Література

1. Баймуратов М.А. Международное публичное право. – Х.: “Одиссей”, 2003.

2. Боярс Ю.Р. Вопросы гражданства в международном праве. – М.: 1986.

3. Буроменський М.В. Звернення до Європейського Суду з прав людини: практика Суду і особливості українського законодавства. – Харків: Фоліо, 2000.

4. Дженіс М., Кей Р., Бредні Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування / Пер. з англ. – К.: “АртЕк”, 1997.

5. Международные акты о правах человека: Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА ∙ М, 2000.

6. Мицик В.В. Права національних меншин у міжнародному праві: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2004.

7. Права детей и молодежи: Сборник международных документов / Сост. В.С. Семенов, Т.Л. Сыроед. – Харьков: “Ксилон”, 2001.

8. Права человека: Учебник для вузов / Под ред. Е.А. Лукашевой. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА ∙ М, 1999.

9. Тиунов О.И. Международное гуманитарное право: Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА ∙ М, 1999.

10. Черкес М.Е. Международное право: Учебное пособие. – Одесса, 1998.

Глава 9. Міжнародні конференції та міжнародні організації

1. Міжнародні конференції.

2. Поняття та сутність міжнародних організацій.

3. Організація Об’єднаних Націй: компетенція, структура та повноваження органів. Спеціалізовані установи ООН.

4. Регіональні міжнародні організації.

1. Міжнародні конференції

Міжнародні конференції – це тимчасовий колективний орган суверенних держав та інших учасників, який скликається для обговорення тих чи інших проблем, що зачіпають інтереси учасників конференції. Різниця в найменуваннях міжнародних конференцій (нарада, конгрес, зустріч, конференція та ін.) юридичного значення не має.

В залежності від складу учасників розрізняють міжурядові й неурядові міжнародні конференції. Учасниками міжурядових конференцій є держави, але в них також можуть брати участь і представники міжнародних організацій, національно-визвольних рухів тощо. Учасниками неурядових конференцій можуть бути суспільні організації, союзи, асоціації або окремі особи з різних держав. Міжнародне право регулює безпосередньо діяльність міжурядових конференцій.

Важливою ознакою міжнародних конференцій, яка дозволяє відрізняти їх від міжнародних організацій, є тимчасовий характер конференцій, які скликаються на визначений строк і по закінченні роботи припиняють своє існування. Крім того, на відміну від міжнародних організацій, міжнародні конференції не володіють міжнародною правосуб’єктністю.

Міжнародні конференції можуть бути універсальними – включають до складу учасників більшості держав світу, або регіональними, в яких беруть участь держави будь-якого одного або декількох визначених географічних регіонів.

На міжнародні конференції можуть запрошуватися представники міжнародних організацій. В роботі конференцій можуть брати участь спостерігачі, які на відміну від інших учасників не мають права голосу.

Ініціаторами скликання міжнародної конференції можуть виступати одна або декілька держав чи будь-яка міжнародна організація (наприклад, ООН).

Скликанню конференції передують переговори й консультації заінтересованих держав з питань місця проведення конференції, порядку денного, часу скликання, процедури конференції та ін.

Відкриває конференцію зазначай представник держави-ініціатора її скликання або представник держави, на території якої вона проводиться. Головуючим, як правило, обирається представник держави проведення конференції. Інколи обираються декілька головуючих, які виконують свої обов’язки почергово.

Питання про мову (або мови), якою ведеться робота конференції, визначається складом її учасників. Розрізняють: а) робочі мови, якими перекладаються всі виступи й складаються всі документи та матеріали; б) офіційні мови, якими друкуються лише найважливіші документи.

Рішення міжнародних конференцій приймаються одностайно або, що частіше всього, простою більшістю чи кваліфікованою більшістю голосів. Кожна держава має один голос. Рішення міжнародних конференцій можуть прийматися й методом консенсусу, тобто на підставі спільної згоди учасників без проведення голосування.

Результати роботи конференцій оформляються в актах, які вони приймають. Акти мають різну юридичну силу, що залежить від наміру учасників і змісту документів. Це можуть бути резолюції, які мають рекомендаційний характер. Якщо на конференції приймається договір, то він повинен потім пройти всі стадії оформлення міжнародної угоди.

Міжнародні конференцій, які проводяться згідно загальновизнаних принципів і норм міжнародного права мають велике значення в справі обговорення й розв’язання міжнародних проблем, служать ефективним засобом міждержавного співробітництва, а також є місцем розробки й прийняття міжнародно-правових актів.