процесі займає колектив. Реалізація досягнень кращих студентів і студентських груп в підвищенні якості учбової праці дозволяє використовувати ряд методів і прийомів, які можуть сприятливо впливати не лише на розвиток особистості, але і колективу в цілому. Серед них, зокрема, скспільна думка колективу — випробуваний засіб формування позитивних якостей особистості, одна з рушійних сил виховання молодого фахівця.
Однією з найбільш продуктивних форм виховання в колективі є колективна творча справа (КТС), психологія якої в педагогической літературі відома як методика І. Іванова.
Колективне творча справа—це інтегрована форма виховної роботи, заснована на творчій діяльності вихованців. Вона передбачає активну участь вихованців в плануванні, організації і проведенні виховного заходу, а також аналізі проведеної роботи. Метою КТС є формування товариських стосунків в колективі, розвиток взаємної допомоги, формування умінь діяти разом, враховуючи інтереси і бажання товарищів по групі, прояв активності і самостійності в прийнятті рішень і їх виконання.
Колективна творча справа організовується, як правило, в шість етапів:
попередня робота вихователя з колективом: створення перспективи цікавої і потрібної справи;
колективне планування—створення мікрогруп для ироблення пропозицій, обговорення їх спочатку в мікрогрупах, а потім на загальних зборах колективу;
підготовка КТС—вибір Ради справи для спільного керівництва підготовчою роботою, куди входять представники від кожної мікрогрупи і старших організаторів. Рада конкретизує план работи, здійснює контроль за ходом підготовки і проведення справи, обмін досвідом, регулює дії учасників;
етап проведення КТС, на якому реалізується намічений план;
колективне підведення результатів (підсумків)—оговорення результатів КТС, з'ясування позитивного і негативного, побажання на майбутнє;
етап післядії—роздуми педагога про ефективність і доцільність проведеної справи, аналіз методичних підходів і рішень.
Колективні творчі справи можуть бути всілякими і включать в себе ігри і розваги.
Таким чином, використання різних форм і методів виховної роботи забезпечує потреби особистості в творчій самореализації, здобуття додаткових умінь і навиків по інтересам, інтелектуальний і духовний розвиток, підготовку її до активной професійної і суспільної діяльності.