Питання 3. Психологічні способи дії в процесі спілкування. Прийоми підвищення ефективності спілкування.

Вивчення всіляких аспектів процесу спілкування свідчить про те, що кожен з них передбачає певні способи впливу індивідів один на одного. В результаті цього змінюються поведінка і діяльність партнера по спілкуванню відповідно до цілей спільної діяльності.

До основних психологічних способів впливу в процесі спілкування відносять переконання, навіювання, психічне зараження, наслідування.

Під переконанням розуміють спосіб впливу на свідомість особистості через звернення до її власної критичної думки. Переконливий вплив стане тим успішніше, чим більш висловлена думка відповідає потребам і мотивам даної людини, і буде стой­ким, якщо навколишня дійсність підтверджує зміст сприйнятої інформації. При цьому, якщо висловлювана думка розходиться з установками людини, яку переконують, але яка вже сформувалися, бажано, щоб вона переконалася в негативності останніх.

Таким чином, процес переконання складається з двох етапів. На пер­шому етапі, апелюючи до логічної сфери співбесідника, доводиться об'єктивна і суб'єктивна неспроможність його точки зору, тобто що його установки не відповідають інтересам суспільства (референтною груп­и або іншої спільності людей), а також особистісним інтересам.

На другому етапі аналогічно доводиться об'єктивна і суб’ектив­на значущість висловленої точки зору, що є новою для співбеесідника.

Протилежним переконанню по своєму механізму є навіювання —процес психічного впливу на людину при ослабленому контролі її свідомості і некритичній оцінці змісту сприймаємих повідомлень.

Ефективність навіювання визначається:

• властивостями того, що навіює (соціальним статусом, чарівливістю, вольовою, інтелектуальною і характерологічною перевагами);

• особливостями людини, що піддається навіюванню (мірою навіюваності, невпевненістю в собі, низькою самооцінкою, почуттям власної неповноцінності);

• взаєминами партнерів по спілкуванню (довірою, залежністю і т. п.).

Міра навіювання підвищується із збільшенням кількості людей в групі, а також із зменшенням їх віку.

Психічне зараження засноване на неусвідомлюваній, мимовільній схильності індивіда до певних психічних станів. В результаті спостерігається ефект багаторазового взаємного посилення емоційного впливу партнерів по спілкуванню по моделі звичайної ланцюговій реакції. Це явище супроводжує масові акції, публічне сприйняття ораторських виступів, творів мистецтва. При цьому його ефект буде тим більше, чим більше величина аудиторії і міра емо­ційного напруження людини, яка впливає на аудиторію. Важливу роль в процесі зараження грає також спільність оцінок і установок людей (наприклад, подібний настрій людей, що прийшли на концерт лю­бимого артиста або "боліти" на стадіоні за улюблену команду).

Схильність психічному зараженню залежить і від загального уров­ня розвитку особистості, і перш за все від самосвідомості людей, які складають аудиторію.

Особливою ситуацією, що підсилює вплив через зараження, є паніка, що виникає унаслідок потрясіння і сприйняття ситуації як кризисної. Причинами виникнення паніки можуть бути явища, які ведуть до фізичного ослабіння людей (стомлення, депресія, голод, сп'яніння і т. п.), а також сильне здивування, усвідомлення безсилля перед небезпекою, дефіцит або надлишок інформації.

Певною мірою форми навіювання, супроводжуваного явищем психічного зараження, є слухи—нічим не підтверджені повідомлення про нібито подіях, що сталися. Виникають вони, як правило, в умовах дефіциту важливої інформації. Не знаючи джерела чуток, люди часто схильні вірити тому, що повідомлення йде з надійного джерела.

Наслідування направлене на відтворення індивідом певних зовнішніх меж і зразків поведінки, манер, дій, поступ­ков. Під його впливом формуються не лише прості звички діяльності, але і духовні цінності, ідеї, смаки, манери поведінки. Особливо велике значення наслідування має на ранніх етапах ста­новления і розвитку людини.

У якій-то мірі проявом наслідування є мода (від латин. тодт—норма, правило, міра) — форма стандартизованої мас­сової поведінки людей, яка виникає стихійно, під впливом настрою, смаків, захоплень, переважаючих в суспільстві.

Наслідування моді приводить до певної стандартизації поведінки, робить людину схожою на інших. В той же час розумне наслідування моді визволяє людину від необхідності витрачати енергію у сфері побуту, тим самим зберігаючи сили для реалізації інших справ, твор­чої активності.

Таким чином, основною ознакою спілкування в разі навіювання, зараження і наслідування є те, що особистість сприймає інфор­мацію з малою мірою усвідомлення. Особливо сильно ці дії регулюють поведінку особистості в стихійних групах.

Будь-якій людині поважно не лише знати суть і механізми про­цеса спілкування, але і володіти практичними прийомами підвищення його ефективності.

До таких прийомів відносять, зокрема, формування аттракції (від латин. attrahere—притягувати) —винекнення при сприйнятті людини людиною привабливості однієї з них для іншої.

Відомо, що здатність свідомості людини не дозволяє їй сприймати і переробляти всю інформацію, що сприймається ор­ганами відчуттів. Частина сигналів, що поступають з навколишнього світу, зокрема від співбесідника, людиною не усвідомлюється. Якщо при цьому сиг­нали задовольняють неусвідомлювані на даний момент потреби партнера по спілкуванню (в безпеці, престижі і т. д.), виникають позитивні емоції і, як наслідок, позитивніше ставлення до співбесідника.

У спілкуванні представляється можливим усвідомлено посилати сигнали, значимі для неусвідомлюваних потреб партнера по спілкуванню, і, таким чином, усвідомлено формувати відповідне емоційне відношення до себе.

До прийомів формування аттракції відносять:

• "ім'я власне" (при зверненні до співбесідника називати його ім'я або ім'я-по батькові), в основі якого лежить задоволення неусвідомлюваної потреби в престижі (через нероздільність імені і особистості людини);

• "дзеркало стосунків" (при спілкуванні із співбесідником зберігати на обличчі добре, приємне вираження, легку посмішку), засновано на задоволенні потреби в безпеці через установку: "Обличча—дзеркало душі";

• "золоті слова" (невелике перебільшення яких-небудь позитивних сторін людини, комплімент), заснований на задовольненні неусвідомлюваних потреб в безпеці, престижі і самоактуалізації;

• "особистісне життя" (вести розмову в руслі інтересів співбесідника), в основі якого лежить задоволення неусвідомлюваної потреби в престижі;

• "терплячий слухач" (вислухування проблем співбесідника, не перериваючи його), заснований на тому ж механізмі, що і попередній прийом.

Використання цих прийомів, як правило, незалежно від волі людини формує відчуття симпатії, тяжіння (аттракції) до партнера по спілкуванню.