2. Конкретні цілі:

• Вимірювати основні параметри тіла дитини (масу, зріст, окружності голови, грудей, стегна, гомілки, плеча).

• Вираховувати антропометричні індекси.

• Вираховувати належні показники фізичного розвитку за емпіричними формулами, сигмальними та центильними таблицями.

• Оцінювати фізичний розвиток на основі отриманих даних.

• Оцінювати основні критерії та показники психомоторного розвитку дітей різного віку.

• Пояснювати особливості психомоторного розвитку новонароджених дітей.

• Оцінювати психомоторний розвиток дитини 1-го року життя по місяцях.

• Оцінювати психомоторний розвиток дітей переддошкільного, дошкільного, молодшого та старшого шкільного віку.

• Виявляти в анамнезі чинники, що впливають на зміни в психомоторному розвитку.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назва попередніх дисциплін	Отримані навички
Нормальна анатомія	Пропорції частин тіла у дітей у різні періоди дитинства Особливості будови нервової системи у дітей
Медична біологія та біологічна фізика	Періодизація онтогенезу Поняття про розподіл ознаки у варіаційних рядах, розподіл ознаки у сукупності
Гістологія та ембріологія	Етапи закладки, антенатального формування та особливості гістологічної будови нервової системи у дітей
Нормальна фізіологія	Закономірності дозрівання та особливості функцій нервової системи дитячого організму
Пропедевтика терапії	Вміння збирати анамнез, у тому числі генеалогічний, соціальний Проведення антропометричних досліджень

4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи студента (зміст теми)

5. Тема 5. Фізичний розвиток дітей та антропометрія

Розвиток дитини є одним з об’єктивних критеріїв стану її здоров’я. Це пов’язано з тим, що:

• на розвиток дитини впливають численні фактори, які одночасно діють і на стан здоров’я дітей

• розвиток є досить чутливим показником, який легко змінюється при різноманітних захворюваннях.

Нормальний розвиток дитини здійснюється шляхом взаємодії численних факторів, серед яких можна виділити ендогенні (генетичні – кількість і цілісність хромосом, гормональні) і екзогенні (харчування, соціальна ситуація, зокрема сімейна, захворювання та ін.).

Визначення показників фізичного розвитку

Для оцінки фізичного розвитку в педіатрії використовують методи соматометрії (довжина, маса тіла, обвід грудної клітки, голови та ін.), соматоскопії (форма грудної клітки, спини, ніг, рельєф та пружність м’язів, ступінь розвитку підшкірно-жирової клітковини та ін.) і фізіометрії (життєва ємність легень, сила м’язів, виміряна динамометром, функціональні проби серцево-судинної системи).

Обстеження дитини починають з опитування матері про перебіг вагітності, пологів, захворювання матері під час вагітності, шкідливі звички, умови праці, стресові ситуації, а також характер вигодовування, режим дитини, оточуюче середовище, хто здійснює догляд за дитиною, перенесені захворювання. Фізичний та нервово-психічний розвиток дитини по місяцях, роках.

Проведення антропометричних досліджень (вимірювання маси тіла, зросту, обводу голови, грудної клітки, живота):

• Масу тіла дітей раннього віку (0 – 3 роки) проводять на горизонтальній (лотковій) вазі, вкладають або садять дитину на пелюшку, вага якої потім віднімається. У лікарні зважування проводять зранку, перед годуванням дітей. Старших дітей зважують на вертикальній вазі, дитина повинна буди роздягнена до білизни, боса.

• Довжину тіла дітей до 1,5 року вимірюють на горизонтальному ростомірі. Дитину вкладають так, щоб голова торкалась нерухомої планки ростоміра, ніжки вирівнюють, легко надавлюючи на коліна, до стоп підсувають рухому планку. Результат відчитують на градуйованій шкалі.Зріст старших від 1,5 року дітей вимірюють на вертикальному ростомірі. При вимірювання до вертикальної планки приладу повинні торкатись п’ятки, сідниці, лопатки та потилиця дитини.

• Для визначенні обводу голови сантиметрову стрічку розміщують навколо голови на рівні надбрівних дуг і потиличного горба.

• При вимірюванні обводу грудейсантиметрова стрічка розміщується на рівні сосків спереду та на рівні кутів лопаток ззаду.

Оцінка фізичного розвитку

Оцінку фізичного розвитку проводять шляхом порівняння індивідуальних антропометричних показників з нормативними. Існують 2 основні методи порівняння антропометричних параметрів  метод орієнтовних розрахунків і метод антропометричних стандартів.

Метод орієнтовних розрахунків ґрунтується на використанні емпіричних формул.

При народженні маса тіла сягає у середньому 3000  3500 г. Середня маса хлопчиків складає 3200 3400 г, а дівчаток дещо менша  31003300 г.

Протягом перших 4 днів життя у новонароджених спостерігається зменшення початкової маси тіла, тобто відбувається так звана фізіологічна втрата маси тіла. Максимальне зменшення її відбувається на 3 день життя дитини і складає у середньому 68% від початкової маси. Зменшення початкової маси більше ніж на 10% вважається патологічним, причиною може бути захворювання або порушення догляду.

Фізіологічне зменшення маси тіла зумовлено:

• великими екстраренальними втратами рідини шляхом випаровування через шкіру, через легені при диханні (perspiratio insensibilis)

• у зв’язку з відходженням первородного калу і сечі

• блюванням проковтненою під час пологів навколоплідною рідиною

• висиханням пуповинного залишку

Відновлення маси тіла відбувається у новонароджених неоднаково, розрізняють 2 основні типи відновлення маси тіла:

• “ідеальний тип” або тип Бідена, при якому відновлення початкової маси тіла припадає на 78 день життя, такий тип зустрічається у 2025% новонароджених

• уповільнений тип або тип Пісса характеризується відновленням маси протягом 1115 днів і зустрічається у 7580% новонароджених.

У недоношених і новонароджених з високою масою тіла при народженні (понад 4000 г) початкова маса тіла відновлюється значно повільніше.

Після відновлення початкової маси тілавона продовжує наростати і за перший місяць дитина набуває у середньому 600 г. Для орієнтовного розрахунку маси тіла дітей на першому році життя використовують таблицю Сперанського, яка враховує щомісячне набирання маси: за перший місяць маса тіла дитини на 600 г, за 2 і 3на 800 г, за кожен наступний місяць на 50 г менше, ніж на попередній (4750 г, 5700 г і т.д.).

Як правило, до року маса тіла дитини сягає 10 кг, тобто потроюється. Після року швидкість наростання маси суттєво зменшується на 2 році дитина набирає 33,5 кг, а починаючи з 3 року життя2 кг щорічно.

Довжина тілапри народженні у доношених дітей становить у середньому 50-52 см, у хлопчиків довжина тіла на 2 см більша, ніж у дівчаток. У перші 3 місяці життя ріст збільшується на 3 см щомісяця, у другому кварталіна 2,5 см щомісяця, у третьомуна 2 см і у четвертому1-1,5 см за місяць. Отже за перший рік життя довжина тіла дитини збільшується на 50% від початкової, подвоєння зросту спостерігаємо у 4-річному віці (приблизно 100 см). В подальшому дитина росте на 4 см щорічно.

Поперечні розміри дитини також збільшуються нерівномірно. У новонародженого обвід голови становить 34-36 см, периметр грудної клітки на 2 см менший32-34 см. Надалі периметр грудної клітки збільшується більш інтенсивно і у 4-місячному віці наступає “перехрест”, коли периметри вирівнюються.

Для розрахунку обводу голови використовують її величину у 6-місячному віці – 43 см. На кожен недостаючий місяць віднімають 1,5 см, на кожен наступний додають 0,5 см. В 1 рік обвід голови становить 46 – 47 см, до 5 років він збільшується на 1 см щорічно (становить 50 – 51 см у 5 років), після 5 років – на 0,6 см щорічно.

Обвід грудної клітки становить у 6 місяців 45 см. Для розрахунку цієї величини на кожен недостаючий місяць віднімають 2 см, на кожен наступний додають 0,5 см. Від 1 року до 10 грудна клітка збільшується на 1,5 см щорічно і у 10-річному віці її обвід становить 63 см. Після 10 років темпи збільшення обводу грудної клітки зростають і становлять 3 см щорічно.

Для характеристики пропорційності розвитку використовують також антропометричні індекси, які відображають взаємозв’язок між лінійними розмірами окремих частин тіла, вказують на особливості форми тіла. До них належать індекс Чулицької (характеризує ступінь розвитку підшкірно-жирової клітковини, ступінь вгодованості дитини), індекс Ерісмана (характеризує розвиток грудної клітки і частково вгодованість).

• Індекс Чулицької = 3 х обвід плеча + обвід стегна + обвід гомілки – зріст (см)

В нормі індекс складає у дітей до 1 року – 20 – 25 см, 2 – 3 роки – 20 см, 6 – 7 років – 10 – 15 см, 7 – 8 років – поступово знижується до 6 см.

• Індекс Ерісмана = обвід грудної клітки – половина зросту (см)

В нормі індекс складає у дітей до 1 року – 10 – 13,5 см, 2 – 3 роки – 6 – 9 см, 6 – 7 років – 2 – 4 см, 7 – 8 років – поступово знижується до 0.

• Індекс маси тіла (Кетле – Quetelet) = маса (кг) / ріст (м)² може бути використаний у будь-якому віці (у дорослих також) для оцінки ступеня відживи.

• ІК < 18,5 – недостатня віджива

• ІК 18,5 – 24,5 – нормальний нутритивний статус

• ІК 25 – 29,9 – надмірна маса тіла

• ІК > 30 – ожиріння

Метод антропометричних стандартів є більш точним і полягає у порівнянні показників дитини з віковими, статевими, регіональними стандартами  сигмальними та центильними таблицями.

Сигмальні таблиці представлені середньою арифметичною величиною того чи іншого антропометричного показника (М) і середнім квадратичним відхиленням (σ). Середня арифметична  найбільш загальна характеристика варіаційного ряду і не може повністю характеризувати рівень фізичного розвитку. Для характеристики різноманітності варіаційного ряду і ступеня відхилення конкретного показника від середньої величини визначають середнє квадратичне відхилення σ.

Найбільш інформативною є центильна оцінка фізичного розвитку, яка абсолютно не залежить від форми розподілу ознак. Якщо антропометричний показник потрапляє у межі від 25 до 75 центиля, він може вважатись середнім для даного віку, статі. Більш зручними у використанні є центильні графіки.

За підсумками оцінки фізичного розвитку виділяють 5 його меж:

• Середній  якщо відхилення антропометричних показників знаходяться у межах

• 7% від середньої величини (Х  7%) за емпіричними формулами

• одного стандартного відхилення (М  1σ) за сигмальними таблицями

• показники у межах середньої центильної зони (25 – 75 центиль)

• Вище або нижче середнього  якщо показники знаходяться у межах

• 8 – 20% від середньої величини (Х  8 – 20%) за емпіричними формулами

• від 1 до 2 стандартних відхилень (М  1 – 2 σ) за сигмальними таблицями

• зони центилів займають проміжки від 75 до 90 (вище середнього) і від 10 до 25 (нижче середнього)

• Високі або низькі  якщо показники знаходяться у межах

• понад 20% від середньої величини за емпіричними формулами

• понад 2 стандартних відхилення (М   2 σ) за сигмальними таблицями

• зони від 3 до 10 (низькі) і від 90 до 97 (високі) центиля

Окрім цього, фізичний розвиток оцінюють як гармонійний або дисгармонійним, залежно від пропорційності антропометричних показників. Гармонійним вважають фізичний розвиток дитини, при якому показники зросту, маси, периметрів не виходять за межі 3 – 97 %, при цьому маса відповідає зросту.Дисгармонійнимвважають такий фізичний розвиток, при якому маса не відповідає зросту.

Табл. Cхема оцінки гармонійності розвитку дітей (за Нечитайлом Ю.М.)

Перцентильні коридори або сигмальна оцінка Маси тіла	Перцентильні коридори або сигмальна оцінка зросту
	3 – 10% або Х - 1-2	10 – 90% або Х  	90 – 97% або Х + 1-2
90 – 97% або Х + 1-2	Низький різко дис­- гармонійний розвиток з надміром маси тіла	Средній дисгармо­ній­ний розвиток з надміром маси тіла	Високий гармонійний розвиток
10 – 90% або Х  	Низький дисгармоній­ний розвиток з надміром маси тіла	Середній гармонійний	Високий дисгармо­ній­ний розвиток з дефіцитом маси тіла
3 – 10% або Х - 1-2	Низький гармонійний розвиток	Середній дисгармо­ній­ний розвиток з дефіцитом маси тіла	Високий різко дис­гар­мо­нійний розви­ток з дефіцитом маси тіла

1. Починаючи від 60-70 років минулого сторіччявідмічено пришвидшення біологічного розвитку дітей і підлітків  пришвидшення темпів росту, більш ранні строки статевого дозрівання – явище, яке дістало назву акселерація. Не дивлячись на уповільнення акселерації за останні роки, зростання темпів фізичного розвитку все ж зберігається у більшості країн Західної Європи та Америки. Несприятлива соціальна та економічна ситуація, тривалі локальні збройні конфлікти теж впливають на фізичний розвиток дітей, спричинюючи явище, зворотнє до акселерації – ретардацію (або децелерацію).