Загальні принципи догляду та лікування

• Першочергове завдання  аспірація вмісту шлунка і кишківника над перешкодою. У перерозтягеній стінці кишківника порушується циркуляція крові, виникає небезпека некрозу і перфорації. У дітей, особливо раннього віку, існує небезпека аспірації, яка частіше приводить до смерті пацієнта, ніж наслідки непрохідності. Тому першою дією повинно бути введення зонду у шлунок. Вводять його через ніс, щопівгодини необхідно контролювати прохідність зонду, при потребі промивати шприцом. При цьому відмічають об’єм, колір і консистенцію отриманої рідини.

• Слід пам'ятати, що значне роздуття живота несприятливо впливає на дихання. Особливо небезпечний такий стан у маленьких дітей, які дихають майже виключно діафрагмою. Для зменшення тиску органів черевної порожнини на діафрагму піднімають головний кінець ліжечка, надаючи дитині підвищене положення. Позитивний ефект дає оксигенотерапія.

• Кишкова непрохідність протікає зі значними порушеннями водно-електролітного обміну, кислотно-основного стану. Для їх корекції проводиться інфузійна терапія, основні завдання якої:

• поновлення об'єму циркулюючої крові

• усунення дефіциту води, іонів, білків

• проведення дезинтоксикації

• У передопераційному періоді призначають антибіотики, вітаміни.

3. Перитоніт

4. У дітей найчастіше виникає як ускладнення гострого апендициту. Основні клінічні прояви – болі у животі, інтенсивні, розповсюджені, позитивні симптоми подразнення очеревини (Щоткіна-Блюмберга, напруження м’язів передньої черевної стінки), блювота, підвищення температури, різко виражені ознаки загальної інтоксикації, характерні розлади периферичної і центральної гемодинаміки, порушення водно-електролітного балансу і кислотно-основного стану. При важкому перебігу перитоніту можливі важкі, загрозливі для життя ускладнення – токсико-септичний шок, синдромом поліорганної недостатності, що проявляється порушенням функції життєво важливих органів  розладами гемодинаміки, дихання, порушенням функції печінки, нирок, центральної нервової системи, утворенням стрес-виразок.

Синдром жовтяниці – жовте забарвлення шкіри і слизових при гіпербілірубінемії. Синдром жовтяниці часто супроводжується синдромом гепатомегалії.

Розрізняють три види жовтяниці:

• паренхіматозна– виникає при гострому і хронічному гепатиті, цирозі печінки, токсичних ураженнях печінки (при отруєннях, сепсисі). Крім жовтого забарвлення шкіри і слизових (лимонного або червонуватого відтінку), характерне періодичне знебарвлення стільця, темна сеча, можливе збільшення печінки. Лабораторні обстеження – гіпербілірубінемія за рахунок в основному прямої фракції, синдром цитолізу

• обтураційна (механічна)жовтяниця зумовлена механічною перешкодою відтоку жовчі (атрезія жовчовивідних шляхів, обтурація каменем, здавлення пухлиною та ін.). Клінічно синдром холестазу проявляється:

• симптомами, що пов’язані зі всмоктуванням компоненів жовчі у кров (всмоктування білірубіну  жовтяниця з зеленуватим відтінком, всмоктування жовчевих кислот  свербіння шкіри, холестерин  ксантоматоз, гіперхолестеринемія)

• симптоми порушення виділення жовчі у кишку (порушення всмоктування  діарея / стеаторея  відставання у масі  порушення всмоктування жиророзчинних вітамінів  А  огрубіння шкіри, D  остеопенія, К  гіпопротромбінемія, Е  нервово-м’язева дегенерація)

• гемолітична жовтяниця– при підвищеному руйнуванні еритроцитів – характерне жовте забарвлення шкіри на фоні блідості, спленомегалія, гепатомегалія, кал темний. Лабораторно: анемія, високий ретикулоцитоз, гіпербілірубінемія за рахунок переважно непрямої фракції.