2. Міжнародно-правове регулювання торговельного співробітництва між державами

З метою врегулювання торгових взаємин держав у 1947 році була укладена багатостороння Генеральна угода про тарифи й торгівлю (ГАТТ), в основі якої лежали принципи найбільшого сприяння й недискримінації. Особливі пільги були надані країнам, що розвиваються.

За згодою будь-яка митно-тарифна пільга, надана одній з країн-учасниць іншій країні-учасниці, автоматично, в силу принципу найбільшого сприяння, поширювалася на всі інші країни-учасниці ГАТТ. Узгодження тарифних знижок велося на тривалих конференціях – “раундах”, які періодично скликаються.

На Уругвайському раунді (1986-1993 рр.) були погоджені кардинальні зміни в регулюванні всього співробітництва, сфера дії якого, крім торгівлі промисловими товарами (на основі обновленого ГАТТ-94), поширена також на торгівлю послугами, сільськогосподарськими і текстильними товарами, на торгові аспекти захисту інтелектуальної власності та торгові аспекти інвестиційних заходів.

Для координації і регулювання всього співробітництва створена і з 1995 року почала діяти Всесвітня торгова організація (ВОТ), яка являє собою єдиний реальний центр створення правових умов, принципів і норм міжнародної торгівлі у всесвітньому масштабі.

Основною метою ВОТ декларується створення і забезпечення багатосторонньої, відкритої на підставі добросовісної конкуренції торгівлі в найширшому розумінні. В числі головних правових засобів досягнення цієї мети є: поступове скорочення мита; зниження і ліквідація усіх можливих кількісних, позатарифних обмежень; незастосування експортних субсидій та заохочень; недопущення демпінгу, а також “добровільного” обмеження експорту, до якого спонукаються деякі країни тощо.

Стратегічними цілями ВОТ є: створення єдиного права міжнародної торгівлі, єдиного трудового і соціального права, єдиних стандартів ринкової конкуренції.

Вагомим є узгодження в рамках ВОТ багатоступінчастої, але діючої процедури врегулювання спорів між країнами-учасницями, а також заходів для усунення свавілля й упорядкуванню критеріїв при застосуванні антидемпінгових процедур.

За своїм статусом ВОТ – міждержавна організація, яка не входить в систему ООН. Її бюджет формується із членських зносів держав, пропорційно їх часткам у світовій торгівлі.

Вищий орган ВОТ – Конференція міністрів, яка скликається один раз на рік. У період між сесіями Конференції керівним органом є Генеральна Рада у складі постійних представників держав. Особливість Генеральної Ради полягає в тому, що вона за своєю суттю виконує, у разі необхідності, функції одразу трьох органів: самої Генеральної Ради, Органу (Body) для врегулювання спорів і Органу з огляду торговельної політики (мається на увазі політика окремих держав-членів). Важливим органом ВОТ є також Рада з торгівлі товарами. Крім того, до числа основних органів належать: Рада з питань торгівлі послугами; Рада з торгових аспектів прав інтелектуальної власності по обслуговуванню Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.

Генеральній Раді підпорядковуються комітети по торгівлі та розвитку; по бюджету і адміністрації; по обмеженнях, пов’язаних з оплачуваним балансом. Під керівництвом Ради по торгівлі товарами працюють комітети з проблем торгівлі як окремими видами товарів (сільськогосподарські, текстиль), так і по загальних методах регулювання (по антидемпінгових заходах, по імпортному ліцензуванню тощо).

Адміністративно-організаційні функції виконує Секретаріат ВОТ, розташований в Женеві, який очолює Генеральний директор.

Рішення в межах організації приймаються шляхом консенсусу простою більшістю голосів (одна держава – один голос). Винятки становлять питання стосовно: інтерпретації умов багатосторонніх угод і звільнення від обов’язків, які покладаються на держави-учасниці багатосторонніми угодами – необхідно 3/4 голосів; прийняття нових членів у ВОТ – 2/3 голосів; у разі необхідності зміни якої-небудь умови багатосторонньої угоди, в залежності від характеру конкретної умови, потрібно або одностайне рішення, або більшість 2/3 голосів.

Умовами прийняття в організацію є наявність у держави особистої митної території і повної автономії торговельної політики.

Слід зазначити, що вступ України до ВОТ є одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України й розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного транспарентного середовища для залучення іноземних інвестицій, що відповідає національним інтересам України.

В 1964 році в рамках ООН було засновано Конференцію з питань торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), метою якої є сприяння міжнародній торгівлі, а в 1966 році з метою допомоги розвитку міжнародних торговельних відносин засновано Комісію з права міжнародної торгівлі (ЮНІСТРАЛ).

Також створена Міжнародна торговельна палата, Міжнародне бюро публікації митних тарифів, Міжнародний інститут з уніфікації приватного права.

В останнє десятиріччя набуває великої розповсюдженості міждержавне промислове співробітництво – прямі коопераційні зв’язки в галузі виробництва, сумісна промислова діяльність, а також іноземні інвестиції в виробничій сфері, технічна допомога. Для врегулювання такої діяльності в 1966 році створено Організацію ООН з промислового розвитку (ЮНІДО).

Важливе значення для розвитку міжнародних економічних зв’язків має співробітництво в валютно-фінансовій сфері з метою забезпечення необхідних умов для взаємних платежів, розрахунків, кредитування тощо.

В 1945 році були створені спеціалізовані установи ООН: Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР) і Міжнародний валютний фонд (МВФ), в межах яких зосереджене практично все співробітництво в валютно-фінансовій сфері на глобальному рівні.

МБРР, чи інакше Світовий банк, має на меті сприяння реконструкції й розвитку економіки, соціальному прогресу, насамперед, держав-членів Банку, розширення часток іноземних капіталовкладень, надання довгострокових позик для розвитку виробництва та інфраструктури. Членами МБРР можуть бути лише держави-члени МВФ.

Метою МВФ є контроль за світовою валютною стабільністю, спостереження за міжнародною валютною політикою й обмінними курсами, за поведінкою країн-членів у міжнародних валютних відносинах і надання короткострокових та середньострокових кредитів.

У сфері залізничного транспорту слід згадати Європейську конференцію з пасажирських тарифів, що діє з 1975 р. та має на меті проведення єдиної тарифної політики для сприяння розвитку міжнародних пасажирських перевезень, а також Міжнародну асоціацію залізничних конгресів, засновану ще в 1884 році, до функцій якої належить підготовка й проведення міжнародних конгресів для обговорення науково-технічних, економічних і адміністративних проблем.

В 1948 році був утворений Міжнародний союз автомобільного транспорту для сприяння розвитку міжнародного автомобільного транспорту в інтересах перевізників та економіки автотранспорту в цілому.

Міжнародне співробітництво в галузі захисту інтелектуальної власності, що стосується здобутків, які охороняються авторськими правами, базується на Бернській конвенції 1886 року з охорони літературних і художніх творів і на Женевській Всесвітній конвенції про авторське право 1952 р., а що стосується прав на промислову власність (винаходи, товарні знаки, промислові зразки тощо) – на Паризькій конвенції 1883 р. з охорони промислової власності, а також на Мадридській конвенції 1891 р. про міжнародну реєстрацію фабричних товарних знаків. Ці конвенції забезпечують охорону прав на інтелектуальну власність за межами країни. Координація міжнародної діяльності в цій галузі здійснюється спеціалізованою установою ООН – Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ).

Важливим напрямком міжнародного співробітництва в сфері економіки є також взаємодія держав з питань збирання податків. З цих питань укладено багато міжнародних договорів, серед яких: договори про обмін інформацією й співробітництво в боротьбі з порушеннями податкового законодавства; договори про неприпустимість дворазового оподаткування й запобігання уникненням від сплати податків; договори про оподаткування доходів від міжнародних перевезень тощо.