2 Володимир Щербицькин спогади сучасників / За ред. В. Ф. Возіанови. В. К. Вруб- левського, ю. Н. Єлмгава, б. В Іпаненка. — к.. 2003 — с 7

3 Тимохиик м. С. Іі величність — книга Історія видавничо! справи Київського університету 1834 — 1999 Моногр / Перед* в в Скопенкв — к, 1999 — с 239

450

І. Авторитарна командно-шіміии-тративиа система управління

в лади в Україні нових керівників знову посилилися репресії проти інакодумання, прибічників відродження української державності¹

Негативну роль у збереженій командно-адміністративної сис­теми управління відіграли догматизм в ідейно-теоретичній сфері, пологетика існуючого порядку, видавання бажаного за дійсне. Тео­ретичною базою завищеної оцінки стану суспільства стала концеп-:іія розвинутого соціалізму, висунута XXIV з'їздом КПРС як альте­рнатива утопістським теоріям безпосереднього будівництва кому­нізму.

Положення про будівництво розвинутого соціалістичного сус-

.ства було закріплено в Конституції СРСР 1977 р., де йому дава­лося таке визначення: «Це — суспільство, в якому створені могутні продуктивні сили, передова наука і культура, в якому постійно зростає добробут народу, складаються дедалі сприятливіші умови для всебічного розвитку особи»². Риси розвинутого соціалізму наво-

;ися й в Конституції УРСР 1978 р.³

Широкі заяви про досягнення розвинутого соціалізму багато в чому не узгоджувалися з реальним життям. Одним із компонентів концепції розвинутого соціалізму було трактування ролі держави у суспільстві. Так, стверджувалося, що держава в радянському сус-

ьстві стала загальнонародною, оскільки в різних формах наро­довладдя брала участь велика кількість людей — усього в СРСР близько 40 млн, а в УРСР майже 10 млн осіб. Але це було тільки формою, що аж ніяк не змінювала суті тоталітарної природи ра­дянської держави. Вона була й продовжувала залишатися тота-

.ірною*. Командно-адміністративна система управління гальму­вала прогресивний розвиток суспільства, негативно впливала на всі сфери соціально-економічного, політичного і культурного життя.

Непослідовною виявилася й зовнішня політика СРСР. Так, у 60-ті та 70-ті роки Радянський Союз виступив як один з ініціаторів політики «розрядки», взяв участь у Гельсінському процесі (1975 р.). У зазначеному руслі миролюбної політики у міжнародних відноси-

■ докладніше: Зайцев Ю. Дисиденти: Опозиційний рух 60—80-х рр. // Сторінки історії України XX століття — К, 19У2 — С. 195—235. Курносов Ю. Боротьба за ґратами (соціальне обличчя та форми змагань українських в'язнів сумління у 1900-х — 80-х рр) // Другий міжнародний конгрес україністів. Історія. Частина 2. — Л., — 1994 — С. 138—142; Шаповал Ю. І. В В. Щербицький: особа політика серед обставин часу // УЇЖ — 2003 -М1.-С. 124 ¹ Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік — К.

іт — с 4.

Комституцш (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Респуб- ш- К. 1978 — С. 3.

Україна: друга половина XX століття Нариси історії / П. П. Панчеико. М. Р. Плини. X А Шевченко та ін. — К. 1997. — С. 24.

451

Розділ 7. Держава і право України у 60-х — 80-х роках

н ах брала участь й УРСР, використовуючи свої конституційні пра­ва в цій сфері. Вона була членом ООН, деяких її спеціалізованих установ, організацій, комісій, комітетів і конференцій, входили до складу багатьох міжнародних організацій — Дунайської комісії. Міжнародного бюро виставок, Міжнародного Червоного Хреста та ін., була учасником понад 100 міжнародних договорів. Водночас ос­новні напрями зовнішньополітичної діяльності КІІРС і Радянської держави, практика її реалізації, як і раніше, визначалися ідеоло­гією конфронтації, твердженням про неможливість трипалого спів­існування соціалізму і капіталізму, а тим більше їх широкої та гли­бокої взаємодії задля вирішення глобальних проблем. Звідси ви­пливає намагання підтримувати революційно орієнтовані суспільні сили, особливо в країнах так званого «третього світу», що призво­дило до розпалювання регіональних конфліктів Один із прикладів зазначеного — введення радянських військ в Афганістан у 1979 р. У той час міжнародна атмосфера різко «похолодшала». Радянська командно-адміністративна система застосовувала силові методи й щодо союзників з соціалістичного табору: припинення Радянським Союзом «відлиги» у 1968 р. у Чехословаччині за допомогою військ Організації Варшавського договору.

Командно-адміністративна система управління згубно впли­вала на економіку країни. Разом з тим не можна заперечувати, що в межах цієї системи все ж робились окремі спроби вирішення де­яких економічних проблем. Щоправда, це вдавалося лише тоді, ко­ли економіка розвивалася на екстенсивній основі. У вересні 1965 р. пленум ЦК КПРС прийняв спеціальну постанову «Про поліпшення управління промисловістю, удосконалення планування і посилення економічного стимулювання промислового виробництва», згідно з якою у другій половині 60-х років почала здійснюватись господар­ська реформа. Головна суть реформи (названої «косигінською») полягала в деякій лібералізації та демократизації господарської системи¹. Реформа передбачала перші кроки до нормальної ци­вілізованої економіки². Створювались науково-виробничі об'єднан­ня, виникали нові галузі промисловості (роботобудування, мікро-електроніка та ін), робилися спроби більш гнучкого планування. Реформа благодійно впливала на розвиток народного господарства.