Хронічна ниркова недостатність (хнн)

• причинами ХНН у дітей є (в порядку зменшення статистичної ваги): мікробно-запальні захворювання нирок на тлі аномалій розвитку сечовивідної системи та обструктивних уропатій, гломерулопатії (імунокомплексні, фокальний сегментарний гломерулосклероз, IgA нефропатія, синдром Альпорта), тубулопатії

• критерії діагнозу: втрата гомеостатичних функцій нирок на тлі ниркового захворювання протягом більше ніж 3 місяці - зниження ШКФ < 60 мл/хв, ПВ (осмоляльності), підвищення концентрації креатиніну, сечовини, калію, фосфору, магнію, алюмінію сироватки крові, зниження кальцію крові, порушення кислотно-лужної рівноваги (метаболічний ацидоз), розвиток анемії, гіпертензії

• основним показником стадії ХХН є величина ШКФ, яка точно та просто характеризує функціональний стан нирок.

Класифікація та характеристика стадій ХНН

Стадія ХНН	ШКФ, мл/хв/ 1,73 м^2	Креатинін крові, ммоль/л	Максимальна ПВ сечі
І (тубулярна)	≥90	≤0,104	≤1.018
І (компенсована)	89-60	0,105-0,176	<1.018
ІІ (субкомпенсована)	59-30	0,177-0,351	<1.018
IІІ(некомпенсована)	29-15	0,352-0,440
ІV (термінальна)	< 15	>0,440

ХНН характеризується одночасним! підвищенням сечовини та креатиніну. Ізольоване підвищення сечовини може спостерігатись за наявності підвищеного катаболізму, кровотечах гастроінтестинального тракту, прийомі хворим кортикостероїдів, захворюваннях печінки. Ізольоване підвищення креатиніну може бути при гіперактивності симпатичної системи, за умов призначення цефалоспоринів та бісептолу

• основні клінічні синдроми представлені:

• з боку серцево-судинної системи: гіпертензія, перикардит, кардіоміопатія

• з боку нервової системи: поліневрит, слабкість рухів, інсомнія, тремор, порушення пам'яті, зниження уваги та як крайні прояви - ступор і кома

• з боку гастроінтестинального тракту: анорексія, нудота, блювота, гастрит, виразка, панкреатит

• з боку кровотворної системи: анемія, кровоточивість

• з боку ендокринної системи: затримка росту, інсулінорезистентність

• з боку імунної системи: схильність до інфекцій, пухлиноутворення, зниження активності фагоцитозу

• скелетні аномалії - ознаки остеодистрофії, затримка фізичного розвитку

Догляд за дітьми з патологією органів сечовидільноїсистеми

• Забезпечення режиму:

• суворий ліжковий режим в гострому періоді захворювання; ліжковий → палатний після нормалізації температури тіла, артеріального тиску, зникнення набряків

• обмеження фізичних навантажень

• нічний сон 10 - 12 годин; денний сон 1 - 2 години

• температурав палаті 20 - 22̊С, часте провітрювання палати

• Забезпечення раціонального харчування:

• дієта № 7A - 7Б: виключення копченостей, гострих, смажених страв, гіпоалергенна дієта обмеження солі, білків (при гломерулонефриті)

• молочно-рослинна їжа, виключення продуктів з екстрактивними оліями (при пієлонефриті)

• для зниження азотемії, дієта багата на вуглеводи, з обмеженням жирів без калію та білків

• Контроль за випитою і виділеною рідиною:

• при нормальній температурі тіла об'єм рідини, що вводиться протягом доби = 15 мл/кг маси тіла + об'єм втраченої рідини за минулу добу (блюнота, пронос, добовий діурез)

• при підвищенні температури на кожен градус додатково + 5 мл/кг маси тіла

• приполіурії об'єм випитої рідини понад 1.5­2 л

• Догляд за шкірою і слизовими оболонками:

• протирання шкіри ватним тампоном, змоченим у теплій воді у дітей. що знаходяться на суворому ліжковому режимі

• гігієнічні ванни 2 -. 3 рази на тиждень у дітей, що знаходяться на палатному режимі

• профілактика пролежнів

• використання памперсів, чистих пелюшок при неконтрольваному сечовипусканні (енурез, невтримання сечі)

• туалет зовнішніх статевих органів: підмивання дівчат двічі на добу (струмінь води скеровується від статевих органів до заднього проходу)

• обробка ротової порожнини 2% розчином соди

• Спостереження за хворою дитиною:

• щоденне зважування;

• контроль за артеріальним тиском

• контроль динаміки набрякового синдрому

• оцінкафізичних властивостей сечі

Схема протоколу обстеження сечової системи дитини

1. Скарги

2. Анамнез захворювання

3. Анамнез життя:

4. Об’єктивне обстеження

А. Огляд

• свідомість і положення дитини

• фізичний розвиток, наявність стигм дизембріогенезу

• шкіра: колір, сухість, розчухи, запахсечі

• слизові оболонки ротової порожнини (стан і колір)

• наявність набряків: повіки, обличчя, кінцівки, тулуб

• форма і величина живота його симетричність в горизонтальному та вертикальному положеннях, ознаки асциту

• геніталії: чи правильно сформовані відносно статі і віку, виділення на білизні

• зміна поведінки дитини під час сечовипускання

В. Пальпація

• визначення набряків

• пальпація нирок

• пальпація сечового міхура

• болючістьсечовідних точок

• визначення вільної рідини в черевній порожнині

С. Перкусія

• симптом Пастернацького

• визначення вільної рідини в черевній порожнині

• перкусія сечового міхура

D. Дослідження органів дихання та серцево-судинної системи- визначення симптомів гідротораксу, границь відносної серцевої тупості, аускультація тонів серця, вимірювання АТ

5. Інтерпретація результатів параклінічних досліджень

6. Висновок (формулювання синдромального діагнозу).