3. Міжнародні морські організації з освоєння Світового океану

Розширення та інтенсифікація діяльності держав по використанню морів і океанів призвели до виникнення й значного зросту в останні роки міжнародних організацій, які сприяють розвитку співробітництва держав в різних галузях освоєння Світового океану. Кількість цих організацій сягнула більше ніж за 60.

Однією з найвпливовіших організацій є Міжнародна морська організація (ММО), заснована в 1958 р. Цілі організації: заохочення співробітництва урядів з технічних питань міжнародного торговельного судноплавства, сприяння виробленню найефективніших стандартів (з безпеки на морі, морської навігації), запобігання й боротьба із забрудненням довкілля.

До компетенції ММО також відносяться юридичні питання відповідальності власників суден і держав за забруднення моря. Вона виконує роль апарату співробітництва держав у розробці й прийнятті міжнародних адміністративних, правових і технічних норм, направлених на забезпечення охорони людського життя на морі, безпеки мореплавства й ефективності судноплавства.

Україна є членом ММО. Штаб-квартира – Лондон.

Комітет по судноплавству Конференції ООН із торгівлі та розвитку (ЮНКДАТ) – міжнародний орган, до складу якого входять держави, які представляють різні соціально-економічні системи й основні географічні регіони світу. Завдання Комітету – сприяння взаєморозумінню і співробітництву держав у галузі морських перевезень, узгодження судноплавної політики урядів і регіональних груп держав, вивчення й розробка заходів для вирішення економічних проблем міжнародних морських перевезень, що потребують міждержавного співробітництва.

Міждержавна океанографічна комісія ЮНЕСКО створена в 1960 р. Мета створення – сприяння розвитку науковим дослідженням океанів, вивчення їх ресурсів, розробка юридичних аспектів проведення наукових досліджень Світового океану й освоєння його ресурсів, у тому числі підготовка необхідних міжнародно-правових актів, які регулюють відношення держав у цій сфері.

Міжнародна організація морського супутникового зв’язку (ИНМАРСАТ) створена в 1976р. з метою – забезпечення космічного сегмента, необхідного для покращення космічного зв’язку, сповіщення про стихійне лихо й забезпечення охорони людського життя на морі, підвищення ефективності роботи суден і управління ними, удосконалення служб морської суспільної кореспонденції й можливостей радіовизначення.

Література

1. Аджаров К.А. Мировой океан: правовой режим. – Краснодар: 1983.

2. Василенко В.А, Высоцкий А.Ф., Рыбальчик Д.Э. Международное морское право. – К.: 1988.

3. Коломбос Д. Международное морское право. – М.: 1975.

4. Курс международного морского права. – В 7 т. – Т. 5. – М.: 1992.

5. Міжнародне право: Підручник / Пер. з франц. – К.: ”АртЕк”, 1998.

6. Мовчан А.П. Международное морское право: (Основные положения). – М.: 1997.

7. Молодцов С.В. Международное морское право. – М.: 1987.

8. Лазарев М.И. Морская правоспособность и дееспособность государств // Моск. журнал междунар. права. – 2000. – № 2. – С. 116-175.

9. Словарь международного морского права / Отв. ред Ю.Г. Барсегов. – М.: 1985.

10. Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації: Навч. посібник. – Вид. 2-е, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001.