- •Лекція 1. Психологія як наука. Предмет і методи психології
- •Питання 1. Об'єкт вивчення психології.
- •Питання 2. Основні етапи становлення психології як науки.
- •Питання 3. Основні напрями психологічної науки.
- •Питання 4. Місце психології в системі наук. Галузі психологічної науки.
- •Питання 5. Методологічні принципи психології. Методи психології.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 2. Виникнення і розвиток психіки.
- •Питання 1. Психіка і мозок.
- •Питання 2. Стадії розвитку психіки. Взаємозв'язок рівнів розвитку психіки і форм поведінки живих організмів.
- •Питання 3. Свідомість як вищий рівень розвитку психіки. Свідомість і несвідоме.
- •Контрольні питання і завдання
- •Список використаної літератури, що рекомендується
- •Лекція 3. Психологія особистості.
- •Питання 1. Поняття особистості в психології. Самосвідомість особистості.
- •Питання 2. Спрямованість особистості.
- •Питання 3. Особливості поведінки особистості: темперамент і характер.
- •Питання 4. Здібності людини.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 4. Психічні процеси і стани особистості. (4 години)
- •Питання 1. Пізнавальні процеси.
- •Мал. 3. Фігура і фон (по а. Петровському)
- •Питання 2. Емоційно-вольові процеси.
- •Питання 3. Психічні стани особистості.
- •Основні види прояву психіки процеси
- •Властивості особистості
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 5. Особистість в діяльності і спілкуванні.
- •Питання 1. Особистість і діяльність.
- •Питання 2. Спілкування і його структура.
- •Питання 3. Психологічні способи дії в процесі спілкування. Прийоми підвищення ефективності спілкування.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 6. Педагогіка як наука. Предмет, структура і перспективи розвитку.
- •Питання 1. Педагогіка, її основні категорії.
- •Питання 2. Становлення педагогіки як науки. Внесок вітчизняних вчених у розвиток педагогіки.
- •Питання 3. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками.
- •Питання 4. Методи науково-педагогічних досліджень.
- •Питання 5. Завдання педагогіки на сучасному етапі розвитку суспільства. Державна національна програма «Освіта» (Україна ххi століття).
- •Питання 6. Роль і місце педагогіки в системі підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації сучасних фахівців.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 7. Теорія освіти і навчання.
- •Питання 1. Предмет дидактики, її основні категорії.
- •Питання 2. Зміст освіти. Принципи побудови освіти. Рівні освіти.
- •Питання 3. Основні типи учбових закладів, їх характеристика. Акредитація учбових закладів. Документи про освіту.
- •Питання 4. Нормативна і учбово-матеріальна база освіти.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 8. Процес навчання як цілісна система.
- •Питання 1. Методологічна основа і рушійні сили процесу навчання. Функції навчання, їх взаємозв'язок.
- •Питання 2. Структура процесу навчання.
- •Питання 3. Поняття про принципи навчання, їх характеристика.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 9. Система навчання.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 10. Методи навчання.
- •Питання 1. Поняття про методи навчання. Метод і прийом. Основні підходи до класифікації методів навчання.
- •Питання 2. Характеристика словесних, практичних і наочних методів навчання.
- •Питання 3. Характеристика репродуктивних і проблемно-пошукових методів навчання.
- •Питання 4. Методи стимулювання учбової діяльності. Мотивація у вченні.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 11. Організаційні форми навчання.
- •Питання 1. Поняття про форми навчання. Основні поняття про форми навчання. Основні підходи до класифікації форм навчання в історичному розвитку.
- •Питання 2. Загальна характеристика систем навчання.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 12. Контроль і оцінка результатів навчання.
- •Питання 1. Суть контролю. Педагогічні вимоги до контролю. Види контролю.
- •Питання 2. Функції контролю.
- •Питання 3. Методи контролю.
- •Контрольні питання і завдання
- •Лекція 13. Теорія виховання.
- •Питання 1. Суть, цілі і завдання виховання.
- •Питання 2. Рушійні сили, закономірності і принципи процесу виховання.
- •Питання 3. Характеристика основних напрямів виховання.
- •Питання 4. Методи і форми виховання.
- •Громадська думка колективу;
- •Контрольні питання і завдання
Питання 2. Структура процесу навчання.
Процес навчання як спільна діяльність педагога і навчаючихся підрозділяється на два взаємозв'язані процеси: викладання як діяльність педагога і навчання як діяльність навчаючогося. Викладання складається з декількох доданків: знання педагогом свого предмету; уміння організовувати учбово-виховний процес; знания сучасних методів і засобів навчання і ін.
Керівна діяльність викладача включає ряд структурних елементів: с
- складання календарно-тематичних планів, організацію учбової роботи;
- стимулювання уваги і інтересу до предмету;
- контроль і внесення змін в організацію навчання з подальшим аналізом результатов навчання, спілкування.
Останнє сильно впливає на мотивацію навчання, створення емоційно-психологічного клімату в учебовому колективі.
Учіння—актівний пізнавальний процес, в якому формуються розумові сили навчаючогося, моральні і вольові риси, властивості особистості і темпераменту.
Викладання і учіння—дві сторони єдиного учебово-виховного процесу в будь-якій учбово-виховній установі. Не можна здійснювати викладацьку діяльність без орієнтації на діяльність учнів, на те, як вони засвоюють знання, наскільки активні в процесі навчання.
Існує декілька підходів до організації засвоєння знань. Серед них виділяють рефлекторно-асоціативну теорію і теорію поетапного формування розумових дій. Першу розглядають відомі психологи Н. Менчинська и Д. Богоявленський, які, підкреслюючи значення самостійного пошуку визначення понять і способів вирішення нових завдань, рекомендують аналітико-синтетичну діяльність, при якій порівняння, асоціації, узагальнення досягаються на основі конкретних даних.
Вони пропонують таку затверджену у вітчизняній дидактиці структуру процесу засвоєння знань:
сприйняття — відображення в свідомості людини окремих властивостей предметів і явищ, що впливають в даний момент на органи чуття;
розуміння (осмислення) — встановлення зв'язків між предметами і явищами, процесами, з'ясування їх будови, складу, призначення, розтин причин явищ або подій, тобто аналіз, синтез, порівняння і т. п.;
узагальнення передбачає виділення і об'єднання істотних рис предметів і явищ дійсності, що вивчаються в даний період;
закріплення забезпечує міцне запам'ятовування, заглиблює і поширює знання, розвиває учбово-пізнавальні уміння і навики;
примінення—уміння використовувати отримані знання на практиці в учбовому процесі і житті.
Природно, всі описані елементи засвоєння існують не ізольовано, вони не є назавжди зумовленими. Можливі випадки, коли засвоєння учбового матеріалу починається з вирішення проблеми, яке веде від практичного застосування до теоретичного обгрунтування, розуміння і осмислення, тобто послідовність і міра вживання елементів засвоєння залежать від завдань навчання, специфіки змісту, можливостей студента і шляху, вибраного педагогом.
Характерною рисою рефлекторно-асоціативній теорії навчання, що базується на основних закономірностях умовно-рефлекторної діяльності головного мозку, є особлива увага, спрямована на активізацію пізнавальної діяльності і розумовий развиток учнів, на формування у них самостійного і творчого мислення на основі принципів свідомості, активності, послідовності і інших, які з точки зору даної концепції необхідні для продуктивного навчання.
Теорію поетапного формування розумових дій представляють такі вчені-психологи, як А. Леонтьєв, П. Гальперін, Д. Ельконін, Н. Тализіна і ін. На їх думку, висока ефективність подготовки фахівця (можливо, і тих, що вчиться) забезпечується перш за все повнотою орієнтування учнів в освоюваній дії, чого немає при традиційному учінні. Крім того, висока ефективність даної теорії полягає в тому, що вона задає строгу цілеспрямованість і послідовність навчання.
Згідно теорії поетапного формування розумових дій опанування нових знань, навиків і умінь проходить декілька етапів:
I етап — формування мотиваційної основи дії (попереднє ознайомлення з діями і умовами їх виконання);
II етап — формування дій в матеріальній формі з розгортанням всіх операцій, які в них входять;
III етап — формування діяльності з використанням зовнішньої мови, тобто виконуючи якусь дію, учні промовляють, що вони робитимуть далі;
IV етап—формування дії у внутрішній мові;
V етап—переход дій в узагальнені процеси мислення, що дозволяє виконувати їх безпомилково, самостійно і якісно.
Останній етап наочно показує відмінність розглянутих теорій; при традиційному учінні знання є результатом попереднього заучування, запам'ятовування і потім вживання, а при поеэтапному формуванні розумових дій знання отримується в процесі самої діяльності (але спеціально організованої), і в результаті воно переходить в узагальнені процеси мислення.
Обидві розглянуті теорії мають багато позитивного, але у них є і негативні сторони. Тому викладачеві слід творчо підходити до використання розглянутих концептуальних положень.
Складовими процесу навчання є наступні компонент:
цільовий;
стимулююче-мотиваційний;
змістовний;
операційно-діяльнісний;
контрольно-регулюючий;
оцінно-результативний [6].
Вони відображають розвиток взаємодії педагогів і учнів в учбовому процесі.
Так, цільовим компонентом є усвідомлення педагогами і прийняття цілей і завдань вивчення теми або учбового предмету в цілому.
Стимулируюче-мотиваційний компонент передбачає стимулювання педагогом у учнів інтересу до занять, потреби у вирішенні поставлених учбово-виховних завдань, розвиток мотивів навчання і пізнавальної активної діяльності учнів.
Змістовний компонент визначається учбовим планом, державними учбовими програмами і підручниками по даному предмету.
Операційно-діяльнісний компонент безпосередньо відображає процесуальну суть навчання. Він реалізується за допомогою певних методів, засобів і форм організації викладання і учіння.
Контрольно-регулюючий компонент передбачає здійснення контролю з боку викладача за ходом вирішення поставлених завдань і самоконтролю учнів за правильністю учбових дій, результатів навчання. Зворотний зв'язок протягом занять допомагає регулювати, коректувати учбовий процес.
Оцінно-результативний компонент передбачає оцінку знань учнів, самооцінку ними досягнутих в процесі навчання результатів згідно поставленим завдань, проектування нових завдань, відтворення пропусків в знаннях і уміннях.
Всі компоненти учбового процесу закономірно взаємозв'язані. Так, мету визначає його зміст. Мета і зміст вимагають определенных форм, методів і засобів стимулювання і організації навчання. По ходу навчання необхідний контроль. Всі компоненти процесса навчання в сукупності забезпечують кінцевий результат—приобретение знань, умінь, навиків.