§ 3. Україна у складі Союзу рср

§ 3. Україна у складі Союзу рср

к, період, що вивчається, Україна перебувала у складі Сою­зу РСР. У лютому 1954 р. її територія збільшилася. Тоді Указом Президії Верховної Ради СРСР Кримська область була передана від РСФСР до складу України¹. Ця переда­ча обґрунтовувалася економічною і територіальною бли­зькістю України і Криму, їхніми тісними господарськими, культурними зв'язками. Акція присвячувалася 300-річчю Переяс­лавської Ради.

Передача Кримської області Україні потягла зміни в правово­му статусі Севастополя. Раніше він, будучії містом республікансь­кого підпорядкування, підлягав Москві й фінансувався урядом Ро­сійської Федерації. З передачею ж Криму Україні він став містом республіканського підпорядкування в Україні і відтепер порядко-вувався безпосередньо Києву і фінансувався Києвом.

В Україні були перейменовані деякі міста й області. У січні 1954 р. стародавнє українське місто Проскурів перейменовано у Хмельницький, а Кам'янець-Подільську область — у Хмельницьку. Розширюється компеті-нція союзних республік, у тому числі й України. Було відновлено норму Конституції СРСР 1924 р. про від­несення до відання союзної республіки розв'язання питань її ад­міністративно-територіального устрою². Це мало стати гарантією територіальної цілісності союзної республіки. За Конституцією СРСР 1936 р. такі питання перебували у виключній компетенції Верхов­ної Ради СРСР. Але з огляду на те, що адміністративно-терито­ріальна система Радянської держави в цілому та кожної союзної республіки була досить усталеною, між ними існувала взаємна до­віра. Зберігання зазначеного права за Союзом РСР створювало б надмірну, зайву централізацію. Тепер вже СРСР не міг змінити чи зменшити територію України без її згоди на це. Крім того, зміц­нення територіальної цілісності України забезпечувало розвиток ініціативи та відповідальності її органів державної влади й управ­ління, надавало їм можливість вирішувати питання адміністратив­но-територіального устрою з урахуванням усіх місцевих особливос-геЯ

1 Хрестоматія з історії держави і права України. — т. 2. — с. 495—496.

2 Відомості Верховної Ради урср. — 1954. -№«!- Ст. 80

410

Україна разом з іншими союзними республіками дістала та­кож нові права в управлінні своїм господарством. Це зумовлювало­ся потребою прискорення розвитку економіки, а також досягнення­ми України в господарському та культурному будівництві, наявніс­тю у неї власних національних кадрів керівників.

Були розширені права України в державному плануванні та фінансуванні її господарства. За постановою Ради Міністрів СРСР від 4 травня 1955 р. «Про зміну порядку державного планування та фінансування господарства союзних республік» Рада Міністрів Украї­ни дістала право самостійно: 1) затверджувати плани виробництва та розподілу усіх видів промислової продукції, що виробляють під­приємства республіканських міністерств, відомств і промислової кооперації; 2) затверджувати титульні списки капітального будів­ництва республіканських міністерств і відомств, незалежно від ко­шторисної вартості; 3) передбачати для республіканських мініс­терств і відомств завдання з підвищення продуктивності праці, чи­сельності працівників, фонду зарплати тощо; 4) залишати у своєму розпорядженні 50 % будівельних матеріалів і низку промислових товарів широкого споживання, вироблених на підприємствах за­гальносоюзного та союзно-республіканського підпорядкування по-над квартальний план.

Тоді ж, у 1955 р., Україна як союзна республіка одержала право затверджувати проект бюджету республіки та звітувати про виконання бюджету. Тепер в загальнодержавному бюджеті СРСР зазначалася лише сума витрат за основними напрямками (фінансу­вання народного господарства, витрати на соціальні і культурні за­ходи, на утримання апарату управління) по СРСР в цілому, а Вер­ховна Рада УРСР самостійно розподіляла передбачені в бюджеті кошти між республіканським і міськими бюджетами. Раніше, як відомо, бюджет союзної республіки із зазначенням сум витрат по двох частинах — по республіканському і місцевому бюджетах за­тверджувала Верховна Рада СРСР. Цей порядок централізованого планування витрат обмежував самостійність союзних республік у роаподілі і перерозподілі коштів між республіканським і місцевим бюджетом, а також у фінансуванні окремих заходів.

Рада Міністрів УРСР одержала право залишати у своєму роз­порядженні резерви по праці, капіталовкладеннях, фондових мате-рилах, самостійно відносити тільки що створені підприємства і ор­ганізації до відповідної групи (категорії) в оплаті праці, надавати окремим колгоспам відстрочку від здавання державі сільгосипро-ггів за обов'язковими поставками, внесення натуральної та гро-оплати за працю МТС та ін.

411

Розділ 6. Держачи і прано України в період десталгнізаціі

З міцненню статусу України сприяло розширення іі права ви­давати закони та інші нормативні акти щодо питань її повноважень. У лютому 1057 р було відновлено положення Конституції СРСР 1924 р. про віднесення до відання союзних республік законодавства про їх судоустрій, про прийняття цивільного, кримінального та про­цесуального кодексів¹. Союзу РСР було залишено право встановлю­вати Основи законодавства в цих галузях.

Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік визна­чали нові напрями законодавчої діяльності України. Вони санкціо­нували видання в Україні законів у галузі авторського права, спад­кового права, надали Україні можлиьість встановлювати нові види покарання, форму та порядок участі громадськості у виправленні засуджених.

Норми багатьох Основ звертаються до регламентації взаємо­відносин союзних республік, в тому числі й України, з іншими суб'єктами Союзу РСР. З метою найкращого регулювання взаємин між союзними республіками у лютому 1957 р. в Раді Національнос­тей Верховної Ради Союзу РСР була утворена нова комісія — еко­номічна — для координації діяльності союзних республік з розвит­ку народного господарства. Вона готувала для Ради Національнос­тей пропозиції з питань господарського та соціально-культурного будівництва в союзних республіках. Комісія розглядала також за­пити України, як і інших союзних республік, про здійснення тих чи інших заходів у галузі господарства, освіти, охорони здоров'я, бла­гоустрою міст і сіл, побутового обслуговування населення. Ця ко­місія не просто координувала взаємини України з іншими союзни­ми республіками, а взагалі регулювала відносини України з Сою­зом РСР в цілому.