Мотивація політичної участі студентів

Група	Інструментальні мотиви	Ціннісні мотиви
І	80% **	29%
ІІ	54%	32%

** - р < 0,01

Виявлено, що студентство, яке не бере активної участі у політичному житті країни, демонструє достовірно вищий рівень (φ = 4.5, р < 0,01) інструментальної мотивації політичної участі (80%), ніж ті, які мають досвід такої участі (54%). Зазначимо, що в обох групах. інструментальний тип мотивації участі в політичному житті переважає над ціннісно-орієнтаційним.

Політичний інтерес є механізмом включення суб’єкта політики у політичні відносини. Саме такий фокус розгляду механізму включення особистості у політику йде від праць А.Сміта та Г.Спенсера. У світлі такого підходу політичний порядок є природним результатом сполучення різних особистих інтересів. За «концепцією розважливих інтересів» у політичній владі вбачається джерело нерівності та пригнічення окремої особистості. «Концепція конкуруючих інтересів» акцентує увагу на тому, що конкуренція власних інтересів суб’єктів політики є рушієм суспільного прогресу, результатом чого стає порядок у суспільстві [90].

Сьогодні в політичній, соціологічній, психологічній науках існує тенденція використовувати таку «модель політичного інтересу», за якою вихідним пунктом політичних відносин є окремий індивід, який екстраполює власні інтереси на політичну систему [6; 34; 67; 68]. Такий науковий підхід відповідає ідеї західної ліберальної думки про індивіда як центр політичних відносин у громадянському суспільстві. З нею пов’язане і уявлення про те, що із поглибленням демократичних перетворень «Я» індивіда формується не як продовження колективного «Ми», а навпаки протистоїть йому, що кваліфікується як тенденція до індивідуалізації на противагу колективізації.

Дослідження рівня політичного інтересу проводилось за розробленою нами анкетою [11]. Під терміном “рівень політичного інтересу” особистості ми розуміли ступінь притаманності особистості такого способу поведінки, який виражається у переважній схильності її до політичної сфери знання або громадсько-політичного виду діяльності. У дослідженні інтересу до політичного життя застосовувався методичний принцип абсолютного судження при загальному полі вибору [29]. Дослідження проводилось на студентській вибірці (N = 258). Серед сумарних балів по обох групах виокремлювались три групи, які відповідали сильному (сумарний бал I >1.4), помірному (0.777 < I < 1.4 ) та слабкому ( I < 0.777 ) інтересу до політичного життя. В результаті отримано “сирі” оцінки цих рівнів (або сили) у кожній з груп студентів (див. табл. 3.5.2).

Таблиця 3.5.2

Рівень політичного інтересу студентів

	Рівень інтересу
Група	Слабкий	Помірний	Сильний
І	34 %	58 %	8 %
ІІ	25 %	58 %	17 % *

*- р < 0,05

У групі студентів, які не беруть активної участі у політичному житті країни, переважає помірний рівень інтересу до політичного життя (58%), що спостерігається і в групі молоді, яка має членство в громадсько-політичній організації (58%). Достовірно підтверджується (φ = 2.21, p < 0.05), що у І групі частка тих, хто проявляє сильний інтерес до явищ політичного життя, у 2,1 рази менша порівняно з ІІ групою.

Реальністю сьогодні є загалом епізодичний інтерес молодих людей до процесів політичного життя. Як свідчать матеріали опитувань, проведених Українським інститутом соціальних досліджень та Центром «Соціальний моніторинг» у липні 1997 р. та червні 1998 р. лише невелика частина молоді (7% та 18% відповідно) зазначила, що часто обговорює питання політики з друзями. Однак більше половини (53% та 50% відповідно) робить це час від часу. У червні 2000 р. лише 3% молодих респондентів заявили про себе як про членів певних політичних партій.

Студентський вік, як зазначалось раніше, - етап переживання причетності до власних дій, до свого життя, власного Я. Це переживання пов’язане з формуванням своєї самобутності, коли юнак відчуває потребу у вільному самостійному виборі дій. “Самобутній” особистості притаманне сильне почуття особистісної причетності, відчуття, що сили, які породжують активність, знаходяться в ній самій. Поряд з цим в житті юнака завжди присутня необхідність бути підпорядкованим певним соціальним приписам, нормам, які не контролюються самою особистістю. Через це виникає почуття безсилля, власної непотрібності, що зумовлює часто невизначену позицію юнака щодо багатьох подій, які відбуваються навколо нього. В період становлення власної політичної позиції така нестабільність і суперечливість мотиваційної сфери зумовлює спонтанність політичної поведінки юнацтва. Успіхи у оволодінні науковими, професійними знаннями, висока оцінка участі в суспільно-політичному – це передумови формування відчуття власної ефективності в юнацькому віці, переживання власного Я як джерела змін у оточуючому світі. На цій основі в юнацькому віці розвивається не якийсь окремий мотив політичної діяльності, а керівний принцип (принцип саморозвитку), який пронизує всю мотиваційну сферу особистості. Саморозвиток особистості тісно пов’язаний з таким важливим параметром, як відповідальність. Поряд із відповідальністю перед іншими, в юнацькому віці змінюється об’єкт відповідальності – ним стає власне Я. Отже, в юнацькому віці важливою, значущою є самооцінка власних вчинків.

Вищезазначене свідчить про те, що студентські роки – це період формування пристрасного, оцінного ставлення до власних дій, в тому числі – у сфері політики. Це є своєрідним підґрунтям для формування політичної відповідальності.

Суспільна реальність інтенсивно конструюється діями всіх суспільних суб’єктів, в тому числі – окремими громадянами. В основі цих дій лежить відношення до цінностей. Саме останні визначають спрямованість дій. Тому система ціннісних переваг та орієнтацій сучасної української молоді має пряме відношення до того, якою буде Україна.

Останні три роки характеризуються переважанням життєвих цінностей мікрорівня у молоді порівняно із соцієтальними цінностями. Так, у липні 1997 р. найбільш важливими у житті молодь визначала сім’ю (84%), роботу (53%), вільний час (39%), мати власну справу (35%), найменш важливою вважалась політика (6%) [74; 75]. У жовтні 1998 р. серед цінностей, яких молоде покоління бажало досягти у житті, на першому місці стоїть сімейне щастя (65% серед 15-17- річних та 75% серед 18-24-річних). Другою за рейтингом ціннісною орієнтацією було прагнення зробити кар’єру (49% та 45% відповідно). Така орієнтація, як прагнення принести користь своїй країні була непопулярною (12% та 10% відповідно), як і бажання спокою і можливості ні у що не втручатись (7% та 11% відповідно).

Науковці з Українського інституту соціальних досліджень відмічають таку тенденцію: «з віком, з набуттям життєвого досвіду у настроях людей молодіжні ілюзії поступаються місцем практичному реалізму, раціоналізму» [75, 62].

Серед найважливіших цінностей політику в липні 1997 року молодь ставила на останнє місце (6%), у жовтні 1998 р. такі проблеми політичного характеру, як відсутність політичного лідера, здатного об’єднати націю та проблема міжнаціональної напруженості і націоналізму турбували молодь майже в останню чергу (8% та 3% відповідно). У травні 2000 р. політичні цінності стали актуальнішими: низька ефективність роботи нинішнього складу Верховної Ради турбує 18% респондентів віком 14-28 років, некомпетентність влади – 24%.

Результати опитування (табл. 3.5.3), проведеного за анкетою “Старшокласника і студента …”, загалом підтверджують дані, наведені вище. На перших щаблях ціннісної ієрархії у студентів розташовані цінності особистісного рівня. Водночас бажання приносити користь своїй країні, задоволення політичних амбіцій, духовність, християнська мораль – цінності, які мають невисоку вагу в системі ціннісних орієнтацій студентства.

Участь молоді у політичному житті неможлива без формування власної позиції щодо суспільних процесів, без самовизначення себе у системі координат «ліві – праві». Результати соціологічних опитувань, проведених у 1997-2000 рр.

Українським ін-том соціальних досліджень та Центром «Соціальний моніторинг» свідчать про ліберальні, демократичні політичні орієнтації. Так, протягом вказаного періоду сталою є кількість прихильників «правих» політичних партій (липень 1997р. – 13%, липень 1998р. – 12%, вересень 1999р. – 13%, травень 2000 р. – 11%).

Таблиця 3.5.3

Ієрархія цінностей учнівської і студентської молоді

Студенти	Місце	Учні
кохання, створення сiм’ї	1	кохання, створення сім’ї
достойна освіта, професія	2	трудова кар’єра, фахова досконалість
трудова кар’єра, фахова досконалість	3	достойна освіта, професія
здоровий спосіб життя	4	незалежність у своїх рішеннях
незалежність у своїх рішеннях	5	розкіш, багатства, гроші
життя в своє задоволення	6	реалізація свого таланту та здібностей
реалізація свого таланту та здібностей	7	корисність своїй країні
розкіш, багатства, гроші	8	здоровий спосіб життя
спокій, позиція невтручання	9	спокій, позиція невтручання
інше	10	духовність, християн. мораль
корисність своїй країні	11	задоволення політич. амбіцій
задоволення політичн. амбіцій	12	інше
духовність,християн. мораль	13	життя в своє задоволення

Останніми роками зросла частка тих молодих людей, хто не орієнтується у політиці: 30%, 36%, 21%, 27% відповідно [74; 75]. Отже, питання про передумови формування більш-менш політично свідомої зміни суспільних управлінців може залишитись без відповіді, адже зростає кількість молодих людей, які не в змозі визначитись зі своїми суспільно-політичними інтересами та прагненнями.

В и с н о в к и

- В процесі політичної соціалізації індивіда відбувається формування і розвиток політичних якостей особистості, інтегрованих в її політичності. Політичність – це цілий комплекс особистісних якостей, які забезпечують здатність особистості реалізовуватись в якості суб’єкта управління політичним процесом. Соціально-психологічну основу політичності становлять особливості психологічної залученості особистості до політичного життя.

- Найбільш значущими агентами становлення політичності сучасної молоді є сім’я, навчальний заклад і середовище друзів. Такі інститути політичної соціалізації, як держава, політичні партії, етнокультурні спільноти, за визначенням самої молоді, справляють незначний вплив на формування її політичних якостей.

 На основі аналізу окремих аспектів політичної соціалізації (когнітивної, поведінкової та афективно-оцінкової) встановлено, що визначальним у процесі формування і розвитку політичності молоді є засвоєння семантико-символічного порядку політичної культури, втіленої в політичних уявленнях суспільства. Політичні уявлення відіграють детермінуючу роль у формуванні політичності особистості.

 Специфіка уявлень студентської молоді про відносини особистості і політичної влади полягає у неузгодженості, суперечливості їх змісту. Так, символічні характеристики політичних уявлень репрезентують пасивну, індиферентну позицію особистості студента стосовно політичної влади, позбавлену ознак партнерства і конструктивної взаємодії. Така позиція означає формальну участь особистості у політичному житті, вона притаманна громадянинові за умов авторитарного режиму. Разом з тим, семантичний простір політичних уявлень репрезентує партнерську з рисами ідеального громадянина позицію особистості студента щодо влади демократичної.

В уявленнях студентів рольові позиції суб’єктів політичних відносин (авторитарна, партнерська або демократична та потуральницька) не диференціюються. Власну політичну позицію студенти ідентифікують одночасно з трьома цими позиціями. Система рольових приписів для суб'єктів політичної взаємодії як на рівні макросоціальному, так і на рівні особистісному є розмитою.

Взаємні позиції політичної влади і особистості репрезентовані в уявленнях як асиметричні, нерівноцінні. Взаємовідносини між ними базуються на принципі домінування-підлеглості відповідно, з гіпертрофованою функцією контролю та застосування насильства з боку влади. Сьогоднішня політична влада репрезентована в уявленнях студентів як влада 20 років тому, позбавлена потенціалу партнерства і конструктивізму у відносинах з особистістю і суперечить ідеалові громадянина. Вона уявляється антидемократичною.

 Набуття досвіду громадсько-політичної діяльності через участь особистості у політичній комунікації супроводжується формуванням більш цілісної, несуперечливої системи індивідуальних політичних уявлень. Із включенням до їх структури семантико-символічних характеристик, які репрезентують активну з елементами партнерства і конструктивної політичної взаємодії позицію суб’єкта політики, пов’язане зростання психологічної залученості особистості до політичного життя.

Л і т е р а т у р а

1. Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Полис. – 1992. - № 4. – С. 122 – 134.

2. Андреева Г.М. Конструирование образа социального мира в условиях социальной нестабильности // Социальная психология в трудах отечественных психологов. - СПб.: Издательство «Питер», 2000. - С. 315 - 336.

3. Андреева Г.М. Психология социального познания: Учеб. пособие для студентов высших учебных заведений. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 288 с.

4. Барабанова В.В., Зеленова М.Е. Представления старшеклассников о будущем как аспект их социализации // Психологическая наука и образование. – 1998. - №2. – С. 76-89.

5. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. - К.: МАУП, 2000. - 384 с.

6. Белицкая Г.Э. Социальная компетентность личности // Субъект и социальная компетентность личности. - М.: Институт психологии РАН, 1995. - С. 24 - 108.

7. Белицкая Г.Э., Николаева О.П. Многопартийные выборы в России: опыт психологического анализа // Психологический журнал. - 1994. - Т. 15, №6. - С. 107 - 115.

8. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания. - М.: Медиум, 1995. – 333 с.

9. Бобрышева Т.В. Социальные представления как объект психологического исследования: Автореф.дис… канд. психол.наук.: 19.00.05 / МГУ. – М., 1996. – 23с.

10. Болл Т. Власть // Психология и психоанализ власти. – Самара: “БАХРАХ”, 1999. – Т.1. – С. 29 – 37.

11. Брушлинский А.В. Проблемы психологии субъекта. – М.: Ин-т психологии РАН, 1994. – 301 с.

12. Валевський О.В. Україна на шляху до ідеологічної ідентифікації // Національний інститут стратегічних досліджень. – К.: 1991. - Вип.19. – 36 с.

13. Васильченко О.М. Етносоціальні уявлення в структурі “Я”-концепції університетської молоді: Автореф.дис… канд.пс.наук: 19.00.05. / Київський держ.ун-т. - К., 2003. – 19 с.

14. Васильченко О.М. Психосемантичний підхід до дослідження соціальних уявлень особистості // Актуальні проблеми сучасної української психології. До 60-річчя від дня народження академіка С.Д.Максименка: Наукові записки Ін-ту психології АПН України./ За ред.члена-коресп. АПН України Н.В.Чепелевої. – К.: Нора-прінт, 2002. – Вип.22. – С. 24 – 37.

15. Васютинський В.О. Владно-підвладна взаємодія і сім’ї як чинник формування дитячої особистості // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наук. Праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка– К.: “НЕВТЕС”, 2001. – Т.ІІІ, Ч.3. – С. 36 – 39.

16. Васютинський В.О. Соціально-психологічні параметри ставлення громадян до влади // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології; Редкол.: С.Д.Максименко, М.М.Слюсаревський та ін. – К.: Агропромвидав України, 1999. – Вип.1 (4). – С.18 - 26.

17. Васютинський В.О., Данилюк І.В. Про результати психосемантичного дослідження залежності індивідуально-психологічних особливостей і політичних позицій громадян // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції 29 – 31 травня 1995р. / За заг.ред. О.В.Киричука. М.І.Михальченка, М.М.Слюсаревського. – К.: “Реклама”, 1995. – С. 176 – 177.

18. Васютинський В.О., Калачнікова Л.М. Тенденції розвитку масової політичної свідомості сучасного українського суспільства // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції 29 – 31 травня 1995р. / За заг.ред. О.В.Киричука. М.І.Михальченка, М.М.Слюсаревського. – К.: “Реклама”, 1995. – С. 178 - 179.

19. Вятр Е. Социология политических отношений. - М.: Изд-во «ПРОГРЕСС», 1979. – 462 с.

20. Гаврилів Н.В. Політична соціалізація і політична наука // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб.наук.праць / За заг.ред. В.М.Литвина та М.М.Слюсаревського. – К.: Інф.-вид.центр Тов-ва «Знання» України, 2001. – Вип. 3. – С. 171 – 173.

21. Гедікова Н.П. Політична соціалізація особистості в період демократизації українського суспільства. Автореферат дис… канд. політич. наук. – Одеса, 1999. – 19 с.

22. Гозман Г.Я., Шестопал Е.Б. Политическая психология. – Ростов-на-Дону: Изд-во «Феникс», 1996. – 448 с.

23. Дембицька Н. До розробки понятійного апарату теорії політичної соціалізації // Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні /За ред. Максименка С.Д. та ін. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2003. – С. 147 – 158.

24. Дембицька Н. Когнітивний аспект політичної свідомості нового покоління // Соціальна психологія. – 2003. - № 1. – С.87 – 100.

25. Дембицька Н.М. Аналіз уявлень студентів про суб’єктів владно-підвладних відносин // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб.н.пр. /За ред.Максименка С.Д. – 2004. – Т. VI. – Вип.3. – С. 121 – 126.

26. Дембицька Н.М. До питання політичного виховання молоді // Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень. Тези доповідей Третьої Всеукраїнської конференції молодих науковців 28 – 29 вересня 2000 року. – К.: “Київський університет”, 2000. – С. 12 – 14.

27. Дембицька Н.М. Політичність особистості як показник особливостей її політичної соціалізації // Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень. Тези доповідей Четвертої Міжнародної конференції молодих науковців 26 – 28 вересня 2001 року. – К.: “Київський університет”, 2001. – С. 55 – 57.

28. Дембицька Н.М. Проблема політичної соціалізації молоді в умовах трансформації українського суспільства // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології: Матер. Міжнар. наук. конф., присвяченої 35-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка С.Д.Максименка (17 – 18 грудня 2001 р., м.Київ). – Т.1. – К.: Міленіум, 2002. – С.48 – 51.

29. Дембицька Н.М. Психологічні особливості політичної соціалізації студентів: Автореф.дис… канд.пс.наук: 19.00.05. / Ін-т психології ім.Г.Костюка АПН України. - К., 2004. – 20 с.

30. Дембицька Н.М. Психосемантичне дослідження політичних уявлень студентів // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. / За ред. С.Д.Максименка– К.: “ГНОЗИС”, 2002. - Т. ІV. - Ч. 7. – С. 48 – 53.

31. Дембицька Н.М. Становлення політичної ідентичності молоді як аспект її соціалізації. // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. / За ред. С.Д. Максименка - К.: «НЕВТЕС», 2001. - Т.ІІІ. - Ч. 7. - С. 73 - 80.

32. Дембицька Н.М. Уявлення про владу студентської молоді як показник її управлінської позиції у сфері державотворення// Актуальні проблеми психології. Том. 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. - Київ: Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, 2001. – Вип.1. - С.25 - 33.

33. Дембицька Н.М. Формування політичності особистості як засвоєння політичного досвіду суспільства // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. / За ред. Максименка С.Д. - К.: «НЕВТЕС», 2001. - Т.ІІІ. - Ч. 8. – С. 82 – 86.

34. Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология / Учебное пособие для высших учебных заведений. – М.: Наука, 1994. - 304 с.

35. Донцов А.И., Емельянова Т.П. Концепция социальных представлений в современной французской психологии // Вопросы психологии. - 1984. - №1. – С.145 - 152.

36. Доценко Е.Л. Межличностное общение: семиотика и механизмы. – Тюмень: ТОГИРРО, 1998. – 202 с.

37. Жадан І.В. Психолого-педагогічні проблеми політичної освіти молоді // Наукові студії Нац.ун-ту “Києво-Могилянська Академія”. – К.: “КМ – Academia”. – Т. 18. Політичні науки. – С. 91 – 95.

38. Жадан І.В. Соціально-психологічні особливості політичної соціалізації молоді в освітньому процесі // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. Статей / АПН України, Інститут соціальної та політичної психології. – К.: Агропромвидав України, 1999. – Вип. 1 (4). – С. 117-123.

39. Жоделе Д. Социальные представления как элементы, опосредующие отношение к отклонению // Психоанализ и науки о человеке. - М.: Прогресс, 1995. – С. 155 – 190.

40. Закон України Про молодіжні та дитячі громадські організації //Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1999. - № 1. - С.2.

41. Зимняя И.А. Лингвопсихология речевой деятельности. – М.: Московский психолого-социальный институт, Воронеж: НПО «МОДЭК», 2001. – 432 с.

42. Знаков В.В. Понимание в познании и общении. – Самара: Самарск.гос.пед.ун-т, 1998. – 183 с.

43. Калина Н.Ф. и др. Лики ментальности и поле политики: Монография /Н.Ф.Калина,Е.В.Чёрный, А.Д.Шоркин – К.: Агропромвидав України, 1999. – 184с.

44. Калькова В.Л. Исследование социальных представлений в европейской социальной психологии // Социология: Реферативный журнал. – М.: ИНИОН РАН. – 1992. - № 4. – С. 208 – 228.

45. Корнєв М.Н. Фомічова В.М. Особливості використання колективного навіювання в сучасних маніпулятивних технологіях // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. праць / За заг. ред. В.М.Литвина та М.М.Слюсаревського. – К.: Інф.-вид.центр Тов-ва «Знання» України, 2001. – Вип. 3. – С. 248 – 250.

46. Кун М., Макпартлэнд Т. Эмпирическое исследование установок личности на себя // Современная зарубежная социальная психология. Тексты / Под ред. Г.М.Андреевой, Н.Н.Богомоловой, Л.А.Петровской. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – С. 180 – 186.

47. Лєпіхова Л.А. Роль соціально-психологічної компетентності в політичній соціалізації молоді // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. праць / За заг. ред. В.М.Литвина та М.М.Слюсаревського. – К.: Інф.-вид.центр Тов-ва «Знання» України, 2001. – Вип. 3. – С. 193 – 196.

48. Лісовий В.С. Культура - ідеологія - політика. - К.: Вид-во імені Олени Теліги, 1997. - 352 с.

49. Менегетти Антонио. Онтопсихология, политика, экономика: Пер. с итал. – К.: Славянская ассоциация Онтопсихологии, 1999. – 60 с.

50. Москаленко В.В. Гендерна культура та стереотипи в політиці // Гендерні аспекти професійної та соціально-психологічної підготовки дипломатів. Науково-методичний збірник. – К.: Дипломатична Академія України, 2001. – С.17 – 28.

51. Москаленко В.В. Проблеми ідентичності в політичній соціалізації особистості // Психологія: Зб. наук. праць НДПУ ім. М.П.Драгоманова. – К.: НДПУ, 2002. – Вип. 17. – С. 65 – 70.

52. Москаленко В.В. Соціалізація політична // Філософія політики: Словник / Упорядн. К.Сігов– К.: Знання, 2002. – С. 506 – 512.

53. Московиси С. Общество и теория в социальной психологии // Современная зарубежная социальная психология. Тексты. /Под.ред. Г.М.Андреевой, Н.Н.Богомоловой, Л.А.Петровской. - М.: Издательство Московского университета, 1984. – С. 208-228.

54. Московичи С. Век толп. Исторический трактат по психологии масс: Пер. с фр. – М.: «Центр психологии и психотерапии», 1998. – 480 с.

55. Московичи С. Машина, творящая богов: Пер. с фр. – М.: КСП+, Центр психологии и психотерапии, 1998. – 559 с.

56. Московичи С. От коллективных представлений к социальным // Вопросы социологии. - 1992. - Т.1. - №2. - С.83 – 95.

57. Московичи С. Социальные представления: исторический взгляд // Психологический журнал. - 1995. - Том 16, №2 – С. 3 - 14.

58. Московичи С. Социальные представления: исторический взгляд // Психологический журнал. - 1995.- Том 16, №1. – С. 3 - 18.

59. Петренко В.Ф. Введение в экспериментальную психосемантику: исследование форм репрезентации в обыденном сознании. – М.: МГУ, 1983. – 175 с.

60. Петренко В.Ф. Основы психосемантики: Учебное пособие. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1997. – 400 с.

61. Петренко В.Ф. Психосемантика сознания. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. – 208с.

62. Петренко В.Ф. Психосемантический подход к исследованию индивидуального и общественного сознания // Преспективы развития гуманитарных наук в Московском университете. – М.: Изд-во МГУ, 1996.

63. Петренко В.Ф., Митина О.В. Психосемантический анализ динамики общественного сознания: (На материале политического менталитета). – Смоленск: Изд-во Смоленского гуманитарного ун-та, 1997. – 214 с.

64. Пибоди Д., Шмелев А.Г., Андреева М.К., Граменецкий А.Е. Психосемантический анализ стереотипов русского характера: кросскультурный аспект // Вопросы психологии. – 1993. - № 3. – С. 101 – 109.

65. Пірен М.І. Основи політичної психології: Навчальний посібник. – К.: Міленіум, 2003. – 418 с.

66. Пірен М.І. Політична еліта та проблеми політичної елітаризації суспільства // Вісник УАДУ. – 2001. - № 1. – С. 242 – 249.

67. Политическая культура личности: проблемы формирования. – М.: Знание, 1982. – 61 с.

68. Политическая культура молодежи: Вопросы теории и методологии исследования: Сб.научн.тр. / Отв.ред. А.И.Шендрик. – М.: ВКШ при ЦК ВЛКСМ, 1986. – 140 с.

69. Политическая культура населения Украины: Результаты социологических исследований. – К.: Наукова думка, 1993. –136 с.

70. Политическая психология: Учебное пособие для вузов / Под ред. А.А.Деркача, В.И.Жукова, Л.Г.Лаптева. – М.: Академический Проект, Екатеринбург: Деловая книга, 2001. – 858 с.

71. Политическая социализация молодежи. / Н.П. Лукашевич (подгот.). – К.: О-во «Знание» УССР, 1988. – 16 с.

72. Политическое консультирование. - М.: Центр Политического консультирования «Никколо М», 1999. - 471 с.

73. Політологія / Ред. О.І.Семків. – Львів: Світ, 1994. – 592 с.

74. Про становище молоді в Україні (за підсумками 1997 року): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді, Кабінету Міністрів України. – К.: НВФ “Студцентр” / НІКА – Центр, 1998. – 148 с.

75. Про становище молоді в Україні (за підсумками 1998 року): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді, Кабінету Міністрів України. – К.: ТМ Прінтікс Прес, Print XPress TM, 1999. – 154 с.

76. Психология человека от рождения до смерти. – СПб.: прайм – ЕВРОЗНАК, 2002. – 656 с.

77. Психологічні закономірності розвитку громадянської свідомості та самосвідомості особистості: У 2-х т./ М.Й.Боришевський, М.І.Алексеєва, В.В.Антоненко та ін. За загальною редакцією М.Й.Боришевського. – К.: Дніпро, 2001 р. – Т.1. – 238 с.

78. Психологія масової політичної свідомості та поведінки / Відп. ред. В.О.Васютинський. – К.: Видавництво «ДОК – К», 1997. – 164 с.

79. Рейковски Я. Движение от коллектвизма // Психологіческий журнал. - 1993. - Т. 14. - № 5. - С. 24 - 33.

80. Рейковский Я. Личность в условиях общественно-исторической перестройки. // Психология личности в социалистическом обществе: Активность и развитие личности. – М.: Наука, 1989. – С. 24 – 36.

81. Романова Е.С. Графические методы в практической психологии. – СПб.: Речь, 2001. – 415 с.

82. Рудич Ф.М. Політологія: Курс лекцій. – К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України. – 2000. – 200 с.

83. Рябов С.Г., Томенко М.В. Основи теорії політики. - К.: Тандем, 1996. - 192 с.

84. Ситник Т.М. Проблема політичної соціалізації у західній психології // Політико-психологічні та соціально-педагогічні проблеми освіти і виховання. Матеріали наукового семінару 14 травня 1996 р. - К.: НПЦ політичної психології АПН України, «ДОК - К», 1997. - С.159 - 166.

85. Слюсаревський М. М. Ілюзії і колізії. – К.: 1998.

86. Трошихин В.В. Политическое развитие личности. - Алма-Ата: Наука КазССР, 1990. - 160 с.

87. Трушкова С.В. Анализ матрицы интеркорреляций как метод локализации структурного ядра социального представления // Вестник Моск. Ун-та: Серия 14. Психология. - 1998. - № 1. – С. 52 – 57.

88. Хазратова Н.В., Гнатко М.М. Ставлення особистості до влади як психологічний феномен // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб.статей / АПН України, Інститут соціальної та політичної психології. – К.: Агропромвидав України, 1999. – Вип. 1 (4). – С. 27 – 41.

89. Циба В.Т. Соціологія особистості: системний підхід (соціально-психологічний аналіз). – К.: МАУП, 2000. – 152 с.

90. Шестопал Е.Б. Личность и политика: Краткий очерк современных западных концепций политической социализации. - М.: Мысль, 1988. - 203 с.

91. Якимова Е.В. Теория социальных представлений в социальной психологии: дискуссии 80-х – 90-х годов. Научно-аналитический обзор. – М.: ИНИОН РАН, 1996. – 115 с.

92. Almond G. аnd Verba S. The Civic Culture. – Boston, 1965. - P. 127, 142.

93. Doise, W. Debating Social Representations // Brekwell G. & Canter D. (eds.). Empirical approaches to Social representations. Oxford: Oxford University Press, 1993. – Р. 34 – 67.

94. Dolan, Kathleen A. & Holbrook, Thomas M.. Knowing Versus Caring: The Role of Affect and Cognition in Political Perceptions // Political Psychology. – 2001. - Vol. 22. - №. 1. - P. 27 – 44.

95. Inglehart, R. Postmaterialism in an environment of insecurity // American Political Science Review. – 1981. – Vol. 75. – P. 880 – 900.

96. Lipset, Seymour M. Political man: the social bases of politics. Expanded edition. Baltimore: The Johns Hopkins University Press, 1981.

97. Moscovici, S. On social representation // J.P.Forgas (Ed.). Social Cognition. Perspectives on Everyday Understanding. European Monographs in Social Psychology, 26. London: Academic Press, 1981. - P. 181 – 272.

98. Moscovici, S. The Phenomenon of Social Representations // R.M.Farr & S.Moscovici. Social Representations. – Cambridge/Paris: Cambridge University Press and Editions de la Maison des Sciences de l’Homme. – 1984. - Р. 3 – 69.