152 • Частина I. Введення в загальну психологію

ми стикаємося з проблемою формування навику. У психології проблема формування навику завжди привертала пильну увагу зважаючи на її високу практичну значущість. Цій проблемі велику увагу приділяли представники бихевиоризма, що затверджували, що навик виробляється за рахунок «торування» шляхів в мозкових центрах в результаті механічного заучування, або «зазубрювання», однієї і тієї ж дії. У радянській психології цій проблемі також приділяли найпильнішу увагу. Великий внесок в її розробку вніс відомий вітчизняний учений Н. А. Бернштейн, що вважав, що вироблення навиків — це процес, що йде як би з двох протилежних боків: з боку свідомості і з боку організму. Якщо говорити в узагальненій формі про співвідношення суб'єкта і свідомості в рамках проблеми механізмів формування навиків, необхідно відзначити наступне: перш ніж зробити яку-небудь дію, його виконання повинно бути відпрацьовано на рівні свідомості. Тому ми довільно і свідомо вичленяємо з складних рухів окремі елементи і відпрацьовуємо правильне їх виконання. Одночасно, вже без участі нашої волі і свідомості, йде процес автоматизації дії.

Розглядаючи проблему автоматизмов, ми повинні поставити перед собою питання: чи існують автоматизмы в інших, не пов'язаних з рухом тіла, сферах психічного життя і діяльності людини? Так, існують, і з багатьма з них ви добре знайомі. Наприклад, нашвидку читаючи який-небудь текст, ми, не замислюючись над значенням окремих букв, відразу сприймаємо сенс прочитаного. Трансформація графічних символів (в даному випадку — букв) в логічні поняття проходить для нас абсолютно непомітно. Аналогічним чином радист, що працює з азбукою Морзе, сприймаючи звучання коротких і довгих сигналів, абсолютно вільно переводить їх в логічне поєднання букв і слів. Проте все це стає можливим лише в результаті тривалого тренування.

Тепер ми перейдемо до другого підкласу неусвідомлюваних механізмів свідомих дій — явищ неусвідомлюваної установки. Поняття «установка» займає в психології дуже важливе місце, тому що явища, що стоять за ним, пронизують практично всі сфери психологічного життя людини. У вітчизняній психології існував цілий напрям, розробляючий проблему установки в дуже широких масштабах. Даний напрям був створений засновником грузинської школи психологів Дмитром Миколайовичем Узнадзе (1886-1950), який багатьох років розробляв його з своїми учнями.

На думку Д. Н. Узнадзе, установка — це готовність організму або суб'єкта до здійснення певної дії або реагування в певному напрямі. У цьому визначенні робиться упор на готовність до дії або реагування. Можна припустити, що швидкість і точність реагування людини на якийсь подразник залежить від навику здійснювати певні дії, тому навик і установка — це одне і те ж. Проте слід підкреслити, що поняття «навик» і «установка» абсолютно не тотожні. Якщо навик виявляється під час здійснення дії, то готовність відноситься до періоду, попереднього здійснення дії.

Існують різні види установки: моторна установка — готовність до виконання конкретної дії; розумова установка, що полягає в готовності вирішувати інтелектуальні задачі за допомогою відомих і доступних вам

Розділ 6. Неосознаваємиєпсихичеськіє процеси •153

способів; перцептивна установка — готовність сприймати те, що ви чекаєте побачити, і т.д.

Установка дуже важлива для людини, оскільки забезпечує у разі раптової необхідності виконання наперед спланованої дії. Така готовність навіть при дії іншого, не очікуваного подразника може викликати виконання наперед передбачуваної дії, що, звичайно, дуже часто є помилкою. Таке явище отримала назва «Помилки установки».

Наприклад, широко відомий той, що проводиться серед дітей дошкільного віку досвід за визначенням смаку каші. Солодка каша з одного боку тарілки рясно посипається сіллю. Дітям дають її пробувати, причому, першим шести-семи випробовуваним пропонують солодку кашу, а останньому — солону. Під впливом думки перших випробовуваних про те, що каша солодка, останній упевнений, що каша буде солодкою, і навіть відчувши в роті сіль, все одно говорить, що каша солодка. Чим це пояснити? З одного боку, боязню виглядати не так, як все, а з іншої — тим, що в процесі проведення експерименту, поки випробовуваний чекав своєї черги спробувати кашу, в його свідомості сформувалася установка, що каша солодка (оскільки все це говорять), і коли його запитають про те, яка каша, він повинен буде відповісти, що каша солодка. Тому, навіть спробувавши солону кашу, він, слідуючи груповій установці, все одно говорить, що каша солодка. В даному прикладі ми стикаємося з явищем усвідомлюваної установки. Випробовуваний, певною мірою усвідомлено, дає невірну відповідь.

Але бувають явища іншого роду, коли установка виявляється неусвідомлюваною, що для нас представляє зараз найбільший інтерес в контексті даної проблеми. Наприклад, при проведенні одного експерименту випробовуваному пропонувалося оцінити об'єми куль. Кулі різних об'ємів випробовуваному давали одночасно — одна куля в праву руку, інший — в ліву. Припустимо, що 15 разів підряд в ліву руку випробовуваному давали кулю більшого об'єму, а в праву меншого. Потім в шістнадцятий раз йому пропонують оцінити кулі однакового об'єму, але він не може цього відмітити і як і раніше стверджує, що об'єм у куль різний. При цьому разные випробовувані давали один з двох варіантів відповідей: а) у лівій руці куля менша, а в правій більше; б) продовжували стверджувати, що в лівій руці куля більша. Тут ми стикаємося з явищем ілюзії установки. У першому випадку — це контрастна ілюзія установки, що полягає в тому, що випробовуваний чекав, що рано чи пізно в ліву руку буде запропоновано узяти кулю меншого об'єму. Тому, відчувши зміну об'єму кулі, він, не замислюючись, починав стверджувати, що в лівій руці опинилася куля менших розмірів. У другому випадку ми стикаємося з асимілятивною ілюзією установки, яка полягає в тому, що випробовуваний після п'ятнадцяти однакових експериментів чекає повторення досвіду.

В результаті цілої серії подібних експериментів Д. Н. Узнадзе і його співробітники пришли до висновку про те, що установка дійсно неосознаваема. Підтвердженням цього є один з варіантів експерименту по оцінюванню об'ємів куль. Цей експеримент проводився з використанням гіпнозу. Заздалегідь випробовуваного вводили в гіпнотичний стан і в цьому стані йому пропонували виконати перші п'ятнадцять настановних проб. Потім йому вселялося, що необхідно забути все, що він робив. Після виходу з гіпнотичного