Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курс лекций МП.doc
Скачиваний:
210
Добавлен:
16.02.2016
Размер:
1.64 Mб
Скачать

2. Поняття та сутність міжнародних організації

Міжнародні організації відіграють значну роль в міжнародних відносинах і в міжнародному праві. В міжнародних відносинах тому, що вони є місцем узгодження інтересів значної кількості держав світу. Залежно від регіонального або універсального характеру організації кількість її учасників може бути більшою або меншою, але вона завжди достатня. Міжнародні організації ефективно сприяють гармонізації міжнародних відносин, ліквідації напруженості в них і врегулюванню конфліктів, які виникають.

Перетворення міжнародних організацій в постійний інститут міжнародних зносин і, отже, в об’єкт регулювання міжнародним правом відбулося на рубежі ХIХ – ХХ століть. До перших міжнародних організацій слід віднести Європейську Дунайську комісію (договір 1856 р.), Всесвітній телеграфний союз (1865 р.), Всесвітній поштовий союз (1874 р.) тощо.

Міжнародна організація – це постійно діючий орган, створений на підставі договору, як міждержавне, міжурядове об’єднання з метою сприяння вирішенню міжнародних проблем, що передбачені відповідним установчим документом.

Міжнародні організації, як правило, підрозділяють на дві основні групи:

1. Міждержавні (міжурядові) організації створюються на підставі міжнародної угоди групою держав; у рамках цих організацій здійснюється взаємодія держав-членів, і їх функціонування основане на приведенні до загального знаменника зовнішніх політик учасників з тих питань, які є предметом діяльності відповідної організації.

2. Міжнародні недержавні організації виникають не на підставі договору між державами, а шляхом об’єднання фізичних і/або юридичних осіб, діяльність яких здійснюється поза межами офіційної зовнішньої політики держав.

Своєрідність міжнародних організацій утворює й своєрідність форм. Деякі з них мають риси державної організації, зокрема ті, які межують із конфедеративним або федеративним утворенням. Деякі риси конфедерації має СНД, а риси федерації притаманні Європейському Союзу.

Функція, структура й діяльність міжнародних організацій визначаються й обмежуються установчими (статутними) документами. За юридичною природою – це багатосторонні міжнародні угоди. Міжнародна організація не може виходити за межі того, що визначено таким договором. Тому вона має обмежену, або спеціальну правосуб’єктність.

Серед функцій міжнародних організацій слід виділити функції регулювання, які полягають в утворенні норм міжнародного права; контрольні функції – це отримання інформації, огляд політики держав, звіти про виконання договорів тощо; оперативні функції – операції з підтримання миру, в сфері технічної та іншої допомоги.

Для забезпечення діяльності міжнародної організації необхідне правове регулювання питань її привілеїв та імунітетів, її взаємовідносин з країною перебування, власними службовцями, з державами-членами тощо. Усе це належить до внутрішнього права організації.

Персонал міжнародних організацій складається з громадян різних держав, які ними відряджені або набрані міжнародною організацією. Вони діють не від імені держави, громадянами якої вони є, а від імені й в інтересах організації.

Співробітники міжнародних організацій користуються привілеями й імунітетами.

До внутрішніх питань належить рішення фінансових питань, порядок сплати внесків, контроль за витратами. Внутрішньо-організаційні норми створюються самою організацією.