Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тацій, Рогожин, Гончаренко - Історія держави і...doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
15.08.2019
Размер:
4.51 Mб
Скачать

1 Відомості вр урср. — 1947. — ар*ва України. — т 2. — с. 460

5—6. — Ст. 3; Хрестоматія з історії держави і 463, 465

373

Розділ 5. Держала і право України у перші повоєнні роки

1. Соціально-економічний лад

У 1947 р. Україна разом з СРСР і Білорусією та іншими союз­ними з СРСР в часи війни державами підписала мирні договори з Болгарією, Угорщиною, Італією, Румунією і Фінляндією1.

Підпис УРСР був поставлений під 16 міжнародними угодами та конвенціями.

Після того, як Україна стала членом ООН, М. Хрущов як пар­тійний керівник республіки і Д. Мануїльський, нарком іноземних справ, насмілилися клопотати перед Сталіним про надання Україні права самостійно вести дипломатичні зносини з іншими країнами. Але почули рішучу і грубу відмову2.

Господарство України, як і раніше, мало плановий характер. 27 серпня 1946 р. Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про п'я­тирічний план відбудови й розвитку народного господарства Укра­їнської РСР на 1946—1950 рр. Як і попередні довоєнні плани, цей план пріоритетного значення надавав розвитку промисловості, а се­ред галузей промисловості розвитку групи А, особливо воєнної га­лузі. Головним показником розвитку економіки був показник вироб­ництва валової продукції, тобто кількості продукції. Планувався за­надто високий приріст продуктивності праці (за п'ятирічку — 36 %). Тому мало уваги приділялося питанням якості продукції, розвитку харчової та легкої промисловості. Легка промисловість у 1950 р. до­сягла лише 80 % довоєнного рівня. Економіка відчувала нестачу ко­штів. Ринкові відносини, як і раніше, були відсутні. Управління гос­подарством ще більше централізувалося.

Отже, принципи організації народного господарства УРСР у повоєнні роки залишилися такими самими, як і раніше. Управління ким здійснювалося грубими, командно-адміністративними засоба­ми. Господарство, хоча воно і називалося народним, не забезпечу­вало життєвих потреб народу. І все ж таки, хоча й повільно, з труд­нощами, економіка України рухалася вперед.

Вже наприкінці 1945 р. було відтворено понад третину довоєн­ного промислового потенціалу республіки. До кінця періоду, що розглядається, рівень промислового виробництпа навіть перевищив довоєнний на 15 %, але легка і харчова промисловість так і не дося-гли довоєнного рівня3. Надто повільно також розвивалося сільське господарство.

1 Довідник. — с. 497

2 Грабовеький с. Станрояні с . Шкляр л. Нариси з історії державотворення — с 378, 379.

1 Катрин. В. Н Украйна а послевоенньїе годм (1948—1950) // Стриницьі истории Украйни — 1993 — с. 422

374

Помітні успіхи спостерігалися на Західній Україні. Тут було закладено міцні основи державної промисловості, розвивалася ву­гільна і нафтова галузі, налагоджувалася робота нових галузей — автомобільної, верстатобудування, електричної.

У кінцевому підсумку, Україна зуміла у короткий строк за­лікувати тяжкі рани війни. До 1950 р. була завершена перебудова народного господарства на мирний лад.

Очевидні успіхи відродження народного господарства України спростували похмурі пророкування, що Україні, як і Союзу РСР у цілому, на відбудову потрібно буде декілька десятків років, а то й всі 100 років. Відродження України з руїн і попелу було справжнім чудом. І це чудо звершив народ — його розум, самовідданість, ге­роїзм.

Є й інша думка. Успіхи відбудови вона пояснює «здібностями» адміністративно-командної системи управління вирішувати гігант­ські завдання1. Безперечно не можна не враховувати важкий прес тоталітарного монстра. Але головне — все ж люди, їхня здатність до творчої, свідомої натхненної праці, праці на загальну справу. І адміністративно-командна система, її ідеологічна машина дуже вміло використовували саме ці настрої мас.

Одночасно з нашою країною відбудовували і досить успішно, свою економіку інші країни Європи, що чимало постраждали у вій­ні Багато з них своїми успіхами були зобов'язані допомозі США, яка надавалася за планом Маршала. У квітні 1948 р. 16 країн Захід­ної Європи погодилися одержати від США 17 млрд дол. допомоги протягом 4 років. Ця допомога надавалася не тільки для піднесення економіки, а й для зміцнення європейської демократії. Попере­дньою умовою одержання цієї допомоги було усунення комуністів від участі в урядах.

Сталін розцінив план Маршала як засіб закабалення Європи і відмовився від допомоги, що була запропонована. Він же наполіг на тому, щоб від цієї допомоги відмовилися також країни Східної Єв­ропи.

Суспільний лад. У 1945 р. — на початку 50-х років в Україні в основному зберігалася та соціальна структура, що була юридично оформлена в Конституції УРСР 1937 р. Новий статут КПРС, прий­нятий на XIX з'їзді партії, виходив з того, що суспільний устрій СРСР складають робітничий клас, трудове селянство і трудова ін­телігенція.

і сторія України Нове бачення — Т 2, — С. 330, 331.

375

Розділ 5. Держава і право України і/ перші повоєнні роки

А ле під час відбудови та подальшого мирного розвитку країни чисельність населення зростала. Поверталися на Батьківщину де­мобілізовані воїни. До січня 1950 р. частково повернулися громадя­ни, що були вивезені у Німеччину на примусову працю.

Не слід забувати й про таке характерне для перших повоєн­них років джерело поповнення чисельності населення України: із закінченням війни розпочався масовий рух за повернення на Бать­ківщину серед підданих колишньої Російської Імперії, які прожи­вали за кордоном. У громадянстві України були поновлені піддані колишньої Російської Імперії, а також особи, які раніше мали ра­дянське громадянство, але потім втратили його.

У 1950 р. чисельність населення України становила 36,6 млн але довоєнного рівня вона досягла лише у 1958 р.1

Змінювалося співвідношення між класами і соціальними гру­пами. Високими темпами зростала чисельність робітничого класу, підвищувалася його частка у складі населення республік. Зростан­ня кількості робітничого класу забезпечували система державних резервів і організований набір робочої сили за договорами. Особли­ва увага приділялася зростанню кількості робітничого класу в за­хідних областях України. У 1950 р. число робітників і службовців у народному господарстві становило 6,9 млн, тобто на 724 тис. більше, ніж до війни2.

У повоєнні роки в соціальній структурі України, як і в СРСР у цілому, виділяється така група, як демобілізовані з лав радянсь­кої армії та флоту. Протягом трьох післявоєнних років їх поверну­лося 2,2 млн осіб, з них у промисловість прийшло 350 тис. Демо­білізовані ставали могутнім джерелом поновлення продуктивних сил. Вони привносили в трудові колективи високу свідомість, дис­ципліну, волю до трудових звершень, вміння оперативно вирішува­ти найскладніші завдання тощо. У майбутньому вони мали стати лідерами у своїх трудових колективах. Приходячи на виробництво, в управлінський апарат чи в навчальну аудиторію, демобілізовані набували нового соціального статусу. Проте їхньою особливістю завжди залишалася колишня служба у збройних силах в роки бо­ротьби з німецьким фашизмом і японським мілітаризмом.

Вдячна Вітчизна, увесь народ вважали своїм неоплатним, найпершим боргом забезпечити їхні інтереси, полегшити їм перехід до мирного життя, їхнє трудове і побутове влаштування. Держава надавала демобілізованим спеціальні пільги. При демобілізації вони