- •Т.Л. Сироїд Міжнародне публічне право Навчальний посібник
- •Isbn 966-8649-16-8
- •Isbn 966-8649-16-8
- •Глава 1. Поняття й сутність міжнародного публічного права
- •1. Становлення та розвиток міжнародного права. Нормоутворення в міжнародному праві
- •2. Принципи міжнародного права
- •3. Джерела міжнародного права
- •4. Кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного права
- •5. Суб’єкти міжнародного права
- •6. Визнання й міжнародна правосуб’єктність
- •7. Міжнародно-правове регулювання правонаступництва
- •8. Співвідношення міжнародного й внутрішньодержавного права
- •Література
- •Глава 2. Право міжнародних договорів
- •1. Поняття права міжнародних договорів. Джерела. Суб’єкти
- •2. Порядок укладання міжнародних договорів
- •3. Дія договорів, їх застосування й тлумачення
- •4. Недійсність, призупинення й зупинення дії міжнародних договорів
- •Література
- •Глава 3. Відповідальність в міжнародному праві
- •1. Поняття, види й форми відповідальності
- •2. Суб’єкт відповідальності в міжнародному праві
- •3. Юрисдикція міжнародних судових закладів
- •Література
- •Глава 4. Дипломатичне право
- •1. Поняття, джерела дипломатичного права. Структура дипломатичного представництва, порядок функціонування
- •2. Привілеї та імунітети дипломатичного представництва та його персоналу
- •3. Припинення дипломатичної місії
- •Література
- •Глава 5. Консульське право
- •1. Поняття консульського права. Функції консульських установ
- •2. Структура консульських установ, порядок призначення посадових осіб
- •3. Привілеї та імунітети консульських установ і їх персоналу
- •Література
- •Глава 6. Територія в міжнародному праві
- •1. Міжнародно-правова класифікація територій
- •2. Склад і юридична природа державної території
- •3. Державні кордони
- •4. Міжнародні річки та їх правовий режим
- •Література
- •Глава 7. Міжнародно-правова регламентація населення в міжнародному праві
- •1. Правовий режим громадян в міжнародному праві
- •2. Міжнародно-правове регулювання статусу біженців
- •3. Статус іноземців
- •4. Право притулку
- •Література
- •Глава 8. Права людини в міжнародному праві
- •1. Правове регулювання прав людини на універсальному рівні та діяльність органів, які здійснюють контроль за їх дотриманням
- •2. Регіональний рівень співробітництва держав у сфері прав людини
- •Література
- •Глава 9. Міжнародні конференції та міжнародні організації
- •1. Міжнародні конференції
- •2. Поняття та сутність міжнародних організації
- •3. Організація Об’єднаних Націй: компетенція, структура та повноваження органів. Спеціалізовані установи оон
- •4. Регіональні міжнародні організації
- •Література
- •Глава 10. Право міжнародної безпеки
- •1. Поняття права міжнародної безпеки
- •2. Характеристика універсальної міжнародної безпеки
- •3. Регіональна безпека
- •4. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів
- •Література
- •Глава 11. Міжнародне морське право
- •1. Поняття міжнародного морського права. Джерела
- •2. Класифікація морських просторів
- •3. Міжнародні морські організації з освоєння Світового океану
- •Література
- •Глава 12. Міжнародне повітряне право
- •1. Поняття, принципи міжнародного повітряного права. Джерела
- •2. Режим повітряного простору. Міжнародні польоти
- •3. Міжнародні авіаційні організації
- •Література
- •Глава 13. Міжнародне космічне право
- •1. Поняття, сутність міжнародного космічного права. Джерела. Суб’єкти
- •2. Правовий режим космічного простору та небесних тіл
- •3. Правовий статус космічних об’єктів і космонавтів
- •4. Відповідальність в міжнародному космічному праві
- •Література
- •Глава 14. Міжнародне економічне право
- •1. Поняття міжнародного економічного права. Джерела. Суб’єкти
- •2. Міжнародно-правове регулювання торговельного співробітництва між державами
- •3. Міжнародні економічні організації
- •Література
- •Глава 15. Міжнародне екологічне право
- •1. Поняття, предмет міжнародного екологічного права
- •2. Міжнародно-правове регулювання охорони об’єктів міжнародного екологічного права
- •Література
- •Глава 16. Міжнародне кримінальне право
- •1. Поняття міжнародного кримінального права
- •2. Міжнародні організації по боротьбі з міжнародною злочинністю
- •3. Правове регулювання інституту видачі
- •Література
- •Глава 17. Міжнародні стандарти діяльності поліції та права людини
- •1. Загальні положення стосовно діяльності поліцейських органів
- •2. Стандарти стосовно правопорушників
- •3. Статус неповнолітніх осіб, які скоїли злочин
- •4. Правила поводження з жертвами злочинів
- •Література
- •Глава 18. Право збройних конфліктів
- •1. Поняття права збройних конфліктів
- •2. Правова регламентація проведення бойових дій. Статус учасника збройних конфліктів
- •3. Захист прав особистості під час збройних конфліктів
- •Література
- •Т.Л. Сироїд Міжнародне публічне право
- •61080, М. Харків, пр-т Гагаріна, 187
2. Порядок укладання міжнародних договорів
Процес укладання договору складається з послідовних стадій, до яких відносяться: стадія висловлення ініціативи на укладення договору, стадія складання тексту й його прийняття, стадія висловлення згоди держави на обов’язковість для неї договору.
Кожний договір укладають представники держав або міжнародної організації. Відповідно до ст. 7 Віденської конвенції 1969 р. до осіб, які можуть представляти державу без необхідності пред’являти повноваження, належать:
а) глави держав, глави урядів і міністри закордонних справ – з метою учинення всіх дій, що стосуються укладання договору; глави дипломатичних представництв – з метою прийняття тексту договору між державою, яка акредитує, й державою, при якій вони акредитовані;
б) представники, уповноважені державами представляти їх на міжнародній конференції, в міжнародній організації або в одному з її органів – з метою прийняття тексту договору на такій конференції, в такій організації або в такому органі.
Повноваження видають компетентні органи держави відповідно до національного законодавства кожної країни.
Згода держави на обов’язковість для неї договору, може бути виражена:
– підписанням договору;
– обміном документами, що утворюють договір;
– ратифікацією договору, прийняттям договору;
– затвердженням договору, приєднанням до договору;
– будь-яким іншим способом, про який домовилися.
Підписання договору є водночас формою прийняття тексту договору на стадії його підготовки й однією з форм згоди держави на його обов’язковість.
Обмін документами, що складають договір, являє собою спрощену процедуру його укладання. При цьому посадові особи (або уповноважені) надсилають одне одному листи (ноти), в яких викладаються попередньо погоджені положення по суті питання. Така процедура означає згоду на обов’язковість цих положень для держави, яка надсилає ноту.
Ратифікація – це затвердження договору одним із вищих органів влади держави відповідно до процедури, передбаченої національним законодавством. Умова ратифікації договору зазначається в самому тексті.
Прийняття договору – це особлива форма, за допомогою якої держава виражає в міжнародному плані свою згоду на обов’язковість для неї договору (прийняття міжнародного договору слід відрізняти від прийняття тексту договору при його розгляді).
Затвердження договору (іноді вживається термін “конфірмація договору”) означає остаточне схвалення міжнародного договору урядом або іншим компетентним органом, якщо укладання договору належить до його компетенції.
Приєднання до договору здійснюється в разі, якщо держава з самого початку не брала участі в договорі, але має намір приєднатися до нього на умовах, передбачених у самому тексті. Договори, як уже зазначалося, що допускають приєднання до них інших держав, називаються відкритими.
Чинне законодавство України передбачає всі вищезазначені шляхи надання згоди на обов’язковість договору для держави, крім того, Закон “Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 р. передбачає перелік міжнародних угод за участю держави, які обов’язково підлягають ратифікації Верховною Радою України, серед них: 1) політичні (про дружбу, взаємну допомогу й співробітництво, нейтралітет), територіальні й такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони й континентального шельфу України, мирні; 2) що стосуються прав, свобод та обов’язків людини; 3) загальноекономічні (про економічне та науково-технічне співробітництво), з загальних фінансових питань, з питань надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України; 4) про участь України в міждержавних союзах та інших міждержавних об’єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки; 5) про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України, умови тимчасового перебування в Україні іноземних військових формувань; 6) що стосуються питань передачі історичних та культурних цінностей Українського народу, а також об’єктів державної власності України; 7) договори, виконання яких зумовлює зміну законів України або прийняття нових законів України.
Ведення переговорів щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності або підписання міжнародного договору України здійснюються лише уповноваженими на те особами. Так, Президент України, Прем’єр-міністр України й Міністр закордонних справ України мають право вести переговори й підписувати міжнародні договори України без спеціальних повноважень. Глава дипломатичного представництва України в іноземній державі або глава представництва України при міжнародній організації має право вести переговори без спеціальних повноважень про укладення міжнародного договору, підготовку тексту міжнародного договору та його прийняття з державою акредитації або в межах відповідної міжнародної організації.
Крім зазначених посадових осіб делегація чи представник України можуть наділятися повноваженнями для ведення переговорів щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення автентичності, а також його підписання. Особи, яким доручено підписання міжнародного договору зобов’язані вести переговори та здійснювати інші дії згідно з наданими їм повноваженнями та директивами. Делегація чи представник України подають відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів України звіт про виконання директив. Звіт повинен містити погоджені з Міністерством закордонних справ України висновки та пропозиції щодо наступних дій з укладення міжнародного договору.
Повноваження на ведення переговорів і підписання міжнародних договорів України надаються: а) щодо міжнародних договорів, які укладаються від імені України – Президентом України; б) щодо міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України – Кабінетом Міністрів України; в) щодо міжвідомчих договорів – у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.