4. Західно-Ухраїмська Народна Республіка

вали вибори, а євреї й австрійці вважали за краще триматися з бо­ку, щоб не бути втягнутими в українсько-польський конфлікт.

Тоді ж, у листопаді 1918 р., було прийнято ще кілька важли­вих законів. Так, 16 листопада було видано закон «Про тимчасову адміністрацію областей Західно-Української Народної Республіки». У ньому зазначалося, що тимчасово на території ЗУНР залиша­ється чинним австрійське законодавство, якщо воно не суперечить інтересам, суті та цілям Української держави. Сучасники тих подій так пояснюють цей факт: «Це рішення було необхідним, якщо ЗУНР хотіла бути справжньою правовою державою. Видати у до­статній кількості нові оригінальні закони за короткий час неможли­во, тому повинні були залишатися старі, щоб не було хаосу, які під­лягали поступовій заміні або змінам»¹.

У законі від 16 листопада далі зазначалося, що всі службовці державних та інших установ, які дадуть письмове зобов'язання че­сно служити українській державі, залишаються на своїх місцях, що вищим виконавчим органом у державі, якому підпорядковують­ся всі адміністративні органи, є Державний секретаріат; що у повіті «представником і основним органом адміністрації с український державний повітовий комісар»; що повітових комісарів надалі вже не обирає населення, а призначає і звільняє державний секретар внутрішніх справ; що повітовим комісарам підпорядковуються по­вітові військові коменданти і коменданти жандармерії. Але суди, пошта, телеграф, залізниці підпорядковувалися тільки центральній владі. Повітові комісари, у свою чергу, повинні були призначати (і звільняти) сільських, містечкових і міських комісарів. Вони також мали право розпускати місцеві громадські ради і призначати нові вибори. У законі було регламентовано повноваження повітових і нижчих комісарів.

Зміїш у структурі вищих органів влади й управління. 22 ли­стопада 1918 р. українські частини після боїв з переважаючими си­лами поляків були вимушені залишити Львів. Українські установи і організації переїхали до Тернополя. Тут уперше майже у повному складі зібралася поповнена новими делегатами УН Рада. З'ясува­лося, що найчисленнішою є фракція національно-демократичної партії на чолі з А. Горбачевським. До складу Ради були обрані най-відоміші люди краю — письменники Василь Стефаник, Антон Кру-шельницький, Омелян Попович; професори, наукові співробітники Кирило Студинський, Мирон Кордуба, Станіслав Дністрянський, Олександр Дарвинський, митрополит Андрій Шептицький, сня-

1 Стахій м. Західна Україна та політика Польщі Росії і Заходу (1772—1918) — Скректои. 1958. — т. 3. — с. 53,

120

щеннослужителі Андрій Бандера, Степан Онишкевич. адвокати і правознавці Сидір Голубович, Роман Иерфецький та ін.¹

У Тернополі в грудні 1918 р. були переобрані старі і новоство-рені постійні комісії Ради: зовнішніх зносин, військових справ, фінансова, земельної реформи, освіти та ін. Тут же подав у відстав­ку уряд і було сформовано новий на чолі з С. Голубовичем.

Незабаром, однак, український уряд вирішив перебратися ближче до фронту і до західних кордонів держави — до Станіслава. 4 січня 1919 р. тут відбувалося чергове засідання УН Ради, на яко­му були прийняті нові важливі закони. Зокрема, була створена Президія УН Ради у складі голови (він же голова Ради) і чотирьох його заступників, яка організовувала сесії Ради, визначала їхній порядок денний, керувала секретаріатом.

На цьому засіданні відбулися вибори голови (президента) Ра­ди. Ним був обраний Є. Петрушевич.

4 січня було засновано ще один дуже важливий державний орган — Виділ (комітет) УН Ради. Він складався з президента Ра­ди, дев'яти членів і виконував функції колегіального глави держа­ви. До компетенції комітету входило: призначати уряд (як і окре­мих міністрів), а також здійснювати його відставку; представляти державу у зовнішніх зносинах; затверджувати і оприлюднювати закони; проголошувати амністії та ін.

Комітет обирався на строк діяльності УН Ради і перед нею ж був відповідальним. Рішення приймалися більшістю голосів. Для наявності кворуму вимагалася присутність шести членів комітету.

Окремим законом (від 4 січня) делегатам УН Ради було нада­но право депутатської недоторканності, безплатного залізничного проїзду, їх звільнили від військової служби.

На цій же сесії була обговорена програма і новий склад уряду на чолі з С. Голубовичем. Депутати їх схвалили. Залишалася чин­ною пропозиція УН Ради, звернена до національних меншин, ство­рити у складі уряду польське, єврейське та австрійське секретар­ства (міністерства). Однак вони не скористалися цією пропозицією.

Вважаючи себе органом тимчасовим, який опинився при вла­ді через збіг обставин, УН Рада у березні 1919 р. прийняла закон «Про скликання Сейму Західно-украінської Народної Республіки», а у квітні — виборчий закон². Однопалатний сейм повинен був оби­ратися на основі загального, рівного, прямого виборчого права таєм-юш голосуванням. Активне виборче право надавалося громадянам