16 • Частина I. Введення в загальну психологію
Мал. 1.3. Структура поняття «Суб'єкт діяльності» (по Б. Р. Ананьеву)
Головною межею людини як суб'єкта, що відрізняє його від решти живих істот, є свідомість (мал. 1.3). Свідомість — це вища форма психічного розвитку, властива тільки людині. Воно визначає можливість пізнання об'єктивної реальності, формування цілеспрямованої поведінки і, як наслідок, перетворення навколишнього світу. У свою чергу, здатність свідомої діяльності по перетворенню навколишнього світу є ще однією межею людини як суб'єкта. Таким чином, суб'єкт — це індивід як носій свідомості, що володіє здатністю до діяльності. Отже, людина може розглядатися, по-перше, як представник живої природи, біологічний об'єкт, по-друге, як суб'єкт свідомої діяльності і, по-третє, як соціальна істота. Тобто людина — це біосоціальна істота, наділена свідомістю і здатністю до діяльності. Об'єднання цих трьох рівнів в одне ціле формує інтегральну характеристику людини — його індивідуальність
Індивідуальність — це сукупність психічних, фізіологічних і соціальних особливостей конкретної людини з погляду його унікальності, своєрідності і неповторності. Передумовою формування людської індивідуальності служать анатомо-фізіологічні завдатки, які перетворяться I процесі виховання, що має суспільно обумовлений характер. Різноманітність умов виховання і природжених характеристик породжує широку вариативность проявів індивідуальності.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що людина — один з найбільш складних об'єктів реального миру. Структурна організація людини носить багаторівневий характер і відображає його природну і соціальну суть (мал. 1.4). Тому не дивно, що існує значне число наук, що вивчають людину і його діяльність.
1.2. Науки про людину і людство
Сучасною наукою чоловік, по-перше, вивчається як представник біологічного вигляду; по-друге, він розглядається як член суспільства; по-третє, вивчається наочна діяльність людини; по-четверте, вивчаються закономірності розвитку конкретної людини.
Розділ 1. Предмет психології, її завдання і методи • 1 7
Мал. 1.4. Структура поняття «індивідуальність» (по Б. Р. Ананьеву)
Початком цілеспрямованого вивчення людини як біологічного вигляду можна рахувати праці Карла Ліннея, що виділив його як самостійний вид Homo sapiens в загоні приматів. Таким чином, було вперше визначено місце людини в живій природі. Це не означає, що раніше чоловік не викликав інтересу у дослідників. Наукове пізнання людини бере свій початок в натурфілософії, природознавстві і медицині. Проте ці дослідження носили вузько-профільний, недостатньо систематизований, а найголовніше, суперечливий характер, і людина найчастіше протиставлялася в них живій природі. К. Линней запропонував розглядати людину як елемент живої природи. І це було своєрідним поворотним пунктом у вивченні людини.
Спеціальною наукою про людину як особливий біологічний вигляд є антропологія. У структуру сучасної антропології включають три основні розділи: морфологія людини (вивчення індивідуальної мінливості фізичного типу, вікових стадій — від ранніх стадій зародкового розвитку до старості включно, статевого диморфізму, зміни фізичного розвитку людини під впливом різних умов життя і діяльності), вчення про антропогенез (про зміну природи найближчого предка людини і самої людини протягом четвертинного періоду), що складається з приматоведения, еволюційній анатомії людини і палеоантропології (що вивчає викопні форми людини) і расознавство.
Крім антропології існують і інші пов'язані з нею науки, що вивчають людину як біологічний вигляд. Наприклад, фізичний тип Людини як його загальну соматичну організацію вивчають такі природні науки, як анатомія і фізіологія людини, біофізика і біохімія, психофізіологія, нейропсихология. Особливе місце в цьому ряду займає медицина, яка включає численні розділи.
Вчення про антропогенез — походження і розвиток людини — також пов'язано з науками, що вивчають біологічну еволюцію на Землі, оскільки природу людини неможливо зрозуміти поза загальним процесом еволюції тваринного світу, що послідовно розвивається. До даної групи наук можуть бути віднесені палеонтологія, ембріологія, а також порівняльна фізіологія і порівняльна біохімія.