2. Режим повітряного простору. Міжнародні польоти

Повітряний простір є територією з певним юридичним статусом, за яким розрізняють два його види: простір, що входить до складу території держави, та міжнародний повітряний простір.

Повітряний простір над сухопутною та водною територією держави перебуває під її суверенітетом. Висотна межа державної території встановлена відповідно до звичаєвих норм міжнародного права на висоті 100-110 км. над рівнем моря. Простір, що знаходиться вище цієї межі, відноситься до території з міжнародним режимом.

Міжнародне повітряне право регулює польоти тільки повітряних суден. Польоти в повітряному просторі космічних об’єктів регламентуються нормами космічного права.

Повітряне судно являє собою літальний апарат, який може триматися в атмосфері за рахунок взаємодії з повітрям, що відрізняється від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні. До повітряних суден не відносяться: космічні кораб­лі, судна на повітряній подушці, метеорологічні шари та безпі­лотні аеростати.

Повітряні судна поділяються на цивільні та державні. До останніх входять повітряні судна, що використовуються на військовій, митній та поліцейській службах.

Усі повітряні судна підлягають державній реєстрації. Цивільні судна заносяться до реєстру цивільних повітряних суден. Державні судна повинні мати знаки належності до збройних, митних, поліцейських сил держави. Військовий лі­тальний апарат – це літальний апарат, що належить збройним силам будь-якої держави та має зовнішні о­знаки (знак розрізнення, бортовий номер), що відрізняють його від літальних апаратів інших держав. Літальний апарат зна­ходиться під командуванням офіцера, який перебуває на державній службі, ім’я якого внесено до списку офіцерів збройних сил; екіпаж літального апарату підпорядковується регулярній військовій дисципліні.

Повітряне судно може бути занесене до реєстру тільки однієї держави та мати лише одну державну належність.

Повітряні судна здійснюють два типи польотів: міжнарод­ні польоти та польоти в межах однієї держави.

До міжнародних відносяться всі польоти, при яких перетинається кордон більше, ніж однієї держави. Міжнародні польоти, в свою чергу, поділяються на регулярні та нерегулярні. Ре­гулярні польоти здійснюються з метою перевезення вантажів, паса­жирів та пошти; доступні для будь-якої особи; відбуваються між одними й тими ж пунктами відповідно до опублікованого розкладу. Нерегулярні польоти – це епізодичні, разові польоти, наприклад, для забезпечення чартерних перевезень.

Дозвіл на здійснення польотів необхідний як для регулярних, так і для нерегулярних (разових, епізодичних) міжнародних польотів.

Міжнародне повітряне право не містить єдиних правил відносно порядку вльоту на те­риторію держави або вильоту з його території повітряних суден іноземних держав. Такі питання відносяться до внутрішньої компетенції держави. З цього загального положення виходить і ст. 11 Чиказької конвенції 1944 року “Застосування правил про повітряні пересування”. Тому при міжнародних по­льотах необхідно знання правил не тільки своєї, але і іноземної держави, яка є державою прольоту. Багатоманітність таких правил створює певні труднощі при здійсненні польотів. Виходячи з цього, ІКАО здійснила уніфікацію аеронавігаційних правил, оформивши їх у вигляді технічних додатків Чиказької конвенції 1944 р., які іменуються “Міжнародні стандарти”.

Кожне повітряне судно, задіяне в міжнародній навігації, повинно мати такі документи: свідоцтво про реєстрацію, посвідчення про придатність до польотів, бортовий журнал та ряд інших документів. Знаходячись у повітряному просторі іноземної держави, судно може мати радіопередавальну апаратуру, яка використовується тільки членами льотного екіпажу, які мають спеціальний на те дозвіл, виданий компе­тентними органами держави, в якій зареєст­ровано повітряне судно.

На повітряні судна, які знаходяться в повітряному просторі іноземної держави, поширюється юрисдикція цієї держави, митний, ва­лютний та карантинний контроль.

У разі аварії повітряного судна держава, на території якої вона сталася, вживає заходи з надання допомоги даному повітряному судну. Якщо нещасний випадок стався на терито­рії іноземної держави, остання призначає розслідування обставин такої події (ст. 26 Чиказької конвенції 1944 р.).

Чиказька конвенція підтверджує принцип не­дискримінації відносно застосування правил про повітряні пересування стосовно суден усіх держав без винятку (ст. 11).

В травні 1984 р. на надзвичайній сесії ІКАО було прийнято доповнення до Чиказької конвенції 1944 року в вигляді ст. 3-біс. Сутність якої полягає в тому, що учасники Чиказької конвенції беруть зобов’язання при перехваті судна, яке порушило кордон або яке ухилилося від авіатраси іноземного повітряного судна діяти таким чином, щоб не ставити під загрозу життя пасажирів, які перебувають на борту судна та забезпечувати безпеку самого судна. Разом із тим, держави-учасниці зобов’язуються утримуватися від застосування сили відносно повітряного судна.

Режим польотів у міжнародному повітряному просторі.

У відкритому повітряному просторі визнані наступні сво­боди: свобода безперешкодно здійснювати польоти; право держави реєстрації здійснювати юрисдикцію над повітряними суднами; право захоплювати повітряне піратське судно та здійснювати “переслідування по гарячих слідах”.

Ці свободи реалізуються у дозволених міжнародним правом межах.

Визнання свободи польотів в міжнародному повітряному просторі є одним із основоположних принципів міжнародного повітряного права. Вона була підтверджена Женевською конвенцією про відкрите море 1958 р. (ст. 2), потім Конвенцією ООН по морському праву 1982 р. (ст. 87, I, “b”).

Повітряне судно над відкритим морем підлягає юрисдикції держави його реєстрації. Однак, свобода польотів над відкритим морем не виключає організації польотів і обов’язку держав дотримуватися певних правил польотів своїх повітряних суден з метою забезпечення їх безпеки. У разі користування повітряним простором над відкритим морем кожна держава зобов’язана поважати права інших держав.

Для ефективного й безпечного використання міжнародного повітряного простору держави укладають угоди, за якими беруть на себе зобов’язання з надання того чи іншого виду обслуговування в цьому просторі їх повітряним суднам (льотною інформацією, диспетчерською службою).

На регіональних конференціях, які частіше всього скликаються ІКАО, держави визначають найбільш економічно вигідні міжнародні траси, проміжкові пункти посадки, вирішують питання організації управління повітряним рухом та інші питання, які виникають у зв’язку з необхідністю організації польотів у повітряному просторі над відкритим морем і забезпечення їх безпеки. Свою обов’язковість дотримуватися визначених правил польотів у цьому просторі держави підтверджують і в двосторонніх угодах.

Конвенція ООН по морському праву підтверджує право всіх повітряних суден на свобідний транзитний проліт у повітряному просторі над протоками, які використовуються для міжнародного судноплавства. Повітряні судна повинні слідувати над затоками без сповільнення, утримуватися від будь-якої загрози силою або її застосування проти суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності прибережних держав. Прибережні держави не повинні втручатися, порушувати або обмежувати права транзитного прольоту. Політ у повітряному просторі над Чорноморськими затоками регулюється Конвенцією про режим Чорноморських заток 1936 р.

Конвенція ООН з морського права 1982 р. передбачає забезпечення архіпелажним державам безперешкодний проліт усіх іноземних літальних апаратів по повітряних коридорах над архіпелажними водами. Це положення Конвенції має на меті сприяння здійсненню швидкого й безперервного польоту повітряних суден із однієї частини відкритого моря або виняткової економічної зони в іншу частину відкритого моря або виняткової економічної зони.

Правовий режим повітряного простору над Антарктикою регулюється Договором про Антарктику 1959 р. У Договорі зазначається, що ніщо в ньому не утискає й ніяким чином не зачіпає прав будь-якої держави або реалізації цих прав, визнаних міжнародним правом відносно відкритого моря (ст. VI). Виходячи з цього, повітряний простір вільний для польотів цивільних повітряних суден. Військові повітряні судна можуть здійснювати польоти над Антарктикою тільки для здійснення контролю з повітря за дотриманням Договору, доставки, вивезення персоналу, забезпечення станцій. Може здійснюватися інспекція військовими літаками спостерігачами, призначеними учасниками Договору для забезпечення дотримання його положень (VII).

Режим польотів у суверенному повітряному просторі.

Повітряний простір над сухопутною, водною, морською територією держави є її складовою частиною. Держава має повний та винятковий суверенітет відносно свого повітряного простору та має право дозволяти або забороняти будь-які польоти в своїх кордонах.

Для організації польотів повітряних суден та здійснення інших видів діяльності з використання повітряного простору, держава виділяє повітряні траси, визначає райони аеро­дромів, повітряні коридори для посадки та вильоту повітряних суден тощо. Кожна держава також зобов’язана надавати на своїй території радіо- та метеорологічні служби, інші засоби для аеронавігації, встановлювати процедури зв’язку, видавати відповідні карти та схеми.

З метою забезпечення державної або громадської безпеки держава також має право встановлювати зони обмеження польотів. Ці обмеження можуть полягати в особливому порядку отримання дозволу на політ, визначення спеціальних умов здійснення польотів, обмеження польотів та ін. В окремих рай­онах держави польоти можуть бути повністю заборонено.

Держави регулюють діяльність національних та іноземних авіакомпаній, порядок та умови видачі дозволу на експлу­атацію міжнародних повітряних ліній, умови польоту, посадки на аеродромах, перевезення пасажирів, вантажів, багажу тощо.

Відповідно до міжнародних договорів вироблені наступні “права або свободи повітря”: право виконувати транзитні безпосадочні польоти в своєму про­сторі іноземним авіаперевізникам; право виконувати політ з посадкою (для дозаправлення); право приймати на борт та висаджувати на території іноземної держави пасажирів, вивантажувати вантажі, багаж та пошту; здійснення тих же дій для будь-яких третіх країн; право здійснювати перевезення між третіми державами через свою територію; право здійснювати перевезення між третіми країнами, оминаючи свою територію.

Держави зобов’язані вживати заходів для забезпечення того, щоб кожне повітряне судно, яке здійснює політ у межах його території, а також кожне повітряне судно, яке несе державний розпізнавальний знак, дотримувалося чинних правил.

Україна здійснює повний та винятковий суверенітет над своїм повітряним простором. Повітряний простір в межах кордонів України є державною терито­рією України. Правовий режим повітряного простору України регламен­тується внутрішньодержавними актами (Закон України “Про Державний кордон України” від 04.11.1991 (із змінами й доповненнями від 18.07.1996 № 245/96 ВР, від 04.04.2003 № 662-IV), Повітряним кодексом України від 04.05.1993 (із змінами та доповненнями від 21.10.1997 № 590/97-ВР, від 15.12.1999 № 1297-XIV 112.99 р.) та міжнародними договорами.

Порядок використання повітряного простору України визначається Положенням про використання повітряного простору України, його додержання забезпечується державною системою використання повітряного простору України.

Польоти іноземних суден у повітряному просторі України можуть здійснюватись на підставі та відповідно до умов міжна­родних договорів і норм національного законодавства. Вс­тановлюються, зокрема, правила прольоту державного кордону, маршрут та правила польоту, місця посадки та ін. Органами виконавчої влади можуть видаватися дозволи на здійснення разових польотів.

Виліт українських та іноземних повітряних суден з території України, а також їх посадка після вльоту на територію України в аеропортах (аеродромах), відкритих для міжнародних польотів, де є контрольно-пропускні пункти органів Державної прикордонної служби України й митні установи. Інший порядок вильоту й посадки повітряних суден допускається тільки з дозволу компетентних органів України. Використання повітряного простору України або окремих його районів може бути частково або повністю обмежено.

На повітряні судна, їх екіпажі, пасажирів та вантажі, що перебувають у повітряному просторі України, поширюється цивільна, адміністративна та кримінальна юрисдикція України. Винятки з цього правила можуть встановлюватися міжнародними догово­рами.

Особливі правила допуску в повітряний простір України встанов­лені для іноземних військових літальних апаратів. Вони можуть здійснювати польоти в повітряному просторі України тільки з дозволу державних органів виконавчої влади.

Порушення правил польотів у повітряному просторі України тягне встановлену законом відповідальність.