2 Сходинка

Інтереси, потреби і досвід дитини

Діти намагаються “зчистити” з поверхні своєї шкіри “зайві” частинки. Здирають прищі, шкірки, розчухують ранки. Запитують: “Що це в мене таке?”, коли помічають незвичні новоутворення на шкірі. З інтересом розповідають, що необережне користування гострими предметами призведе до порізів. На шкіру витікатиме кров. Цікавляться, чому треба мазати зеленкою. Знають, що вона пече, тому дмухають на ранку. Можуть відмовлятися від оброблення ушкодженого місця. Досліджують властивості вати, бинта, лейкопластиря. Обстежують вологу підлогу. По ній бігати не можна, бо послизнешся, впадеш і пошкодишся. Щоб їх не сварили за ураження від негативної поведінки, деякі діти засипають ранки піском, землею, якщо вони незначні. Реагують сильним плачем на великі опіки, укуси. Бояться підходити до тих місць, де сталася травма, поранення.

Дитина й родина

Слідкуйте разом з дітьми за їх шкірою. Змащуючи укуси комах, не допускайте, щоб малюк їх розчухував. Пояснюйте шкідливість розчухування – здирається шкіра і в кров потрапляє бруд. Рана може збільшитися, довго не загоюватися. Не залишайте поза увагою подряпини на тілі дітей. Обробляйте їх перекисом водню, зеленкою, стрептоцидовою маззю чи іншими лікувальними засобами. Не допускайте, щоб діти контактували з бродячими котами і собаками. Вони можуть спричинити шкіряні захворювання – лишаї. Поясніть це дітям і покажіть наслідки. З’ясуйте, які продукти викликають у ваших дітей алергію – висипання на шкірі, свербіння. Своєчасно звертайтеся до лікаря-дерматолога. Розповідайте дітям про поради лікаря. Учіть належно ставитися до лікування шкіряних захворювань. У разі інфекційних хвороб чи під час інкубаційного періоду разом з дитиною слідкуйте за станом її шкіри: чи не з’явилися ознаки тієї чи іншої хвороби.

Дитина й вихователь

Запропонуйте дітям обстежити свою шкіру. Хай дитина розглядає, чи є на її тілі почервоніння, ураження. Поясніть дітям, що багато шкіряних захворювань пов’язано з забрудненням шкіри. З’ясуйте з ними основні правила дотримання гігієни тіла: індивідуальний рушничок, гребінець і т.д. Для чого вони вкрай потрібні? Хай розповідають з власного досвіду, як заразилися, що робили, як застерегтися від шкіряних захворювань. Уточнюйте разом з дітьми, що бувають хвороби індивідуальні, якими хворіє одна дитина, наприклад: укуси комах, опіки і групові, коли хворіє більшість дітей групи – краснуха, свинка, вітрянка, сверблячка та ін. Здорові діти не відвідують дитячий садок під час розповсюдження хвороби. Можливо, діти самі розкажуть, що було в них на шкірі, коли вони хворіли. З’являлися червоні пухирці, плями. При свинці – болить, коли відкривати рот, жувати, ковтати, бо розпухає біля вух. Голова стає схожою на голову свинки, злита з тулубом. Звідси й назва хвороби. Зробіть з дітьми висновок, що при появі цих ознак у себе чи в інших треба негайно повідомити дорослих: батьків чи вихователів. Виконувати всі призначення лікаря, щоб швидше одужати. Пригадайте разом, як треба поводитися вдома, на вулиці, в дитячому садку, в громадських місцях, щоб не отримати захворювань, про які повідомляє шкіра. Уточнюйте та поширюйте досвід дітей. Можливо, діти знають, чим і як треба обробити ранку на шкірі. Введіть та активізуйте в словнику дітей слова: рана, бинт, вата, зеленка, йод тощо.

С.Якименко “Подорожник”; К.Чуковський “Лікар Айболить” (уривки); Г.Бойко “Лікар”; М.Познанська “Ромашка”; В.Парамонова “Лікар”.

Задоволення дитини в довкіллі

Передбачає усвідомлення наслідків власної необережності: можна ушкодити шкіру випадково, коли швидко бігати, упасти на асфальті, поранити коліно. Пов’язує з словами “рана”, “зеленка” неприємні відчуття. Застерігає однолітків: “Ти ж знаєш, що не можна швидко бігати”. Почувається погано, коли ушкодив шкіру, соромиться, якщо його побачили в зеленці. У сюжетно-рольовій грі “Поліклініка” з інтересом і жалем лікує хворих, намагається очищати їм рану. Змазує ліками, забинтовує. Позитивно сприймає медичні обстеження, показує тіло й шкіру медсестрі. Дотримується правил поводження на каруселях, гірці,, атракціонах тощо. Помічає зміни на шкірі однолітків: урази, подряпини. Запитує, що з ними сталося, чи не боляче їм було. Не боїться зеленки та йоду і не плаче, коли обробляють ранку. Вживає в своєму мовленні слова: мазь, вата, бинт, йод, зеленка.

Майбутнє дитини

Дбає, щоб шкіра своя та близьких була здоровою. Застосовує деякі засоби догляду за різними захворюваннями шкіри. Самостійно лікує незначні опіки, подряпини за допомогою аерозолів, мазей. Застосовує лікарські препарати протизапальної дії та лікарські рослини. Використовує відвари ромашки, нагідок. Попереджає появу на тілі гнійничкових ран. Знає, як вони шкодять всьому організму. Застерігається від інфекційних хвороб: сверблячки, лишаїв тощо. Завжди дотримується правил особистої гігієни. Знає, що спричиняє в себе та близьких родичів алергічну реакцію. Виключає такі продукти з раціону харчування, запахи, речі з найближчого довкілля. Помічає ураження шкіри в інших і радить звернутися до спеціаліста – лікаря-дерматолога і вчасно полікуватися.

Минуле в сьогоденні дитини

Український народ здавна добирав ліки від шкіряних хвороб. Відварами вербового гілля знахарі лікували князівським дружинникам рани. Шанували вербу й запорізькі козаки за властивість “склеювати рани”. Може тому верба в українців символізує життя. Хльоскання вербою у вербну неділю означає відновлення сили й здоров’я. Для загоювання ран використовували чистотіл, листя подорожника. Від шкіряних висипів допомагали відвари з ромашки, деревію, звіробою. Звіробій застосовували для лікування 99 хвороб. Вірили, що лікувальну силу мав попіл з купальського вогнища. Ним посипали виразки на шкірі. Лікували хворих доброзичною енергією: замовляннями, молитвами. Тексти про лікування вишивали у візерунках на рушниках. Наслідки лікування залежали від стадії місяця: “молодик” чи “урізається”. Шкіряні захворювання, виразки лікувалися, коли місяць зменшувався.