Змістовий модуль 10 ендокринна система у дітей

1.Актуальність теми

Обмін речовин, енергетичний обмін, ріст і розвиток, реалізація генетичної програми, гомеостаз здійснюються завдяки наявності нейроендокринної регуляції процесів життєдіяльності. Знання анатомо - фізіологічних особливостей ендокринних залоз, основних синдромів ураження ендокринної системи забезпечать своєчасне розпізнавання ендокринних захворювань, котрі мають серйозний прогноз, якщо вони не діагностовані в дитинстві.

2. Конкретні цілі.

• Знати анатомо - фізіологічні особливості гіпофізу, щитовидної, паращитовидних, підшлункової, статевої і наднирникових залоз.

• Знати активність окремих залоз внутрішньої секреції у різні вікові періоди.

• Знати найважливіші клінічні ознаки ураження ендокринних залоз.

• Вміти вирізнити синдроми ураження гіпофізу.

• Вміти вирізнити синдроми гіпо - та гіперфункції щитовидної іпаращитовидних залоз.

• Вміти вирізнити синдроми гіпо - та гіперфункції наднирникових залоз.

• Знати семіотикустатевого дозрівання удітей.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми. (міждисциплінарна інтеграція)

Назва попередніх дисциплін	Отримані навики
Нормальна анатомія	Анатомічна будова ендокринної системи
Гістологія	Гістологічна будова залоз внутрішньої секреції
Нормальна, патологічна фізіологія	Оцінка даних лабораторного обстеження ендокринної системи
Пропедевтика терапії	Навики обстеження ендокринної системи
Догляд за хворими	Принципи догляду за дітьми з патологією ендокринної системи. Долікарська допомога при невідкладних станах

4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи студента (зміст теми)

Тема 17.Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи.

Методика обстеження ендокринної системи у дітей.

Ендокринні залози є особливою системою органів, що виділяють біологічно активні речовини - гормони. До ендокринних залоз належать: гіпофіз, нейрогіпофіз, епіфіз, щитовидна залоза, паращитовидні, наднирникові, статеві, острівцевий апарат підшлункової залози. Ендокринні залози мають великий вплив на обмін речовин, фізичний і психічний розвиток організму дитини. Усі види обміну речовин – водний, мінеральний, вуглеводний, білковий і жировий – відбуваються за участю гормонів.

ГІПОФІЗ– головна ендокринна залоза, виробляє тропні гормони, які мають стимулюючий вплив на інші залози внутрішньої секреції. Гіпофіз розташований, в так званому турецькому сідлі, що представляє собою кісткове заглиблення у підвалині черепа. Тонкою ніжкою гіпофіз зв’язаний з гіпоталамусом. Гіпофіз закладається на 4-му тижні внутрішньоутробного розвитку і на 9-10 тижні в ньому виявляється синтез адренокортикотропного гормону (АКГТ). У новонароджених маса гіпофізу 10-15 мг, а в період статевого дозрівання збільшується приблизно в 2 рази, досягаючи 20-25 мг.В гіпофізі розрізняють 3 долі:

• передню (аденогіпофіз);

• проміжну (залозисту);

• задню (нейрогіпофіз);

Клітини передньої частки гіпофізу, що становить 75% усієї маси залози, виробляють і виділяють в кров шість гормонів:

1. АКГТ (адренокортикотропний) –стимулює синтез і секрецію гормонів кори наднирників;

2. СТГ (соматотропний) –посилює синтез білка, стимулює розпад жиру,чим пояснюється зниження жирових відкладень у дітей в періоди посиленого росту;

3. ТТГ (тиреотропний) – стимулює синтез і виділення гормонів щитовидної залози;

4. ФСГ (фолікулостимулюючий);

5. ЛГ (лютеїнезуючий);

6. ПРЛ (пролактин - лактогенний).

В середній частці (вона становить 1-2% усієї маси залози) виробляється меланоформний (меланоцитостимулюючий) гормон – приймає участь в темновій адаптації, пігментації шкіри.

Задня частка гіпофізу (нейрогіпофіз) становить 18-23% усієї маси залози і виділяє два гормони:

1. Окситоцин –стимулює скорочення матки, сприяє вигнанню плоду під час пологів.

2. Вазопресин (антидіуретичний) –посилює зворотнє всмоктування води в канальцях нирок.

Гіпофіз разом з гіпоталамусом забезпечує функціональну єдність ендокринної системи, тісний зв’зок нервової та гуморальної регуляції всіх систем організму та обміну речовин.

ЩИТОВИДНА ЗАЛОЗА.

Зачаток щитовидної залози у ембріона виявляється наприкінці 1-го місяця внутрішньоутробного розвитку Перші фолікули в тканині залози виникають на 6-7 тижні, а до 4-го місяця внутрішньоутробного розвитку щитовидна залоза стає сформованою структурно і функціонально активною. Щитовидна залоза у новонародженого має масу від 1 до 5 г, а у 18 років середня маса залози 14-19г.

Основними гормонами щитовидної залози є:

• Тироксин ( Т4)

• Трийодтиронін ( Т3)

В молекули цих гормонів включений йод, який поступає з зовнішнього середовища. В регіонах, грунтові води яких бідні на йод, синтез тіреоїдних гормонів знижується, що приводить до розвитку ендемічного зобу. Основним регулятором функції щитовидної залози є тиреотропний гормон гіпофізу(ТТГ). Тироксин і трийодтиронін мають важливий вплив на дитячий організм: збільшують потребу тканин в кисні, підвищують основний обмін, сприяють синтезу білків, забезпечують правильний фізичний розвиток, нормальну диференціацію головного мозку і інтелектуальний розвиток. Крім того,щитовидна залоза є джерелом ще одного гормону – тиреокальцитоніну, який приймає участь в регуляції фосфорно - кальцієвого обміну, здійснює захист організму від надмірного поступлення кальцію, зменшуючи реабсорбцію кальцію в канальцях нирки і всмоктування кальцію з кишківника, збільшує фіксацію кальцію в кістковій тканині.

ПАРАЩИТОВИДНІ ЗАЛОЗИ продукують паратиреоїдний гормон (паратгормон), який регулює обмін кальцію і фосфору, процеси звапніння та виведення кальцію з кісток.

Активація паращитовидних залоз виникає у відповідь на зниження іонізованого кальцію в крові. Збільшення викиду паратгормону у відповідь на цей стимул сприяє швидкій мобілізації кальцію з кісткової тканини і підвищенню реабсорбції кальцію в нирках та збільшення всмоктування кальцію з кишківника.

НАДНИРНИКИ – парні ендокринні органи, розташовані над верхніми полюсами нирок.

Кожен наднирник складається з коркової (80 % маси органу) і мозкової речовини. Мозкова речовина продукуєкатехоламіни:адреналін, норадреналін, дофамін.

Коркова частина виробляє:

- естрогени;

- андрогени;

- кортикостероїди: глюкокортикоїди і мінералокортикоїди.

Глюкокортикоїдисинтезуються в пучковій зоні коркової речовини наднирників. Вони приймають участь переважно у вуглеводному обміні, а також в обміні білків і жирів; посилюють неоглюкогенез, сприяють накопиченню глікогену в печінці, підвищують глікемію, посилюють катаболізм білків.

Мінералокортикоїди– альдостерон і дезоксикортикостерон продукуються сітчатою зоною коркової речовини наднирників, вони впливають переважно на водно - мінеральний обмін, посилюють виділення з організму калію, затримують в тканинах натрій і воду.

В сітчатій зоні коркової речовини наднирників утворюються також андрогени і естрогени, однак основна їх маса виробляється статевими залозами.

Андрогенизабезпечують розвиток статевих ознак у чоловіків.

Естрогени(естрон, естрадіол, естріол) забезпечують розвиток статевої системи, вторинних статевих ознак у жінок. При стресових станах організму підвищується продукція АКТГ, який стимулює продукцію глюкокортикоїдів і андрогенних гормонів.

ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА належить до залоз з подвійною секрецією: зовнішньою (екзокринною) і внутрішньою (ендокринною). Як залоза зовнішньої секреції вона належить до системи травних залоз, і панкреатичний сік, який вона виробляє, містить більш ніж 20 ферментів. Морфологічним субстратом ендокринної функції підшлункової залози служать острівці Лангерганса.У новонароджених і дітей раннього віку ендокринна частина підшлункової залози розвинена краще, ніж екзокринна. Підшлункова залоза продукує три гормони:

• інсулін ( виробляється в ß-клітинах панкреатичних острівців );

• глюкагон ( утворюється в λ-клітинах острівців );

• соматостатин ( утворюється в Д-клітинах острівців ).

Інсулін регулює вуглеводний обмін (сприяє утилізації глюкози тканинами, знижує рівень глюкози в крові), сприяє синтезу білків та жирів; глюкагон підвищує рівень глюкози в крові.

СТАТЕВІ ЗАЛОЗИ. Яєчка.Формування яєчок відбувається з первинної гонади за наявності набору статевих хромосом ХYна 6-16-му тижні внутрішньоутробного розвитку. Висока гормональна активність відзначається внутрішньоутробно до терміну пологів та починаючи з 13 - річного віку. Синтез тестостерону яєчками є необхідною умовою статевої диференціації плода за чоловічим типом. Низька гормональна активність констатується в дітей віком до 12 років.

Ознаки порушення функції яєчок :

• дефіцит гормонів у внутрішньоутробний період призводить до фемінізації статевих органів, а в постнатальний період –до гіпогонадизму,

• гіперсекреція тестостерону у хлопчиків – синдром передчасного статевого розвитку.

Яйники.Диференціація з первинної гонади відбувається з 6-го тижня ембріогенезу (за наявності статевих хромосом ХХ). Закінчення формування яйниківвідзначається у віці 10 років. Низька секреція естрогенів відзначається внутрішньоутробно та після народження в дівчаток до 9-10 річного віку. Висока секреція естрогенів констатується в пубертатний період та в жінок.

Ознаки порушення функції яйників:

• дефіцит естрогенів у дівчат призводить до розвитку гіпогонадизму;

• гіперсекреція естрогенів у дівчат сприяє передчасному статевому дозріванню.

ЕПІФІЗ. Закладка епіфізувідбувається на 6-7 тижні ембріогенезу. Секреція гормонів відзначається з 3-го місяця внутрішньоутробного розвитку. Висока гормональна активність констатується до 8-10-річного віку. Основний гормон – мелатонін, який блокує секрецію гонадотропінів гіпофіза.

Ознаки порушення функції епіфізу :

• гіперсекреція мелатоніну сприяє затримці статевого розвитку;

• гіпосекреція – передчасному статевому розвитку.