1 Слюсаремко а, г. Томенхо м. В. Історія української конституції. — к, 1993. — сі 27

242

-■■ т

243

Розділ 4. Держава і право України в умовах іи-ш/

б. Осногіїїі ріки права

§ 6. Основні риси прана

ерехід до нової економічної політики зумовив зміни, що відбулися в галузях права України. Були прийняті важ­ливі законодавчі акти, що регулювали майнові, договірні, трудові, земельні відносини, діяльність кооперації, торгів­лі ницо. Вносилися зміни й до кримінального законодавст­ва. Нове законодавство УСРР початку нової економічної політики мало чим відрізнялося від аналогічного законодавства РСФРР. Зміст законодавства РСФРР сприймався законодавством України найчастіше повністю, без особливих змін.

Найважливішим засобом подальшого приведення законодавс­тва у відповідність до вимог життя, що їх висупала нова економічна політика, була кодифікація права¹.

Було створено ряд кодексів та інших комплексних законодав­чих актів України: Цивільний кодекс (1922 р.), Земельний кодекс (1922 р), Кодекс законів про працю (1922 р), Кодекс законів про на­родну освіту (1922 р). Кримінальний кодекс (1922 р), Криміналь­но-процесуальний кодекс (1922 р.), Закон про ліси (1923 р), Цивіль­но-процесуальний кодекс (1924 р.), Тимчасові будівельні правила (1924 р), Ветеринарний кодекс (1925 р), Виправно-трудовий кодекс (1925 р.), Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб та акти громадян­ського стану (1926 р.), Адміністративний кодекс (1927 р.).

Після утворення СРСР на території України почали діяти за­гальносоюзні законодавчі акти. Органи влади й управління Союзу РСР повинні були приймати правові акти в межах, передбачених ст. 1 Конституції СРСР 1924 р.

На практиці союзні органи, здійснюючи правотзорчу діяль­ність, почали поступово виходити за межі прав, наданих їм союз­ною Конституцією. При цьому вони звужували компетенцію респу­бліканських органів. Прикладів прийняття в 20-ті роки союзними органами законодавчих актів у різних галузях права, що суперечи­ли Конституції СРСР, існує безліч². Слід зазначити, що органи вла­ди УСРР ні¹ мирилися з подібною ситуацією і, використовуючи на-

¹ Усенко И. Б. Первая колификлция законодавства Украинской ССР. — К, 1989.

² Дябло В. К Судебная охрана конституции в буржуазних пісуларствах н в Сою- зеССР. М . 1928, Михайлнк М Основні моменти роботи прокуратури за 1926/27 р // Червоне право 1928 — М 13—14 — С. 632: Скрмпхик Н. А. Револю- ЦИОНН..И :иконность н работа прокуратурі,!. // Рад Україна. — 1927 — М ІЗ. —С 13

244

дане ім статтями 42, 59 Конституції СРСР 1924 р право, опротесто­вували неконституційні акти Раднаркому СРСР та призупиняли

иетів союзки? наркоматів. Нерідко Президія ЦВК СРСР задо­вольняла клопотання органів влади УСРР і підтверджувала їхнє рішення у конфліктних справах¹. Але нейтралістські тенденції в законодавчій галузі, що культивувалися з союзним центром, все більше давалися взнаки. Командно-адміністративна система, таким чином, зводила нанівець законодавство УСРР, підпорядковуючи його союзній правовій системі².

Цивільне право. Це право передусім, закріплювало зосере­дження основних знарядь і засобів виробництва в руках радянської держави.

Для закріплення результатів націоналізації промисловості, транспорту, банків та інших об'єктів приватної власності, здійсне­ної раніше, ВУЦВК з Раднаркомом УСРР прийняли 23 листопада 1921 р. постанову, в якій проголошували, що всі підприємства, які до 21 червня 1921 р. фактично перебували у володінні органів вла-

вважаються націоналізованими, тобто державною власністю³. В умовах непу за допомогою норм цивільного права державні орга-VСРР запроваджували принцип матеріальної заінтересованості трудящих у результатах виробництва шляхом надання підприємс­твам більшої самостійності в господарській діяльності. 21 жовтня 1921 р. Раднарком прийняв декрет «Основні положення про заходи щодо відбудови великої промисловості, піднесення і розвитку виро­бництва», яким державні органи наділялися пратюм організовувати ка засадах господарського розрахунку особливі об'єднання великих державних підприємств. Постановою також дозволялося переводи-

ікремі великі державні підприємства на господарський розраху­нок⁴. У таких випадках підприємства ставали самостійними треста­ми. Згідно з декретом ВУЦВК від 2 липня 1923 р. «Про державні промислові підприємства, які діють на засадах комерційного розра­хунку (трести)», державними трестами визнавалися промислові під-

смства, яким держава надавала самостійність у проведенні сво-

перацій згідно із затвердженим для кожного з них статутом, і які

• Конфликтньїе дела // Сов. строитмьство. — 1У2С — М 3—4. — С. 158—101, Прак­тики Президиума ІШК СССР в обласні констктуциошюга (общего и судженого) шлзора Сборник постановлений Президиума ЦИК Союза ССР, принятьіх о поряд-■е осуществления конституционного нидзора с 1924 по 1930 гол — М., 1931

гович В. А. Проблеми націїшально-державнопі будівництв* України в рі-кн м - X, 1995. — С. 20 УССР — 1921. — № 24 — Ст. 697.

само. -• 1921 — М 21. — Ст. 613.

.'І .

Розділ 4. Держава і право України в умовах непу

§ б. Основні риси прала

діяли на засадах комерційного розрахунку з метою одержання при­бутку¹. Декретом Раднаркому УСРР від 27 січня 1922 р. госпрозра­хунок запроваджувався і на державному транспорті². Законодавст­во республіки регламентувало питання, пов'язані з розпоряджен­ням інвентарем та обладнанням, що перебували у віданні державних підприємств і установ³.

Під час організації державного сектора господарства, держав­ні органи України водночас, виходячи з принципів непу, дозволили діяльність приватних та кооперативних підприємств. Найчіткіше обсяг і межі приватногосподарської діяльності були визначені в постанові ВУЦВК від 26 липня 1922 р. «Про основні приватні май­нові права, що визнаються УСРР, охороняються її законами і захи­щаються судами УСРР»⁴. Згідно з зазначеною постановою усім нео­бмеженим у своїй правоздатності громадянам надавалося право на території України створювати промислові і торгові підприємства та займатися дозволеними законами професіями і промислами з до­триманням усіх вимог відповідних нормативних актів.

У галузі майнових прав громадянам надавалися: а) право вла­сності на денаціоналізовані будівлі в міських і сільських місцевос­тях, з правом відчуження цих будівель і передачі покупцеві права оренди на земельні ділянки під будівлі; б) право забудови як у місь­ких, так і в сільських місцевостях на основі договорів з місцевими органами, влади на строк не більше 49 років; в) право власності на рухоме майно (на промислові і торговельні підприємства, знаряддя, засоби виробництва і товари, на грошові капітали, предмети до­машнього господарства й особистого вжитку); г) право застави за­значеного майна; д) авторське і винахідницьке право, а також право на товарні знаки; є) право спадкування за заповітом і за законом при умові, що вартість спадщини не перевищує 10 тис. золотих крб. Постанова визнавала за громадянами право укладання будь-яких не заборонених законом договорів (купівлі-продажу, обміну, пози­ки, підряду, поручництва, майнового найму, страхування, різних видів товариств). Зазначалося, що постанова не мала зворотної си­ли, тобто вона не відновлювала права дореволюційної власності, не скасовувала вчиненої в попередній період експропріації приватної власності і не давала підстав колишнім власникам вимагати повер­нення їхнього майна.

і СУ УСРР. — 1923. — М 25. — Ст. 377. * Там само — 1922. — № 3. — Ст. 55.