3. Захист прав особистості під час збройних конфліктів

Згідно Женевських конвенцій 1949 р. і Додаткових протоколів до них 1977 р. жертви війни: мирне населення, в тому числі мирне населення окупованих територій, військовополонені, поранені й хворі в діючих арміях, а також поранені, хворі та особи, що зазнали корабельної аварії зі складу збройних сил на морі незалежно від обставин, при яких вона трапилася, включаючи примусові посадки літальних апаратів у морі або падіння в море, користуються захистом і гуманним поводженням без дискримінації за будь-якою ознакою. Забороняється посягання на життя, фізичну недоторканність, честь і людську гідність, а також зневажливе й принизливе ставлення до таких осіб. Будь-яке покарання допустиме лише за вироком належним чином утвореного суду. Тяжкими злочинами є навмисне вбивство, катування, тортури, нелюдське ставлення до жертв війни, руйнування майнових цінностей, загарбання майна.

Статус поранених і хворих визначений Женевською конвенцією про покращення участі поранених і хворих в діючих арміях 1949 р., Женевською конвенцією про покращення участі (стану) поранених, хворих і осіб, які зазнали корабельної аварії зі складу збройних сил на морі 1949 р. Згідно зазначених договорів, поранені та хворі, військовослужбовці, а також особи, що є при армії, мають користуватися доглядом, опікуванням та захистом з боку ворога, під владою якого вони перебувають, за будь-яких обставин, незалежно від статі, національності, мови тощо. Після закінчення бойових операцій має проводитися розшукування поранених і мертвих. Заборонено добивати поранених і хворих, замах на їхнє життя, тортури, біологічні експерименти, залишення їх без медичної допомоги і навмисне зараження. Воюючі зобов’язані взаємно інформувати один одного про поранених та хворих і повертати предмети їхнього особистого користування. Військові власті можуть звертатися з закликом до місцевого населення підбирати поранених і доглядати їх. Щодо хворих, поранених і тих, що зазнали корабельної аварії, такий заклик може бути “звернений до людинолюбства капітанів нейтральних торгових суден”, яхт і дрібних суден. Будь-який військовий корабель воюючої сторони може вимагати передання поранених, хворих і тих, що зазнали корабельної аварії, з госпітальних суден, торгових суден, яхт і дрібних суден, незалежно від національної приналежності, якщо на військовому кораблі їм може бути забезпечена необхідна медична допомога.

Женевська конвенція про поводження з військовополоненими 1949 р. та Додаткові протоколи 1977 р. покладають на воюючі сторони обов’язок створити військовополоненим умови, ідентичні тим, в яких перебувають представники армій воюючих сторін виходячи з того, що військовополонений – не злочинець, а солдат, який виконував свій обов’язок. Конвенція забороняє відносно військовополонених: посягання на людську гідність, зокрема, образливе й принижуюче ставлення, посягання на життя, фізичну недоторканість, тортури й катування. Вони повинні забезпечуватися їжею, одежею, в разі необхідності їм повинна надаватися медична допомога. В разі скоєння правопорушення або злочину, до них може бути застосовано індивідуальне дисциплінарне або кримінальне покарання. Після закінчення воєнних дій військовополонені мають бути звільнені й репатрійовані.

Під міжнародно-правовим захистом від наслідків військових дій знаходиться цивільне населення, а також цивільні об’єкти. Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни 1949 р., Додаткові протоколи 1976 р., а також ряд інших міжнародно-правових актів покладають зобов’язання на воюючі сторони про повагу до їхньої особистості, честі, сімейних прав, релігійних переконань, про гуманне ставлення, захист від насильства тощо. Забороняються вбивства, тортури, будь-які інші методи жорстокості, незалежно від того, застосовуються вони представниками цивільних чи військових властей. Не повинні піддаватися нападу або знищенню об’єкти, необхідні для виживання цивільного населення (запаси води, посіви, електростанції тощо).

Територія однієї із воюючих держав може тимчасово бути окупована військами супротивника. На таку територію розповсюджується режим військової окупації. Слід зазначити, що окупація не змінює правовий статус території, тому окупована територія перебуває під суверенітетом своєї держави.

Окупаційна держава може взяти в користування нерухоме майно, ліси та сільгоспугіддя, але не може їх привласнити. Окупаційні власті можуть стягувати податки, мито та інші грошові збори для потреб окупаційної армії або управління окупованими районами. Окупаційна держава зобов’язана: забезпечити порядок, нормальне існування населення, забезпечити його продовольством і санітарними матеріалами; поважати існуючі в даній місцевості звичаї та закони.

Окупаційній державі забороняється: депортувати з окупованої території населення або переміщувати на цю територію своїх громадян, змінювати громадянство дітей, примушувати населення окупованої території служити в збройних силах окупанта й виконувати роботи військового характеру, знищувати або вивозити культурні цінності.