- •Передмова
- •Модуль 1
- •2. Конкретні цілі
- •Тема 2. Організація лікуально-профілактичної допомоги дітям в Україні.
- •Критерії здоров’я
- •Робота лікаря-педіатра у стаціонарі:
- •Робота лікаря-педатра дошкільного закладу складається з:
- •Робота лікаря у школі:
- •Робота лікаря дитячого санаторію:
- •Забезпечення санітарно-гігієнічного режиму приміщень дитячих лікарень та дошкільних установ досягається забезпеченням наступних факторів:
- •5. Матеріали методичного забезпечення
- •5.1 Питання для самоконтролю
- •5.2 Тестові завдання
- •Змістовий модуль 2 періоди дитячого віку
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі
- •3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •Матеріали для аудиторної самостійної роботи студента (зміст теми)
- •Тема 3. Періоди дитячого віку
- •Тема 4. Особливості періоду новонародженості.
- •Фізіологічні (пограничні) стани новонароджених
- •Оцінка стану новонародженого за шкалою Апгар
- •Догляд за новонародженою дитиною
- •1. Послідовність дій при здійсненні медичного догляду за здоровою новонародженою дитиною в пологовій залі
- •2. Тепловий ланцюжок.
- •3. Догляд за пуповиною, пуповинним залишком, пупковою ранкою.
- •3.1. Організаційні умови та фізіологічне обґрунтування догляду за пуповиною, пуповинним залишком та пупковою ранкою.
- •3.2. Перетинання та клемування пуповини в пологовій залі (операційній):
- •3.3. Догляд за пуповинним залишком.
- •3.4. Догляд за пуповинним залишком (пупковою ранкою) після виписки з пологового стаціонару.
- •4. Догляд за шкірою
- •5. Матеріали методичного забезпечення
- •5.1. Питання для самоконтролю
- •5.2. Тестові завдання
- •5.3 Ситуаційні задачі
- •Змістовий модуль 3 фізичний та нервово-психічний розвиток дітей
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі:
- •3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи студента (зміст теми)
- •Тема 5. Фізичний розвиток дітей та антропометрія
- •Тема 6. Оцінка фізичного розвитку дітей.
- •При оцінці фізичного розвитку дітей можна виявити його порушення – відставання у масі, рості, надто високі для віку показники.
- •Режим дня для дітей від 1 місяця до 7 років
- •Тема 7. Психомоторний розвиток дітей.
- •Тема 8. Оцінка психомоторного розвитку дітей.
- •5. Матеріали методичного забезпечення
- •5.1. Питання для самоконтролю
- •5.2. Тестові завдання
- •Еталон відповідей
- •5.3. Ситуаційні задачі
- •Модуль 2
- •2. Конкретні цілі:
- •3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи студента (зміст теми)
- •Тема 1. Анатомо-фізіологічні особливості, методика обстеження нервової системи у дітей.
- •Обстеження дитини
- •Анамнез захворювання
- •Анамнез життя
- •Об’єктивне обстеження
- •Додаткові методи дослідження
- •Тема 2. Семіотика ураження нервової системи у дітей Загальна семіотика
- •Основні неврологічні симптомокомплекси
- •Менінгеальний синдром
- •Синдром в/черепної гіпертензії
- •Гіпертензійно-гідроцефальний синдром
- •Судомний синдром
- •Дитячий церебральний параліч –
- •Зміни, що виявляються при дослідженні ліквору
- •Догляд за дітьми з патологією нервової системи
- •5. Матеріали методичного забезпечення
- •5.1. Питання для самоконтролю
- •5.2. Тестові завдання
- •Відповіді на тестові завдання
- •5.3. Ситуаційні задачі
- •Змістовий модуль 5 шкіра, підшкірна основа та кістково-м’язова система у дітей
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі.
- •3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи студента (зміст теми)
- •Тема 3. Анатомо-фізіологічні особливості шкіри, підшкірної основи у дітей.
- •Обстеження дитини
- •Тема 4. Семіотика ураження шкіри та підшкірно - жирової клітковини Зміни кольору шкіри
- •Семіотика уражень придатків шкіри
- •Семіотика уражень підшкірної основи
- •Тема 5. Анатомо – фізіологічні особливості, методика обстеження, семіотика ураження кістково - м'язевої системи
- •Обстеження дитини (збір скарг, анамнезу, проведення клінічного обстеження кістково - м'язевої системи, оцінка результатів параклінічних досліджень).
- •Лабораторні дослідження
- •Функціональні дослідження
- •Семіотика уражень кістково-суглобової системи
- •1. Природжені
- •2. Набуті
- •Семіотика уражень м'язової системи
- •Догляд за дитиною при захворюваннях кістково-м'зевої системи
- •5. Матеріали методичного забезпечення.
- •5.1. Питання для самоконтролю
- •5.2.1. Тестові завдання до тем № 3-4
- •Відповіді на тестові завдання до тем № 3 - 4:
- •5.2.2. Тестові завдання до теми № 5
- •Відповідь на тестові завдання до теми № 5:
- •5.3. Ситуаційні задачі
- •Змістовий модуль 6 система дихання у дітей
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі.
- •3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми
- •Анатомо-фізіологічні особливості дихальних шляхів.
- •Послідовність клінічного обстеження дихальної системи.
- •Тема 7. Семіотика уражень (кашель, задишка та ін.) і основних захворювань органів дихання у дітей. Топографічна та порівняльна перкусія легень у дітей. Семіотика порушень.
- •Тема 8. Порівняльна аускультація легень. Везикулярне, пуерильне, жорстке дихання. Семіотика уражень і основних захворювань органів дихання у дітей.
- •Тема 9. Синдроми дихальних розладів і дихальної недостатності, основні клінічні прояви. Спірографія. Ураження верхніх дихальних шляхів.
- •Ураження нижніх дихальних шляхів.
- •Синдром дихальної недостатності.
- •Основні елементи догляду за дітьми з захворюваннями органів дихання та принципи надання допомоги при невідкладних станах.
- •5. Матеріали методичного забезпечення.
- •5.1. Питання для самоконтролю.
- •5.2. Тестові завдання.
- •Відповіді на тестові завдання
- •5.3. Ситуаційні задачі.
- •Змістовий модуль 7 серцево-судинна система у дітей
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі
- •3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи студента (зміст теми)
- •Кровообіг плода і новонародженого
- •Методика обстеження
- •1. Пренатальний анамнез.
- •2. Постнатальний анамнез.
- •3. Спадковий анамнез.
- •Локалізація верхівкового поштовху у здорових дітей
- •Частота пульсу у дітей
- •Тема 11. Перкусія абсолютних та відносних меж серця у дітей, семіотика порушень. Семіотика уражень і основних захворювань серцево-судинної системи у дітей. Перкусія
- •Границі серцевої тупості при перкусії
- •Артеріальний тиск
- •Персентильні значення систолічного тиску (мм рт. Ст.) (середнє значення з трьох вимірів)
- •Персентильні значення діастолічного тиску (мм рт. Ст.) (середнє значення з трьох вимірів)
- •Норми ат (систолічний/діастолічний [середній]) (мм рт.Ст.) у дітей до 5 років
- •Функціональні проби
- •Серцеві тони.
- •Систолічні і діастолічні кліки.
- •Серцеві шуми.
- •3. Систоло-діастолічні шуми.
- •4.Функціональні (акцидентальні) шуми.
- •Функціональні серцеві шуми
- •4. Інтервали і тривалість.
- •5. Амплітуда і тривалість зубця р.
- •7. Сегмент sт і зубець т.
- •1. Ритм
- •Норма чсс/хв в спокої
- •Середні значення і межі електричної осі qrs в нормі
- •6. Інтервали.
- •Рr інтервал залежно від чсс і віку (верхні границі норми)
- •ТривалістьQrs: середнє значення (і верхні границі норми) залежно від віку
- •7. Зубець р: величина і амплітуда.
- •8. Амплітуда комплексуQrs.
- •R і s вольтажі згідно до відведень і віку: середні (верхні межі)*
- •9. Співвідношення r/s.
- •Співвідношення r/s згідно до віку: середні, нижні і верхні границі норми
- •10. Патологічний зубець q.
- •11. St сегмент і зубець т.
- •Гіпертрофія передсердь.
- •Гіпертрофія шлуночків.
- •Деякі порушення провідності.
- •Зміни на екг при перікардитах і міокардитах.
- •Електролітні порушення.
- •Рентгенографія
- •Ехокардіографія (ЕхоКг)
- •Семіотика захворювань серцево-судинної систем
- •Ознаки і ступінь недостатності кровообігу
- •Ііі. Семіотика ввс, які супроводжуються систолічним шумом вверху лівого стернального краю (легенева ділянка)
- •Іv. Семіотика ввс, які супроводжуються систолічним шумом вверху правого стернального краю (ділянка аорти)
- •V. Диференційний діагноз систолічних шумів на верхівці
- •Vі. Семіотика ввс і захворювань, які супроводжуються систолічним шумом внизу лівого стернального краю
- •Vі. Інфекційні захворювання серця
- •5. Матеріали методичного забезпечення
- •5.1. Питання для самоконтролю
- •5.2. Тестові завдання
- •Відповіді на тести:
- •5.3 Ситуаційні задачі
- •Змістовий модуль 8 система травлення у дітей
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі:
- •3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •Матеріали для аудиторної самостійної роботи студента (зміст теми)
- •Тема 13. Анатомо-фізіологічні особливості органів системи травлення, методика дослідження. Ембріогенез органів травлення.
- •Анатомо-фізіологічні особливості органів травлення у дітей.
- •Обстеження дитини (збір анамнезу, клінічне обстеження органів травлення)
- •Лабораторні та інструментальні методи обстеження травної системи
- •Тема 14. Семіотика уражень органів травлення у дітей. Основні синдроми ураження травної системи
- •Абдомінальний синдром
- •Диспептичний синдром
- •Синдром дисфагії або порушеного ковтання
- •Синдром блювоти у дітей раннього віку
- •Синдром ураження тонкої кишки
- •Ранні ознаки Пізні ознаки
- •Втрата маси роздутий живіт
- •Синдром ураження товстої кишки
- •Синдром шлунково-кишкової кровотечі
- •Загальні принципи догляду та лікування
- •Перитоніт
- •Синдром печінкової недостатності
- •Синдром ураження жовчовивідних шляхів
- •Синдром ураження підшлункової залози
- •5. Матеріали методичного забезпечення
- •5.1. Питання для самоконтролю
- •5.2. Тестові завдання
- •Еталон відповідей
- •5.3. Ситуаційні задачі
- •Змістовий модуль 9
- •Сечова система у дітей
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі:
- •3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи студента (зміст теми)
- •Тема 15. Анатомо-фізіологічні особливості і методика обстеження найбільш поширених захворювань сечової системи у дітей.
- •Ембріональний розвиток нирок
- •Аномалії видільної системи
- •Розвиток видільної системи після народження. Афо видільної системи.
- •Функціональні особливості утворення сечі у дітей
- •Критичні періоди розвитку сечової системи у дітей.
- •Добовий діурез (середній*) і середня кількість сечевиділень протягом доби
- •Обстеження дитини
- •1. Скарги
- •2. Анамнез захворювання
- •3. Анамнез життя
- •4. Об’єктивне обстеження
- •5. Додаткові методи дослідження
- •Допустимі кількості еритроцитів, лейкоцитів, циліндрів в аналізах сечі за Нечипоренком, Аддіс-Каковським, Амбурже
- •Середні величини кліренсу ендогенного креатиніну у дітей
- •Нормальні величини шкф (мл/хв) у дітей і підлітків
- •Семіотика змін, що виявляються при об’єктивному обстеженні дитини Огляд
- •Пальпація
- •Перкусія
- •Синдроми ураження сечовидільної системи
- •Набряковий синдром
- •Синдром артеріальної гіпер- / гіпотензії а. Артеріальна гіпертензія
- •В. Артеріальна гіпотензія
- •Синдром дизуричних розладів
- •Синдром азотемії
- •Семіотика макро- та мікроскопічних змін сечі
- •І. Протеїнурія -
- •Іі. Циліндрурія -
- •Ііі. Гематурія (еритроцитурія) -
- •Іv. Гемоглобінурія -
- •V. Лейкоцитурія -
- •VI. Салурія, кристалурія -
- •Нефритичний синдром
- •Нефротичний синдром (нс)
- •Первинний нефротичний синдром
- •Гостра ниркова недостатність (гнн) -
- •Хронічна ниркова недостатність (хнн)
- •Догляд за дітьми з патологією органів сечовидільноїсистеми
- •5. Матеріали методичного забезпечення
- •5.1. Питання для самоконтролю
- •5.2. Тестові завдання
- •Відповіді на тестові завдання
- •5.3. Ситуаційні задачі
- •Змістовий модуль 10 ендокринна система у дітей
- •1.Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі.
- •3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми. (міждисциплінарна інтеграція)
- •4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи студента (зміст теми)
- •Тема 17.Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи.
- •Методика обстеження ендокринної системи у дітей.
- •Методика обстеження.
- •Скарги:
- •Анамнез життя.
- •Клінічне обстеження.
- •Тема 18. Семіотика уражажень ендокринної системи. Гіпоталамо-гіпофізарна система
- •Синдроми гіперфункції гіпофізу
- •Щитовидна залоза
- •Паращитовидні залози
- •Наднирники
- •Підшлункова залоза.
- •Статеві залози
- •5. Матеріали методичного забезпечення
- •5.1 Питання для самоконтролю
- •5.2 Тестові завдання.
- •Відповіді на тести.
- •5.3 Ситуаційні задачі
- •Змістовий модуль 11 імунна система та система крові у дітей
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі
- •3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи студента (зміст теми)
- •Тема 19. Анатомо-фізіологічні особливості системи крові, методика дослідження, семіотика уражень.
- •Еритроцитарна система
- •Лейкоцитарна система
- •Тромбоцити
- •Система згортання
- •Методика обстеження
- •1. Групи лімфатичних вузлів:
- •2. Селезінка.
- •Коагулограма
- •Семіотика основних синдромів та захворювань
- •Тема 20. Анатомо-фізіологічні особливості імунної системи, методика дослідження, семіотика уражень. Органи імунної системи
- •Кістковий мозок
- •Селезінка
- •Лімфатичні вузли
- •Лімфоїдна тканина слизових оболонок
- •Система вродженого і набутого імунітету
- •Система вродженого імунітету
- •Система набутого імунітету
- •Імунодефіцити
- •Первинні імунодефіцити
- •Ознаки, які дозволяють запідозрити під
- •Інфекційний синдром при під
- •Методи обстеження при підозрі на під
- •Лейкоцитарна формула у дітей різного віку
- •Рівні Ig (г/л) в сироватці крові, метод радіальної імунодифузії
- •Популяції лімфоцитів
- •Ураження органів і систем у віл-інфікованих дітей
- •Методи діагностики віл - інфекції
- •1. Визначення антитіл до віл – серологічні методи.
- •Класифікація імуносупресії віл-інфекції у дітей
- •5. Матеріали методичного забезпечення
- •5.1. Питання для самоконтролю
- •5.2. Тестові завдання
- •5.3 Ситуаційні задачі
- •Змістовий модуль 12 обмін речовин у дітей
- •1. Актуальність теми.
- •2. Конкретні цілі:
- •3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •4. Матеріали для самостійної роботи студента
- •Особливості обміну білків
- •Особливістю обміну вуглеводів
- •Особливості обміну жирів
- •Особливості водно-електролітного обміну
- •Водорозчинні вітаміни
- •Вітамін в2 (рибафлавін)
- •Вроджені та спадкові порушення обміну речовин
- •5. Матеріали методичного забезпечення
- •5.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
- •5.2. Питання для самоконтролю
- •5.3. Тестові завдання
- •Змістовий модуль 13
- •Написання історії хвороби
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі:
- •IV. Анамнез життя
- •V. Дані об'єктивного обстеження
- •VI. Попередній діагностичний висновок
- •Viі. План додаткових обстежень
- •Viіі результати лабораторних та інструментальних досліджень
- •Іх. Щоденник
- •Х. Температурний листок та листок лікарських призначень
- •Іх. Синдромальний діагноз
- •Модуль 3
- •2. Конкретні цілі.
- •3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи студента (зміст теми)
- •Тема 1. Природне вигодовування немовлят
- •Тема 2. Природне вигодовування немовлят після введення прикорму.
- •Ознаки готовності дитини до введення прикорму:
- •Правила введення прикорму:
- •Орієнтовна схема введення продуктів і страв прикорму при природному вигодовуванні дітей першого року життя.
- •Приклад розв’язання ситуаційних задач:
- •5. Матеріали методичного забезпечення.
- •5.1. Питання для самоконтролю.
- •5.2. Тестові завдання.
- •Відповіді на тестові завдання
- •5.3. Ситуаційні задачі.
- •Змістовий модуль 15 штучне вигодовування немовлят
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі.
- •Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи cneltynf (зміст теми)
- •Тема 3. Штучне вигодовування немовлят
- •Тема 4. Штучне вигодовування немовлят після введення прикорму.
- •Приклад розв’язання ситуаційних задач
- •5. Матеріали методичного забезпечення.
- •5.1. Питання для самоконтролю.
- •5.2. Тестові завдання.
- •Відповіді на тестові завдання
- •5.3. Ситуаційні задачі.
- •Змістовий модуль 16 змішане вигодовування немовлят
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі.
- •3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи студента (зміст теми)
- •Тема 5. Змішане вигодовування немовлят
- •Приклад розв’язання ситуаційних задач
- •5. Матеріали методичного забезпечення.
- •5.1. Питання для самоконтролю.
- •5.2. Тестові завдання.
- •Відповіді на тестові завдання
- •5.3. Ситуаційні задачі.
- •Змістовий модуль 17
- •Кількість харчових інгредієнтів та кілокалорій на 1 кг маси тіла дитини в добовому раціоні
- •Приблизний добовий набір продуктів (г) для дітей в віці 1 – 17 років. (за даними інституту харчування рамн)
- •5. Матеріали методичного забезпечення.
- •5.1 Питання для самоконтролю:
- •5.2 Тестові завдання:
- •Відповіді на тестові завдання
- •5.3 Ситуаційні задачі
- •Рекомендована література
- •1. Основна література
- •2. Додаткова література
Лабораторні та інструментальні методи обстеження травної системи
Донедавна для визначення секреторної та кислотоутворюючої функції шлунка широко використовували шлункове зондування, для обстеження жовчних шляхів – дуоденальне зондування. Враховуючи низьку точність методів, а також те, що діти важко переносили ці обстеження, на сьогоднішній день вони практично не застосовуються.
Найбільш інформативним методом дослідження кислотоутворюючої функції шлунка є інтрагастральна рН-метрія. Зонд рН-метра містить зазвичай 3 датчики, які дають можливість оцінити кислотність у тілі шлунка (в нормі – сильнокисле середовище – рН= 1,9–2,9), в антральному та пілоричному відділах (рН = 3–5). Низький рівень рН в антральному відділі шлунка може свідчити про наявність гастро-езофагального рефлюксу. Високі цифри рН (низька кислотність) не завжди свідчать про низьку кислотоутворюючу функцію шлунка, вони можуть спостерігатись також при дуодено-гастральному рефлюксі.
Фіброезофагогастродуоденоскопія(ФЕГДС) – метод дослідження, який найчастіше застосовується при підозрі на патологію стравоходу, шлунка, дванадцятипалої . Огляд через фіброгастроскоп дає найбільш повну та достовірну інформацію про стан слизової оболонки перелічених органів, стан сфінктерів, вміст, наявність утворів. Крім огляду, при фіброскопії можна провести забір біопсійного матеріалу (слизової оболонки, підслизового шару) для морфологічного обстеження. У переважаючої більшості дітей обстеження вдається провести під місцевим знечуленням.
Морфологічне дослідження біопсійного матеріалу є одним з найбільш точних методів діагностики гелікобактерної інфекції (вагомий фактор ризику формування хронічної патології гастродуоденальної зони – гастриту, виразкової хвороби). Морфологічний метод дає належить до інвазивних методів діагностики Helicobacter pylori, які передбачають дослідження біоптату слизової. До цієї групи належать також швидкий уреазний тест (використовується рідко через низьку чутливість), бактеріологічний метод (виділення культури Helicobacter pylori), молекулярно-біологічний метод (полімеразна ланцюгова реакція). Неінвазивні методи використовуються, коли проведення ФЕГДС не є необхідним або взагалі неможливе. До неінвазивних методів належать С-уреазний дихальний тест, визначення антигена Helicobacter pylori у випорожненнях (stool-test), серологічний метод (використовується переважно як скрінінговий метод через низьку специфічність).
Огляд товстої кишки через колоноскоп – колоноскопія – проводиться при підозрі на вроджені вади кишок, зміни слизової – при виразковому коліті, хворобі Крона, після кишкових кровотеч. Обстеження потребує спеціальної підготовки (дієта з обмеженням клітковини, послаблюючі, клізма напередодні та у день обстеження), у більшості дітей, особливо раннього віку, проводиться під загальним знечуленням.
Після широкого впровадження у клінічну практику ендоскопічних методів обстеження (ФГДС, колоноскопія) значно звужено покази до рентгенологічного обстеження органів травної системи. Однак саме цей метод залишається не замінимим при підозрі на “гострий живіт”, при шлунково-кишкових кровотечах. У такому випадку звичайно починають з оглядової рентгенограми у вертикальному положенні без застосування контрастних речовин (можна виявити вільну рідину чи газ у черевній порожнині при порушенні цілісності порожнинних органів, чаші Кльойбера при кишковій непрохідності). При підозрі на вроджену патологію травного тракту (мегаколон, хвороба Гіршпрунга) рентгенографію або –скопію проводять з застосуванням контрастних речовин (йодоліполу у дітей раннього віку, завісини барію – у старших дітей). Іноді виникає необхідність застосування рентгенологічних методів обстеження для визначення моторно-евакуаторної функції травного тракту, діагностики пухлин органів черевної порожнини.
Комп’ютерна томографія– отримання відображення зрізів паренхіматозних органів за допомогою рентгенівського променя з подальшою комп’ютерною обробкою зображення. Суть методу полягає у поперечному скануванні об’єкта дослідження тонким пучком рентгенівських променів з подальшою детекцією випромінювання і переробкою його у цифрове зображення. Основними перевагами методу є висока точність зображення, можливість визначення щільності тканин за допомогою денситометрії, відносно мале променеве навантаження та короткий час обстеження, менша залежність якості зображення від рухів пацієнта.
Магнітно-резонансна томографіяне має нічого спільного з рентгенівськими променями, метод ґрунтується на здатності ядер водню, поміщених у постійне магнітне поле, поглинати енергію у радіочастотному діапазоні, а згодом віддавати її у вигляді ядерно-магнітного резонанс-сигналу, графічне зображення якого і складає томограму. Метод має ширши діагностичні можливості порівняно з комп’ютерною томографією, використовується для діагностики захворювань печінки (наприклад, для виявлення дрібних гемангіом), підшлункової залози, селезінки.
Ультразвукове дослідження (УЗД)органів травного каналу, печінки та жовчовивідних шляхів відносять до найбільш поширеного, інформативного та неінвазивного методу дослідження.
Органи гастродуоденальної зонидосліджують з попередньою підготовкою (наповнення шлунка рідиною). При допомозі УЗД можна діагностувати також пілороспазм і пілоростеноз.
Зображення печінки, що отримується при УЗД, складається з багатьох томографічних зрізів, що мають невелику товщину. При УЗД печінка візуалізується у правому підребер’ї та має 8 анатомічних сегментів, які відмежовують ложе жовчного міхура, ворота печінки, нижню порожнисту вену, гирло правої правої печінкової вени, круглу зв’язку печінки та бороздку круглої зв’язки. Ехогенність печінки середня, підвищується при запальних станах (хронічний гепатит, жировий гепатоз, вірусний гепатит). Будова паренхіми печінки однорідна, за винятком УЗД ознак цирозу. Під час УЗД обстеження печінки можна виявити гіперехогенні, щільні утвори (туберкульоз, гемангіома, кальцинати печінки), гіпоехогенні (гематома, абсцеси, метастази) та анехогенні (кисти печінки).
Жовчний міхурвізуалізується у вигляді овального анехогенного рідинного утвору, при збільшенні розмірів діагностують гіпокінетичну дискінезію ЖВШ, при зменшенні – гіперкінетичну ДЖВШ. Потовщення стінки понад 2 мм є підставою для діагностики хронічного холециститу, наявність щільного округлого утвору, що дає акустичну тінь – конкременту жовчного міхура. Невеликі тканинні утвори, без акустичної тіні розцінюємо як поліпи жовчного міхура.
Підшлункова залоза– гіперехогенність є підставою для діагностики хронічного панкреатиту, набряк головки тіла і хвоста підшлункової залози розцінюють як реактивні зміни цього органу (наприклад, при патології дванадцятипалої кишки, при ацетонемічній блювоті). Зменшення розмірів підшлункової залози свідчить про ймовірний цукровий діабет. На УЗД добре візуалізуються кисти підшлункової залози, метастази в цей орган.
Селезінка – збільшення цього органу характерне для інфекційного мононуклеозу, дефекти капсули селезінки та анехогенні утвори під ними свідчать про розрив селезінки.
Для визначення кровоплину в селезінці, підшлунковій залозі та печінці часто застосовують допплерографію – графічний запис руху крові в судинах даних органів. Визначається систолічна та діастолічна швидкості кровоплину, середня швидкість руху крові та співвідношення швидкостей.
Лабораторні методи дослідження функції печінки включають:
Дослідження білкового обміну (визначення загального білка та фракцій, коагулограми, рівня ферментів – аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лактатдегідрогенази)
Дослідження вуглеводного обм іну (визначення рівня цукру в крові, цукрової кривої після навантаження глюкозою, галактозою, фруктозою)
Дослідження ліпідного обміну (визначення рівня загальних ліпідів, ліпопротеїдів, холестерину)
Дослідження пігментного обміну (визначення рівня білірубіну та його фракцій у крові, жовчевих пігментів у сечі)
Вивчення функції печінкиґрунтується на діагностичних функціональних пробах, які можна об’єднати у патофізіологічні синдроми:
Синдром цитолізу відноситься до основних показників активності патологічного процесу у печінці. Цитоліз характеризується пошкодженням гепатоцитів, перш за все їх цитоплазми, органел, з вираженим порушеннями проникності мембран. З діагностичною метою використовують визначення ферментного спектру крові. Найбільш органоспецифічним є підвищення рівня фруктозо-1-фосфатальдолази, лактатдегідрогенази фракції 4 і 5, гама-глютамілтрансферази, частково специфічними амінотрансферази АЛТ і АСТ. Слід підкреслити, що гіперферментемія розвивається не лише при пошкодженні печінки, але й при патології м’язів, масивному гемолізі. Синдром цитолізу характерний для гострого і хронічного гепатиту, активної фази цирозу печінки.
Мезенхімально-запальний синдром пов’язаний з підвищенням активності мезенхімально-стромальних елементів печінки, а також з порушенням гуморального імунітету. Синдром характеризується підвищенням рівня грубодисперсних білків і діагностується за підвищенням тимолової і сулемової проб, змінюється співвідношення білкових фракцій – диспротеїнемія з підвищенням рівня γ-глобулінів. Характерне також підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів, оксипроліну, про колагену-ІІІ-пептиду. Синдром характерний для гострого і хронічного гепатиту, активної фази цирозу печінки, найбільш виражений при аутоімуннму гепатиті.
Холестатичний синдром пов’язаний з порушенням виділення жовчі, всмоктуванням її компонентів в кров і діагностується за високими цифрами лужної фосфатази, 5-нуклеотидази, білірубіну (прямого та непрямого), γ-глютамілтранспептидази, жовчних пігментів у сечі.
Синдром гепато-целюлярної недостатності (або печінкової недостатності) оцінюється за рівнем ряду специфічних білків (протромбін, церулоплазмін, фібриноген, трансферин), синтез яких відбувається у печінці. Найбільш інформативні показники зниження рівня альбуміну, протромбіну (геморагічний синдром), холестерину, холін естерази.
Синдром регенерації та пухлинного росту – характеризується підвищеним рівнем α-фетопротеїну.
Один з важливих діагностичних критеріїв при патології підшлункової залози – рівень амілази у крові (норма у дітей – 96 – 188 амілазних одиниць) та сечі (норма – 110 – 320 амілазних одиниць). Більш чутливим та достовірним показником ураження підшлункової залози є рівень еластази-1 у випорожненнях.
Копрограма об’єднує результати макроскопічного, мікроскопічного, хімічного та бактеріологічного дослідження калу.
Макроскопічнедослідження включає визначення кількості випорожнень, консистенції (в нормі – кал щільний, оформлений, у дітей першого року життя може бути кашоподібним, при патології буває рідкий, водянистий, пінистий, твердий – “калові камені”, мазевидний), кольору (в нормі – від жовтого до темно-коричневого, патологічне забарвлення – білий кал – ахолія, чорний, дьогтеподібний – мелена – при шлункових кровотечах), запаху (при посиленні процесів бродіння у кишківнику – кислий, при гнитті – гнилісний), наявності домішок (неперетравлених решток їжі, паразитів, слизу, крові, гною).
Мікроскопічнедослідження калу дає можливість судити про функцію травлення та всмоктування. Під мікроскопом можна виявити неперетравлені м’язеві волокна (креаторея), нейтральний жир (стеаторея), крохмаль (амілорея), неперетравлену клітковину.
При хімічному дослідженні визначають рН калу, наявність білірубіну, стеркобіліну, органічних кислот, аміаку, активність деяких ферментів (ентерокінази, трипсину).
Бактеріологічнедослідження випорожнень проводять тоді, коли виникає підозра на наявність кишкової інфекції. Виділення збудника дає можливість також визначити його чутливість до антибактеріальних препаратів.
Після перенесеної кишкової інфекції та вживання антибіотиків, при порушенні моторної функції кишок, зміні рН кишкового вмісту на фоні порушення травлення у дитини можливе порушення рівноваги мікробних асоціацій, тобто виникнення дисбіозу зміни біоценозу кишок. Дисбактеріоз не розглядають як окреме захворювання, а відносять до синдромів, які можуть супроводжувати найрізноманітніші хвороби і стани. При підозрі на порушення біоценозу кишок проводять бактеріологічне обстеження випорожнень. В нормі у дітей, які знаходяться на вигодовуванні виключно грудним молоком, у випорожненнях переважає біфідум-флора, у значно меншій кількості визначаються Bact. coli та Bact. acidophilus. Після введення прикорму або докорму усі три види бактерій зустрічаються у приблизно однакових кількостях. У старших дітей і дорослих переважає кишкова паличка.