- •Передмова
- •Теоретичні основи обґрунтування проблеми формування системи знань про основи здоров’я у дітей дошкільного віку
- •Програма і методичні рекомендації надання дошкільникам знань про основи здоров’я
- •Розділ “моє тіло”
- •1 Сходинка
- •2 Сходинка
- •3 Сходинка
- •Розділ “я – чистенький, я – гарненький”
- •1 Сходинка
- •2 Сходинка
- •3 Сходинка
- •Розділ “геть, хвороби!”
- •1 Сходинка
- •2 Сходинка
- •3 Сходинка
- •1 Сходинка
- •2 Сходинка
- •3 Сходинка
- •1 Сходинка
- •2 Сходинка
- •3 Сходинка
- •Розділ “хто режиму дотримується, тому здоров’я посміхається!”
- •1 Сходинка
- •2 Сходинка
- •3 Сходинка
- •Розділ “хороші вчинки і слова – помічники здоров’я!”
- •1 Сходинка
- •2 Сходинка
- •3 Сходинка
- •Система формування знань про основи здоров’я
- •Читання і.Світличний “Ведмежа хвороба”, м.Стельмах “Чого лис нездужає?”, к.І.Чуковський “Лікар-Айболить” (уривки), а.Камінчик “Півникове горе”.
- •Читання і.Світличний “я дівчина – чепурушка”, т.Коломієць “Заплету косички”, вірш про любисток, о.Благіна “Хвалилася дівчинка”, в.Сухомлинський “Для чого півневі гребінець”.
- •Листопад “будова та функції шкіри”.
- •Грудень “орган зору – очі”.
- •Січень “орган слуху – вухо”.
- •Лютий “ніс, органи дихання”.
- •Березень “зуби, рот, органи травлення”.
- •Квітень “серце та кров”.
- •Підсумкові запитання.
- •Травень “наше здоров’я – в наших руках”. І тиждень
- •Вересень
- •Методичні рекомендації до теми: “будова тіла людини”. І тиждень
- •Бесіда: “Як вести себе під час хвороби”.
- •Читання і.Світличний “Ведмежа хвороба”, м.Стельмах “Чого лис нездужає?”, к.І.Чуковський “Лікар-Айболить” (уривки), а.Камінчик “Півникове горе”. Ііі тиждень
- •Підсумкові запитання:
- •Жовтень
- •Методичні рекомендації до теми: “наші руки”. І тиждень
- •Читання і.Січовик “Пальчики”, в.Багірова “Полікую книжку”, г.Сапгір “За роботу, за роботу”, укр. Нар. Казки “Іван-Побиван”, “Котигорошко”. Іі тиждень
- •Ііі тиждень
- •Читання н.Забіла “Катруся вже велика”, є.Перм’як “Як Маша стала великою”.
- •Читання н.Найденова “Наши полотенца”, і.Муравейко “я сама”, г.Бойко “Люда милитись не хоче”, г.Демченко “Наберу водиці з чистої криниці”, а.Барто “Девочка чумазая”.
- •Листопад
- •Методичні рекомендації до теми: “будова та функції шкіри”. І тиждень
- •Читання г.Бойко “Сонечка умита”. Іі тиждень
- •Читання о.Будень “Маленькі помічниці”, в.Нестайко “Чому кіт вмивається після сніданку”. Ііі тиждень
- •Читання г.Бойко “Хлюп-хлюп водиченька”, о.Коваленко “Хто купатиметься”. Іy тиждень
- •Читання в.Дарда “Юля-чистюля”, г.Бойко “Лікар”, с.Якименко “Подорожник”. Підсумкові запитання:
- •Грудень
- •Методичні рекомендації до теми: “орган зору – очі”. І тиждень
- •Читання м.Пономаренко “Оля, Сонко й сонечко”, б.Данилович “Два сонечка”. Іі тиждень
- •Читання укр. Нар. Казка “Як білка і заєць один одного не впізнали”. Ііі тиждень
- •Читання в.Танасійчук “а які очі у бражника”.
- •Читання л.Лежанська “Котик плаче на морозі”, м.Колесников “Бабуся”. Підсумкові запитання:
- •Методичні рекомендації до теми: “орган слуху – вухо”. І тиждень
- •Читання в.Мельник “Пригоди Вуханчика”. Іі тиждень
- •Читання ю.Старостенко “Ходить така чутка”. Ііі тиждень
- •Читання г.Бойко “Про великі вуха”.
- •Читання д.Лунич “Чарівні слова”, в.Багірова “Оце так навчилася”, к.Д.Ушинський “Умій почекати”, т.Коломієць “Братик і сестричка”, в.Нестайко “Нуся”, о.Орач “Прошпетились”.
- •Методичні рекомендації до теми: “ніс, органи дихання”. І тиждень
- •Читання о.Коваленко “Цибуля і хрін”. Іі тиждень
- •Читання і.Глєбова “Про тебе” (с. 5), м.Познаньська “Ромашка”. Ііі тиждень
- •Читання в.Парамонова “Лікар”.
- •Читання о.Орач “Бабуся нездужає”.
- •Березень
- •Методичні рекомендації до теми: “зуби, рот та органи травлення”. І тиждень
- •Читання я.Левич “Хто Юрасика вкусив”, о.Голуб “Хто допоможе принцесі Ласунці?” іі тиждень
- •Читання в.Ладижець “Хитрий зуб”, г.Бойко “Ой болить у мене зуб”, м.Стельмах “Чому в зайця не болять зуби?” ііі тиждень
- •Читання г.Демченко “Нянька”, л.Полтава “Хто як говорить”.
- •Читання п.Ребро “Як перчина Санька провчила”, і.Кульська “Ведмедик товстун”.
- •Підсумкові запитання:
- •Квітень
- •Методичні рекомендації до теми: “серце та кров”. І тиждень
- •Читання о.Пархоменко “Щоб зростати силачем”. Іі тиждень
- •Читання “Велика енциклопедія для дошкільників” (с. 328–329). Ііі тиждень
- •Читання г.Бойко “у слона болить нога”, э.Мошковская “Доктор”.
- •Підсумкові запитання:
- •Методичні рекомендації до теми: “наше здоров’я – в наших руках”. І тиждень
- •Іі тиждень Бесіда “Чому важливо вчасно їсти?”
- •Ііі тиждень
Розділ “моє тіло”
1 Сходинка
Інтереси, потреби і досвід дитини
Власне тіло зацікавлює малюка з моменту його народження. З віком дитина вільно розрізняє і правильно називає частини свого тіла: голова, очі, язик, губи, зуби, вуха волосся; шия; тулуб – спина, живіт; руки й ноги з пальцями. Цікавиться їх дією у власному досвіді. Ще до 3-ьох років вона робить “відкриття” – показує, де в неї очі, вуха, ротик, носик, язичок, зубки. Називає свої дії: “Я бачу”, “Я чую”, “Я сказав (-ла)”, “Я повернув (-ла) голову” та ін. Дещо знає, для чого потрібна голова. Намагається все спробувати на смак, беручи до рота. Часто дітлахи люблять запихати в носа і вуха різні дрібні предмети – кульки, горошинки, “щоб не чути”. Перевіряють можливості власного голосу, зору, слуху, нюху, смаку: “Чую – не чую”, “Бачу – не бачу”, “Можу сильніше крикнути, ніж ти”. Діти цікавляться своїм волоссям. Воно росте на голові, буває різного кольору. За довжиною часто визначають, хто ти – хлопчик чи дівчинка. Цікавляться частинами голови інших: “А в тебе, які вуха, очі?”, “Чому в тебе таке волосся?” та ін.
Дитина й родина
Для задоволення інтересів своєї дитини про частини тіла, не ухиляйтеся від її запитань. Одягаючи дитину, укладаючи її спати чи купаючи її, завжди називайте частини тіла – “голівка”, “волоссячко”, “оченята”, “вушка”, “носик”, “ротик”, “зубки”. Не обмежуйте дії дитини, а навпаки, спонукайте її оберігати власне тіло. Наприклад, поморгати, якщо в очі попала порошинка чи вія. Хай переконається, що очі дуже вразливі і потрібні людині. Їх треба оберігати. Так само переконливо доведіть роль всіх частин голови. Застерігайте дітей, щоб вони не брали до рота бруду, незнайомої їжі, різних предметів. Голосним криком не втомлювали свій ротик. Не допускайте, щоб у нюховий та слуховий проходи потрапляли сторонні предмети. Використовуйте кожну слушну нагоду для вправляння органів чуття дитини. Організовуйте змагання типу: “Хто перший почує”, “Розпізнай за смаком”, “Відгадай за запахом” та ін. Застерігайте дітей від травмування різних частин голови. Пояснюйте можливі негативні наслідки. Розкажіть їм, що голова – це дуже важлива частина тіла. Тому треба дбати про її збереження як у себе, так і інших.
Дитина й вихователь
Хай дитина пригадає, з яких частин складається голова. “Горщик розумом багатий, сім дірочок в нім видати”. Висновок – для чого людині голова підказують саме дірочки й в ній. Рот, як будиночок з дверцятами – губами і зубами. Може дитина здогадається, для чого потрібні: губи – говоримо, захоплюємо їжу, оберігаємо язичок; зуби – подрібнюють їжу, допомагають говорити; язичок – говорить, співає, смакує, жує, ковтає. Запропонуйте дітям самостійно з’ясувати, чи можна говорити, стиснувши губи, зуби, не рухаючи язичком? Через дві дірочки в носі ми – дихаємо. Перевіряємо це стиснувши й відпускаючи ніздрі. У носику є волосинки, які нагадують щіточки. Вони затримують повітря, щоб очистити і зігріти його. Ще є липуча рідина. Вона приклеює до носових волосинок порошинки, які ми в дихаємо з повітря. Поясніть: щоб вільно дихати, треба щодня і при потребі чистити ніс. Запропонуйте дітям робити крапковий масаж носа, щоб краще дихати і не хворіти – погладжувати, розтирати, пощипувати біля крил носа і на переніссі. Забитим носиком важко дихати, так само і закритим ротом. Над носом розміщені “два брати”, які “через дорогу живуть, а один одного не бачать” (очі). У них є захисники – повіки та вії. Дитина досліджує, що можуть і для чого потрібні очі: сприймають світло, колір, розмір, відстань; підказують, куди треба рухати руками, ногами. Хай дитина з’ясує, чи бачить, коли заплющить очі; чи може дістати іграшку, йти в певному напрямі. Загадка: “Одне говорить, а двоє слухає” допомагає пригадати, навіщо потрібні вуха: чують і розрізняють звуки. Дослідом перевірте: чи чути із закритими очима, вухами, ротом, носом? Можливо діти самі зможуть визначити, для чого людині голова? Чому треба оберігати всі її частини? Дбати, щоб не ушкодити не лише свою голову, а й інших дітей, людей.
О. Благініна “Оленка” (1-ша частина); “Хвалилася дівчинка” (з народного); М.Пономаренко “Оля, Сонко й сонечко”; Б.Данилович “Два сонечка”; укр. нар. казка “Як білка і заєць один одного не впізнали”; Л.Лежанська “Котик плаче на морозі”; В.Танасійчук “А які очі у бражника”.
Задоволення дитини в довкіллі
Користується розвідниками свого тіла: зором, слухом, нюхом, смаком. Любить колір своїх очей. Знає, для чого вони потрібні. Вчасно прикриває їх віями, долонями, хусточкою від різкого світла чи небезпеки. З насолодою вдихає свіже повітря, приємні запахи. Затуляє ніс від неприємних запахів, уникає їх. Знає, якої форми носик – рівненький, кирпатий. Їсть різні страви, розрізняє і називає їх смак: солодке, гірке, солоне, кисле. Розрізняє і відмовляється від несвіжої страви. Перевіряє її нюхом, смаком, за зовнішнім виглядом. Вміло дослухається до різноманітних звуків – тихих, спокійних, мелодійних та ін. Оберігає вуха від гучних звуків, прикриваючи руками. Охоче слухає музику, співає, із задоволенням грає в дидактичні ігри “Впізнай за голосом”, “Впізнай за смаком”, “Чим ми бачимо”, “Як ми дихаємо”, Знає призначення і необхідність різних частин голови, оберігає її від пошкодження. Під кінець дошкільного дитинства визначає, що голова – основна частина тіла, бо вона думає і керує організмом людини.
Майбутнє дитини
Удосконалює набуті знання про анатомічну будову голови та її частин. Вживає в активному словнику слова: “зіниця ока”, “очне яблуко”, “райдужна оболонка” – очі; “слуховий прохід”, “барабанна перетинка”, – вуха; види зубів (кутній, різець), “зубна емаль”, “смакові рецептори”, “піднебіння”, “ясна” – ротова порожнина; “носовий прохід”, “носоглотка” – ніс. А також “мозок”, “череп”. Визначає стан різних частин голови. Стежить, щоб до них не потрапляли сторонні предмети. Оберігає очі й зір. Кілька разів на день робить гімнастику для очей. Перевіряє слух, тренує його і береже вуха. Намагається дихати носом, виконує самомасаж носа. Знає, що перш ніж скуштувати страву, треба її обстежити зором і понюхати. Намагається запобігти і попередити захворювання вух, горла, носа, очей. Оберігає органи чуття від температурних коливань повітря, світла, а також від дії хімічних речовин. Може змінювати форми частин голови: ніс – пластичною операцією, колір очей – контактними лінзами та ін.
Минуле в сьогоденні дитини
Перші люди, які населяли нашу землю, були схожими на тварин: у них були довгі руки, зігнута спина, крупні зуби, вкрита густим волоссям шкіра. Пройшло дуже багато часу і людське тіло стало таким, як зараз. Але й досі тіло людини і тіло тварини має багато подібних частин. Дітям слід повідомити, що предки досконало розвивали зір, слух, нюх, смак, голос. Наслідували ними деяких тварин. Зір “як у орла”, слух “як у собаки”, співає “як півень”, смакує “як кішка”. Займаючись землеробством, скотарством, рибальством і т.д., вправляли зір, слух, нюх. З давніх-давен формувалось тіло українців: форма голови, колір волосся, риси обличчя – колір очей, типи зубів, складки верхніх повік, крила носа. Дітям доречно розповісти, що за формою, кольором очей, розмахом брів, можна впізнати, на кого схожа людина: на батьків, дітей, родичів, а також можна розпізнати людей різних рас. Для українців характерними були карі очі, чорні розмашисті брови, високий лоб, темно-русе волосся, рівний ніс.