Лекція 9. Система навчання.

Вивчивши дану тему, ви повинні знати і охарактеризувати:

• інформаційно-репродуктивну систему навчання, її особливості;

• проблемно-пошукову систему;

• суть програмованого, ігрового, модульного, комп’ютер­ного навчання;

• необхідність оптимального поєднання систем навчання.

Завдання учбового процесу в сучасних умовах особливо складні і багатозначні. У зв'язку з цим залежно від характеру організації процесу викладання і засвоєння знань, специфіки побудови учбового матеріалу і провідних методів і засобів навчання виділяють декілька основних видів (систем) навчання:

- пояснювально-ілюстра­тивнийе;

- проблемний;

- програмований;

- комп'ютерний.

Поряд з цими як основні виділяють і такі види навчання, як ігрове, модульне, інноваційне, індивідуалізоване і диференційне.

Головне призначення пояснювально-ілюстративного навчання — озброїти науковими знаннями тих, що вчиться (студентів) системою, умінь і навиків, за допомогою яких вони можуть не лише отримати нові зна­ния, але і активно користуватися ними в житті. Цей вид навчання є репро­дуктивним. Вчитель, пояснюючи матеріал, приділяє більше часу разъяс­нению складних питань, підтверджує пояснення ілюстраціями і прикладами. Матеріал викладається в описовій формі виходячи з наукових знань по даному предмету.

Пояснювально-ілюстративне навчання передбачає доступність, систематичність, послідовність, наочність, повноту викладу матеріалу. У його основу покладені підручники, навчальні посібники, мето­дичні рекомендації. Наочний зміст включає виклад теоретичного матеріалу, питання для самоконтролю, вправи, завдання, практичні і лабораторні роботи. Використовуються в основ­ному словесні, наочні, практичні методи. Взаємини вчителя і тих, що вчмться авторитарні, орієнтовані на фронтально-колективні методи роботи.

Пояснювально-ілюстративне навчання передбачає використання технічних засобів навчання, проведення уроків засвоєння знань, уроків-практикумів, уроків—лабораторних робіт, комбінованих уроків, уроків контролю знань.

Проблемне навчання вимагає насичення учбового матеріалу ситу­аціями, які сприяють розвитку творчої пізнавальною діяльності. Воно передбачає використання таких методів, як пошуковий, прогностичний, експериментально-дослідницький (рідше), ігровий, евристичний і ін. Залежно від міри самостійності тих, що вчаться проблемне навчання включає три рівні: I — педагог ставить проблему, виучуваний самостійно її вирішує; II — студентові пропонується самостійно поставити і вирішити проблему; III — учень повинен сам побачити проблему, сформулювати її і знайти спосіб рішення (класифікація С. Крутецького).

Проблемне навчання диференційовано враховує рівень готов­ности тих, що вчаться до пізнавальної діяльності. При цьому диферен­ціація здійснюється не за оцінкою знань, а по інтересу до предмету, глибини знань, культури пізнавальної діяльності.

Недоліком проблемного навчання є ситуативний характер, але у поєднанні з іншими видами таке навчання є ефективним, оскільки розвиває самостійність, творчість і ініціативу учнів.

Програмоване навчання передбачає управління процес­сом оволодіння знаннями тих, що вчаться, уміннями, навиками і підвищення самостійності у навчанні. Головні ознаки програм­ованого навчання: учбовий матеріал дається невеликими дозами, логічно завершеними, доступними для цілісного сприйняття; засвоєння кожної частини учбового матеріалу перевіряється шляхом специаль­ных завдань; учень відразу взнає, чи правильно він відповів (зворотний зв'язок). Таким чином, цей вид нанавчання забезпечується способами контролю і самоконтролю.

Залежно від характеру розміщення матеріалу, його дозування і зв'язків між його частинами виділяють лінійні, комбіновані і розгалужені програми.

Програми будуються так:

доза + завдання для перевірки доза + завдання для проверки учебный матеріал учбовий матеріал

Розгалужена програма передбачає вибір однієї відповіді з безлічі інших. Комбінована програма є сполучення лінійної і розгалуженої програм.

Засобами програмованого навчання можуть бути програмовані підручники, збірки завдань і вправ, зошити з друкарською основою, перфокарти, сигнальні картки, комп'ютерні повчальні програми.

Одним з видів програмованого навчання є алгоритмі­зація навчання (алгоритм—це строга вказівка, як виконувати ті або інші дії, пізнавальні завдання, операції і т. п.). Алгорітміза­ція навчання передбачає побудову моделей правильного мислення, послідовних розумових дій, які коротшим шляхом ведуть до вирішення учбових завдань (наприклад, вирішення рівнянь алгебри, знаходження родинних слів і т. п.). Проте захоплення ал­горитмізацією може привести до формалізму, шаблону. Тому її треба застосовувати в міру.

Позитивна роль програмованого навчання полягає в тому, що воно допомагає забезпечити оперативний контроль за засвоєнням зна­нь, індивідуалізує навчання, дає можливість працювати в опти­мальному темпі і здійснювати самоконтроль у навчанні.

Основне завдання комп'ютерної навчання—навчити людину вивільнюватись від рутинної, шаблонної розумової діяльності, пере­кладаючи її на ЕОМ. В той же час при правильній організації таке навчання може сприяти розвитку творчого відношення людини до світу. З появою комп'ютерів виникла нова культура— культура діалогу з машиною. Комп'ютерні програми активізують пізнавальну діяльність, підвищують інтерес до знань, техніки, сприяють розвитку самостійності і активності у вирішенні пізнавальних завдань.

Ігрове навчання реалізується в учбово-ділових іграх [5].

Дидак­тичні можливості ігор наступні:

1) у них формуються мотиви і інтереси тих, що навчаються (виграти і пізнати, навчитися робити, діяти);

2) дії виконуються відповідно до певних правил і норм поведінки;

3) чітко виділені операції;

4) вклю­чаются соціальні, особистісні, групові стосунки.

Технологічна схема ігрового навчання така:

- створюється творча ігрова атмосфера з певними конкретними завданнями;

- визначаються цілі і мотивації для тих, що навчаються;

- розглядається техно­логія ігри;

- процес гри;

- оцінюється діяльність і аналізуються знання і уміння, можливості тих, що грають.

Модульне навчання — найважливіший етап розвитку систем навчання [11]. Повчальний модуль є інтеграцією різних видів і форм навчання, підлеглих загальній темі учбового курсу або актуальній науково-технічній проблемі. Модуль представляє со­бою фундаментальне поняття дисципліни — явище, закон, струк­турний план, групу взаємозв'язаних понять, що дає можливість логічно і компактно згрупувати учбовий матеріал, уникаючи повторівь як у середовищі курсу, так і в спеціальних дисциплінах. Для каждо­го модуля формується набір довідкових і ілюстративних материа­лов, а також список літератури, що рекомендується. Існують такі основні види організації модульного навчання: репродуктивне (тематичне вивчення матеріалу), проблемно-пошукове (учбово-дослідницька робота, наукове дослідження в рамках розділу про­грами) і диференційоване.

Зміст модульного навчання включає засвоєння нових знань, положень, способів доказу, побудова теорій і технологій досліджень. Кожен студент переходить від модуля до модуля у міру засвоєння матеріалу і проходить етапи поточного контролю незалежно від однокурсників. Для оцінки знань використовується прогресна система: всі результати, досягнуті виучуваним на кожному етапі кон­троля, оцінюються в балах. Набрані бали підсумовують і визначають кумулятивний індекс. Мета студента—набрать максималь­ну кількість балів. Така система стимулює повсякденну систематичну роботу студентів.

Переваги модульного навчання: гнучкість його структури; забезпечення методично обгрунтованого узгодження всіх видів учбового процесу у середині модуля; ефективність контролю засвоєння знань; швидка диференціація студентів; здобуття великого об'єму зна­ний, умінь і навиків за найбільш короткий термін.

Слід пам'ятати, що вибір системи навчання визначається, з одного боку, цілями, завданнями і змістом освіти, з другого—під­готовленістю викладача, його професіоналізмом, а також мате­риально-технической базою учбового закладу.