4. Fragen zum Überlegen und zur Diskussion

1. Was halten Sie von E.M. Remarques „Weinflaschenromantik“? Warum trinken die Helden seiner Romane so viel und aus jedem Anlaß? Wissen sie wirklich nicht, was sie mit ihrem Leben anfangen sollten?

2. In welchen Beziehungen standen die Kameraden zu Oberinspektor Barsig?

3. Wodurch lassen sich Roberts pessimistische Gedanken über das Leben erklären? Warum war das Leben für ihn nur eine „ewige Schlacht des Chaos“ und die Bar „so eine Art Zuhause“, „ein Winkel der Zuflucht“?

4. Warum beschlossen Otto Köster und Robert Lohkamp dem Bäckermeister nachzugeben? War es ein „Trost im Unglück“?

5. Konnte Otto Köster seine Meinung äußern, als Gottfried Lenz ihn fragte: „Automobile kauft man nicht, um Geld anzulegen, Knabe. Man kauft sie, um Geld auszugeben, und da beginnt bereits die Romantik, wenigstens für den Geschäftsmann. Für die meisten Leute hört sie sogar damit auf. Was meinst du, Otto?“ Und was meinen Sie?

6. Sind Sie mit den Äußerungen E.M. Remarques Helden einverstanden?

a) Robert:

„Rum hat mit Schmecken nicht viel zu tun. Er ist nicht so einfach ein Getränk, - er ist schon mehr ein Freund. Ein Freund, der alles leichter macht. Er verändert die Welt. Und deshalb trinkt man ja“.

b) Gottfried Lenz:

„Im Zeitalter der Sachlichkeit muss man romantisch sein, das ist der Trick. Gegensätze ziehen einander an“.

c) Patrice:

„Zu jung ... das ist so ein Wort. Ich finde, zu jung ist man nie. Nur immer zu alt“.

5. Übersetzen Sie. Vergleichen Sie Ihre Übersetzung mit der im Text.

1. П’ятнадцятирічний Юп був нашим єдиним службовцем, щось на зразок учня. Він обслуговував бензоколонку, приносив нам сніданок, а ввечері складав на місце інструмент. Він був невеличкий на зріст, обсипаний ластовинням і мав величезні відстовбурчені вуха. Я таких більше ні в кого не бачив.

2. Кількома хвилинами пізніше до нас несподівано прийшов старший інспектор Барліг. Ми зустріли його як тільки могли шанобливо. Він був інженером-експертом страхової автомобільної компанії «Фенікс», поважна персона, від якої залежали замовлення на ремонт машин.

3. Я домовився про побачення з Патрицією Гольман на п’яту годину, але в майстерні я про це нічого нікому не сказав. Не тому, що хотів приховати, ні, просто мені раптом здалося, що ця зустріч не відбудеться.

4. Невдовзі після закінчення війни Валентин дістав спадщину. Відтоді він її пропивав, запевняючи, що треба як слід святкувати таку щасливу подію, коли ти лишився живий на війні. Байдуже, що минуло вже чимало років, хоч скільки святкуй, усе замало казав він.

5. Помалу все набувало певної форми і звучання. Зникла нерішучість, слова з’являлися самі собою, і я вже не дуже зважав на те, що говорив. Я пив собі й пив, відчуваючи, як наринає на мене, підхоплює велика, лагідна хвиля, як ці порожні сутінки сповнюються образами, як понад байдужими, сірими проявами існування таємниче витає мовчазний натовп мрій.

6. Gebrauchen Sie statt der direkten Rede Objektsätze mit Konjunktiv. Beachten Sie dabei die Wortfolge und die Veränderung der Person im Nebensatz.

1. „Wann ist der Wagen fertig?“ fragte er.

2. „Können Sie mir wenigstens noch einen Kognak bringen?“ knurrte ich den Kellner an.

3. „Es ist doch ein Tisch für sechs Personen, mein Herr“, sagte er entschuldigend.

4. „ Weshalb haben wir uns dann gerade da getroffen?“ fragte ich verblüfft.

5. „Ob es schmeckt, weiß ich schon gar nicht mehr“, sagte ich.