320 • Частина II. Психічні процеси

властивостей і ознак, в тісному поєднанні одних ознак з іншими. По суті, конкретизація завжди виступає як приклад або як ілюстрація чогось загального. Конкретизуючи загальне поняття, ми краще за нього розуміємо. Наприклад, конкретизацією поняття «стіл» є поняття «Письмовий стіл», «обідній стіл», «обробний стіл», «робочий стіл» і т.д.

Індукція і дедукція. У розумових операціях прийнято розрізняти два основні види висновків: індуктивні, або індукцію, і дедуктивні, або дедукцію.

Індукція — це перехід від окремих випадків до загального положення, яке охоплює собою окремі випадки. Р. Еббінгауз, вивчаючи процеси того, що забуває інформації у окремих людей, виявив загальну закономірність і сформулював один із законів пам'яті, що описує процес того, що забуває отриманої людиною інформації.

Слід зазначити, що в процесі індукції ми можемо допустити певні помилки і зроблений нами висновок може опинитися недостатньо достовірним. Достовірність індуктивного висновку досягається не тільки за рахунок збільшення кількості випадків, на якій воно будується, але і за рахунок використання різноманітних прикладів, в яких варіюють неістотні ознаки предметів і явищ. Для того, щоб дізнатися, чи тонуть всі металеві речі, недостатньо опускати у воду такі відносно крупні предмети, як вилка, ложка, ніж, тобто міняти характер предмету, залишаючи приблизно однаковими характеристики об'єму і ваги. Окрім цього необхідно проводити експерименти і з дрібнішими речами, які істотно відрізняються за своєю абсолютною вагою і об'ємом від крупніших предметів, але мають однакову з ними щільність і питому вагу, наприклад голку, кнопку і т.д. Отже, для здійснення правильного індуктивного висновку важливо знати, від яких властивостей або якостей предмету залежить спостережуваний нами факт або явище, і встановити, чи міняється ця властивість, або якість, в тих одиничних випадках, які ми спостерігали.

Процесом, протилежним індукції, є дедукція. Дедукція — це висновок, зроблений відносно окремого випадку на основі загального положення. Наприклад, знаючи те, що на три діляться всі числа, сума цифр яких кратна трем, ми можемо стверджувати, що число 412815 розділиться на три. В той же час знаючи, що всі берези скидають листя на зиму, ми можемо бути упевнені в тому, що яка-небудь окрема береза взимку також буде без листя.

Треба сказати, що дедукція грає вельми істотну роль в житті людини. Завдяки дедукції ми можемо використовувати знання загальних закономірностей для передбачення конкретних фактів. Наприклад, спираючись на знання причин, що викликають ту або іншу хворобу, медицина будує свої профілактичні заходи щодо попередження даного захворювання.

Слід мати на увазі, що дедуктивні думки часто натрапляють на певні утруднення. Ці утруднення викликані тим, що спостережуваний нами випадок не усвідомлюється як випадок, що потрапляє під дію того або іншого загального положення. Наприклад, в своїх експериментах Л. И. Божович питала у учнів про те, яка борона розпушує землю глибше — та, яка має

Розділ 12. Мислення • 321

60 зубів, або та, яка має 20 зубів. Найчастіше учням важко давати відповіді або давали невірні відповіді, хоча добре знали, що чим більше площа опори, тим менше тиск на одиницю поверхні.

12.5. Рішення складних розумових задач і творче мислення

Процес мислення починається з проблемної ситуації, яку необхідно вирішити, а отже, з постановки питання, яке виникає кожного разу, коли нам що-небудь незрозуміло. Тому перша необхідна умова протікання розумового процесу полягає в умінні побачити незрозуміле, таке, що вимагає роз'яснення. Людина з добре розвиненим мисленням бачить питання там, де вони є насправді і де людині з недостатньо розвиненим мисленням, не звиклому мислити самостійно, все представляється само собою зрозумілим. Добре відомо, що собака облизується побачивши їжі, але тільки И. П. Павлов побачив в цьому проблему і, вивчаючи її, створив вчення про умовні рефлекси. Інший приклад — Ісаак Ньютон. Безліч людей спостерігало падіння предметів з висоти на землю, але тільки Ньютон задумався над цією проблемою і відкрив закон усесвітнього тяжіння.

Цілком правомочне питання про те, чому ці учені побачили те, що до них ніхто не бачив? Що є джерелом виникнення питань? Існують два таких джерела: практика і знання. Як правило, в ході рішення практичних задач ми «включаємо» мислення і намагаємося вирішувати те, що ще ніколи не вирішували. З іншого боку, для того, щоб правильно поставити питання, ми повинні володіти необхідною для цього сумою знань.

Припустимо, що ми навчилися бачити наявність проблеми і правильно ставити питання. Але правильно поставлене питання ще не означає успішного рішення задачі. Для вирішення складного розумового завдання необхідно уміло вибрати шляхи рішення поставленого питання. В деяких випадках ми не випробовуємо утруднення в рішенні певного розумового завдання або практичної проблеми. Але часто буває, що у нас немає необхідних знань або інформації для відповіді на поставлене питання. Тому для вирішення складного розумового завдання чоловік повинен уміти знайти необхідну інформацію, без якої не можна вирішити основну задачу або проблему. В цьому випадку людина, використовуючи можливості свого мислення, спочатку відповідає на проміжні питання і лише потім вирішує головне питання. Поступово поповнюючи бракуючу інформацію, ми приходимо до вирішення головної проблеми або питання, що цікавить нас.

Дуже часто рішення розумової задачі міститься в самому питанні. Щоб це побачити, необхідно уміти оперувати наявними даними і аналізувати їх. Проте і тут можуть зустрічатися певні труднощі. Вирішуючи складну розумову задачу, людина повинна уміти знайти необхідні для коректної постановки питання дані.