Вагомість окремих агентів соціалізації

у формуванні особистості студента

Студенти	Агенти	Учні
60%	Сім’я	41%
17%	Навчальний заклад	40%
8%	Друзі	12%
7%	Інші	2%
4%	ЗМІ	5%
3%	Держава	-
1%	Церква	-
-	Політичні партії	-
-	Етнокультурні спільноти	-
-	Заклади культури	-

3. 3. Афективно-оцінковий аспект політичної соціалізації сучасного юнацтва

Формування політичних якостей особистості в юнацькому віці проходить на фоні емоційного переживання свого самопізнання і пізнання світу. Спрямованість у майбутнє забарвлює і накладає відбиток на всі без винятку відношення юнаків з соціальним оточенням. Прагнення осягнути, спроектувати власне майбутнє, вписати його в архітектоніку власного Я вимагає від особистості усамітнення і спокою, вироблення адекватної самооцінки. З іншого боку, вироблення власної точки зору на події соціального життя потребують “певного експериментування-маніпулювання” з собою, випробовування власних сил в різних сферах діяльності, в тому числі – у політичній. Можна стверджувати, що юнацький вік є сенситивним щодо впливу на особистість факторів політичної соціалізації, оскільки у такому пошуку власної політичної позиції індивід прагне “випробувати” на власному досвіді різні ідеологічні течії. Суттєвим в цей період стає формування почуття політичної відповідальності і, як результат, розвитку вищих форм рефлексії політичної реальності та почуття дорослості.

Розширення кола інтересів юнака, розвиток його самосвідомості, як правило, призводять до інтенсивного зростання соціально цінних спонукань та переживань. Для юнацького віку характерна захопленість індивіда переживаннями, пов’язаними з моральними протиріччями, які трапляються у взаєминах з іншими людьми. Пізніше, як було зазначено вище, юнак навчається порівнювати різні точки зору, зіставляти їх з власною. Серед моральних проблем, щодо яких особистість формує власну позицію, власне ставлення, є проблеми добра і зла, порядності і безпринципності – вони виходять за рамки інтимних міжособистісних стосунків і виводять особистість на рівень емоційної культури людства, пронизують оцінковим виміром його основні світоглядні, в тому числі – політичні, орієнтири.

В юнацькому віці формуються основи емоційної політичної культури особистості. Під цим поняттям слід розуміти рівень розвитку емоцій, що передбачає емоційну чуйність і відповідальність за свої переживання перед собою та політичним оточенням. Так, у психології розвитку [76] вважається, що особистості юнака притаманна здатність до емоційного відгуку на широке коло суспільних явищ, в тому числі – на процеси, які відбуваються в політичній сфері суспільства, на зміни в його політичних цінностях; розвивається здатність співчувати, поважати, цінувати політичні почуття інших людей; уміння поділяти свої переживання з близькими людьми, формується почуття співпричетності до політичного процесу в цілому.

Отже, емоційно-оцінкова складова становлення політичних якостей особистості виражає особливості сприйняття і оцінку нею політичної дійсності, її світоглядну позицію в сфері політики, ступінь емоційної залученості до політичного життя.

Розглянемо особливості афективно-оцінкової складової політичної соціалізації сучасної молоді. Результати соціологічних опитувань Українського інституту соціальних досліджень та Центру «Соціальний моніторинг» [74; 63] вказують на збереження останніми роками стабільного рівня цінності інституту українського громадянства серед молоді та ідентифікації себе із ним більш як половиною респондентів: пишались тим, що є громадянами України у червні 1997р. – 61%, у червні 1998р. – 58%, у червні 2000 р. – 57%. Але в цей же період спостерігається загрозлива для держави тенденція до його знецінення, адже зростає відсоток тих молодих людей, хто не пишається належністю до України: червень 1997р. – 23%, червень 1998р. – 24%, червень 2000 р. – 34% респондентів. Показовими є статистичні дані щодо усвідомлення різними віковими підгрупами молоді самоцінності української державності. Так, знецінення українського громадянства в період з1998 р. до 2000 р. спостерігається в основному у респондентів віком 20 – 24 роки (від 24% до 43% відповідно) та 25 – 28 років (від 29% до 40% відповідно).

Достатньо прогнозованими є географічні закономірності у прояві вищевказаного параметру. Так, найвищий рівень почуття гордості за те, що є громадянином України, у травні 2000 року демонструвала молодь Західного регіону країни (74% респондентів), найнижчий – у Південному регіоні (40%), сільська молодь у травні 2000р. мала вищий рівень розвитку цього почуття порівняно з міською: 65% та 53% відповідно.

Із почуттям гордості за свою країну тісно пов’язане почуття відповідальності за її долю. За результатами опитування, проведеного тими ж установами у вересні 1998 року 2/5 молодих респондентів висловились, що хотіли б народитися і жити в іншій країні, не хотіли б – лише 36% , а ще 23% - не визначились. У травні 2000р. лише 45% респондентів віком 18 – 28 років вважали за свій обов’язок сприяти розвиткові держави і тому бажали жити та працювати в Україні, тоді як у 30% відсутнє таке почуття відповідальності, а 25% вагались з відповіддю. Громадянську незрілість певної частини молодого покоління автори вищевказаних соціологічних опитувань схильні розглядати як «наслідок браку життєвого досвіду» [74; 75].

В цілому за оцінкою Українського інституту соціальних досліджень та Центру «Соціальний моніторинг» у молоді меншим чином, ніж у дорослого населення, сформоване почуття відповідальності за майбутнє нашої держави, частіше виникає бажання виїхати за кордон. Останнє авторами опитування пов’язується із більшими можливостями у молоді для цього порівняно із старшими віковими групами. На виїзд до іншої країни найчастіше зорієнтовані мешканці Криму (25%), найрідше – кияни.

Для України актуальним є питання готовності молоді взяти на себе відповідальність за демократичні перетворення у суспільному масштабі. Вона формується сьогодні під дією як об’єктивних факторів (суспільно-політичної ситуації в країні, соціально-економічних умовах, з одного боку, та політичної молодіжної субкультури, з іншого), так і суб’єктивних (міри власної активності щодо включення до політичного життя, самооцінки власних сил і можливостей молоді у зміні політичної реальності). За результатами нашого опитування обидва комплекси факторів усвідомлюються молоддю, однак у їх вагомості між учнівською і студентською вибірками існують значущі відмінності. Згідно з анкетою студента і старшокласника, розробленою в лабораторії соціальної психології, студентство загалом більш критично оцінює діяльність сьогоднішньої влади, аніж влади авторитарної доби (табл. 3.3.1).

Студентство більш критичне до актуального рівня громадянської, політичної свідомості самих громадян країни (табл. 3.3.2).

Емоційний аспект політичної соціалізації індивіда в юнацькому віці характеризується формуванням узагальнених почуттів [76], які виражають загальні, більш чи менш усталені світоглядні настанови особистості, ставлення до політичної реальності - світоглядні почуття, політичні переконання. Одне з таких почуттів, що визначає процес подальшого входження до політичної культури суспільства і одночасно виділяється нами як показник політичної соціалізації, індикатор її рівня, є почуття причетності особистості до політичного життя суспільства. Воно базується на тому, що в юнацькому віці саморозвиток пов’язаний з особливим переживанням особистістю причетності до того, що вона робить, до свого життя та власного “Я”. Воно передбачає співпереживання проблем громади, емоційне включення у процес “вироблення” загального “громадянського” ставлення до спільних справ.

Таблиця 3.3.1

Оцінка об’єктивних причин того, що Україна є найбіднішою і останньою за темпами та ефективністю проведення політичних реформ
	Студенти	Учні
Слабкість української національної еліти, нездатної консолідувати маси	62%	50%
Вплив на маси колишньої комуністичної партноменклатурної еліти	49%	41%
Присвоєння майна і активів Радянського Союзу владою Росії	42%	51%
Несправедлива приватизація загальнонародної власності	74%	68%
Нездатність влади до короткочасного реформування економіки ("шокової терапії")	69%	66%

Це почуття формується на основі засвоєння певних взірців політичної поведінки, усталених політичних переконань особистості, супроводжує процес оцінювання політичних подій і явищ як таких, що відповідають інтеріоризованим нормам і цінностям політичних відносин, на основі вироблення загального усвідомленого ставлення особистості до проблем політичного життя. Його формування можна розглядати як результуючу афективно-оцінкової складової політичної соціалізації особистості. Індикаторами почуття причетності особистості до політичного життя є співпереживання справам соціального оточення, активне емоційне реагування на події в соціально-політичному житті, значущості для особистості реалізації власної політичної позиції. У цьому виражається світоглядна афективно-оцінкова складова політичної соціалізації особистості. Для вивчення її була розроблена анкета, до якої були включені твердження, які б виражали континуум таких почуттів, як “активне співпереживання подіям політичного життя – відчуженість від політичних подій”. При цьому під терміном “рівень сформованості почуття причетності до політичного життя” розуміємо наявну міру почуття стурбованості особистості проблемами політики, співпереживання їм, увагу до них, визнання нею переваг для себе і політичної спільноти від участі у їх вирішенні, слідування соціально бажаним орієнтирам-ідеалам, які базуються на світоглядних політичних переконаннях особистості.

Таблиця 3.3.2

Оцінка суб’єктивних причин того, що Україна є найбіднішою і останньою за темпами та ефективністю проведення політичних реформ
	Студенти	Учні
Нерозуміння громадянами ідеології державності і національних інтересів України	50%	49%
Низький рівень патріотизму і консолідації української нації	63%	59%
Почуття меншовартості українців як представників другорядної культури	62%	43%
Русифікація населення	33%	44%
Незгуртованість патріотичних, демократичних політичних сил	74%	75%

Нами була розроблена анкета, в основу якої закладено саме цей фактор [29]. Анкета побудована як номінальна шкала для обрахунку сумарних оцінок із кількох складових (“кафетерій” типу шкали Лайкерта) [91]. Загальний рівень сформованості почуття причетності до політичного життя обчислювався нами як сумарна оцінка за усіма пунктами анкети.

Статистична обробка даних, отриманих за анкетою рівня сформованості почуття причетності до політичного життя, дозволила виявити значущі відмінності за цим показником між двома порівнюваними групами студентів. У студентів, які не беруть активної участі в політичному житті, переважає середній рівень сформованості почуття причетності до нього: 65% - І гр., 32% - ІІ гр. при φ = 5.3, р < 0,01. Політично активні студенти демонструють переважно високий рівень сформованості цього почуття: 60% - ІІ гр., 20% - І гр. при φ = 6.8, р < 0,01.

Обидві групи не відрізняються за кількістю студентів з низьким рівнем сформованості почуття причетності до політичного життя (див. табл. 3.3.3).

Таблиця 3.3.3