4.6.2. Дослідження андрогінності в гендерній ідентифікації підлітків

Становлення гендерної ідентичності підлітків відбувається в умовах, коли стандарти, норми, соціальні структури і умови життя змінюються дуже стрімко. В результаті цього відбуваються зміни в гендерній культурі суспільства. Як показали наші дослідження за методикою СМИЛ, традиційні статеворольові стереотипи здійснюють менший вплив на статеворольову соціалізацію. З’являється новий погляд на гендерну роль чоловіка і жінки, що суттєво впливає на формування гендерної ідентичності підлітків. Нові соціальні очікування і вимоги, що пред’являються до гендерної ролі є свідченням трансформації самих гендерних стереотипів. Маскулінність-фемінність як полярні приписи соціостатевої поведінки слугували провідним, жорстким орієнтиром, диктатом засвоєння гендерної ролі у більшості етнокультур протягом століть. Проте з розвитком суспільства жіноцтво дедалі більше включається у процес суспільного виробництва, який, в свою чергу, вимагає від жінки якостей, раніше притаманних тільки сильній статі.

У свою чергу зміцнення партнерських стосунків чоловіків з жінками розвиває жіночне начало в психології чоловіків, ослаблюючи їхнє домінування над слабкою статтю. Зі зміною ситуації, в якій жінка зіткнулась з необхідністю брати участь у суспільній праці, вона почала імітувати чоловічу рольову поведінку, відмовляючись від традиційно фемінної. Виявляється також, що не всі особистісні якості поляризуються на "чоловічі" і "жіночі" за принципом “або – або”. Крім того, індивід може виявляти високу маскулінність в одних обставинах і може бути дуже фемінним – в інших. Наприклад, змагальні види спорту здавна вважались чоловічими. Жінки-спортсменки виявляли, як правило, низькі показники за традиційними вимірами фемінності, вчені були схильні вважати їх характер маскулінним. Однак, як виявилось, ці дівчата поєднують цілий ряд маскулінних якостей (змагальність, напористість, безкомпромісність) з високим рівнем фемінності.

Як засвідчує досвід, вирівнювання соціальних позицій жінки здебільшого позитивно позначається на зміні її психології, на збагаченні статеворольових її якостей тими, що були властиві сильній статі. В той же час і особистість чоловіка теж набуває нетрадиційних для нього таких якостей, як дбайливість, турботливість, співчутливість, ніжність. Отже, процес набуття нових соціальних ролей статями, розширення спектра їхньої діяльності йде паралельно з їхнім особистісним зростанням, набуттям індивідом тих психологічних властивостей, які допомагають йому краще адаптуватись до сучасних умов суспільства. Так з’являється нова модель статеворольової поведінки, яку в 70-х рр. 20 ст. назвали андрогінною. Методика для визначення андрогінності була запропонована американською дослідницею Сандрою Бем наприкінці 70-х років [66, 67, 68, 69, 70].

Термін «андрогінія» грецького походження. Якщо греки розуміли під словом «андрогінія» присутність чоловічих і жіночих ознак в одному організмі, то Сандра Бем вкладає в цей термін психологічний смисл. Завдяки її роботам поняття «андрогінія» в сучасному використанні означає більше психосоціальні, ніж фізіологічні або анатомічні характеристики. Починаючи з робіт С.Бем, поняття андрогінії вживається для визначення того гендерного типу особистості, який формується в результаті лібералізації статеворольових настановлень. С.Бем вважає, що процес статеворольової соціалізації привів багатьох людей до того, що вони ставляться до соціальних ролей жінок і чоловіків як до чогось принципово жорсткого і обмежувального. На її думку, таке традиційне уявлення про гендерні ролі не відповідає дійсності і суперечить повнокровному процесу індивідуального розвитку. В особистості на паритетних началах можуть співіснувати риси як маскулінного, так і фемінного типів. Гармонічна інтеграція маскулінних і фемінних рис відповідає андрогінному гендерному типу особистості. Андрогінний гендерний тип, який сформувався в умовах трансформації суспільства, є більш адаптованим до умов соціального середовища.

Сандра Бем розробила спеціальну анкету статевих ролей (BSRI) для діагностики психологічної статі і визначення ступені андрогінності, маскулінності і фемінності особистості. Вона провела серію досліджень, в яких показала, як андрогінні індивіди обох статей демонструють "маскулінну" незалежність, коли на них здійснюється тиск, і "фемінну" турботливість, граючись з кошеням. На відміну від андрогінів, у індивідів, що відносяться до одного з традиційних статевих типів, форми поведінки, які є характерними для протилежного типу, були представлені недостатньо. Андрогінні індивіди могли демонструвати як фемінні, так і маскулінні якості, в залежності від того, яка саме реакція відповідала ситуації. Ці результати виявили, що андрогінія дає людині більше свободи. С. Бем зробила висновок, що високофемінні жінки і високомаскулінні чоловіки гірше справляються з діяльністю, яка не відповідає традиційним нормам статевої диференціації. Вона висунула тезу про те, що люди знімають цю статеворольову стереотипізацію, стаючи більш "андрогінними". На її думку, слід всіляко сприяти тому, щоб і чоловіки, і жінки проявляли як інструментальність, так і експресивність, як напористість, так і лагідність, як маскулінність, так і фемінність, в залежності від того, який з цих різних типів поведінки в даний момент більше підходить до конкретної ситуації. Як вважає С. Бем, за останні десятиріччя гендерні ролі суттєво змінились. Індивід не обов'язково є носієм чітко вираженої психологічної маскулінності (жорсткість, агресивність і незалежність) або фемінності (емпатійність, м'якість, ніжність, чутливість і покірливість). В одному із досліджень Бем приймало участь 42 студенти і 42 студентки старших курсів Стенфордського університету. За результатами заповнення Анкети статевих ролей (BSRI) одна третина досліджуваних була віднесена до маскулінного статевого типу, одна третина – до фемінного, а одна третина – до андрогінів. Під час дослідження кожного досліджуваного приблизно на десять хвилин залишали в кімнаті наодинці з немовлям. За досліджуваним спостерігали через дзеркало Гезелла троє кодувальників, які оцінювали різні параметри його поведінки. Результати дослідження показали, що маскулінні досліджувані виявляли по відношенню до дитини значно менше турботи, ніж фемінні і андрогінні піддослідні, а в поведінці фемінних і андрогінних піддослідних суттєвих відмінностей не було. У другому дослідженні приймали учать 84 студента старших курсів (42 жінки і 42 чоловіки), які попередньо заповнили BSRI і були віднесені до фемінного або маскулінного типу або типу андрогінів. Пари, які складались із піддослідного і прихованого помічника дослідника однієї й тієї ж статі, приймали участь в експерименті, який немов би був присвячений вивченню саморозкриття. Учасники кидали жереб, щоб визначити, хто з них буде грати роль розповідача, а хто роль слухача. Насправді помічник дослідника завжди виступав у ролі розповідача, а піддослідний завжди виступав в ролі слухача. Розповідач, немов би засмучуючись і нервуючи починав викладати вивчений напам'ять текст сценарію. Розповівши трішечки про себе, розповідач нагадував про те, що він донедавна був переведений в цей коледж і відчуває себе доволі одиноким. Реакція піддослідних на одинокого студента спостерігалась через дзеркало Гезелла. Результати спостережень знову показали, що маскулінні піддослідні проявляли по відношенню до нього значно менше турботи, ніж фемінні і андрогінні піддослідні, а в поведінці фемінних і андрогінних піддослідних суттєвих відмінностей не було.

В іншому досліджені було виявлено, що індивіди, які належать до одного з двох статевих типів, активно уникали простої повсякденної діяльності відповідних видів (наприклад, забивання цвяхів у дошки або змотування пряжі у клубок) тільки тому, що ці види діяльності у відповідності із стереотипом вважались більш підходящими для представників іншої статі. Як засвідчило наше дослідження за методикою ММРІ, у підлітків під впливом сучасних умов трансформації суспільства в процесі статеворольової ідентифікації відбувається переорієнтація із стереотипних фемінно-маскулінних на андрогінні гендерні схеми. Ми припускаємо, що формування андрогінного гендерного типу йде за середніми показниками. Для перевірки цього ми використали методику С.Бем (BSRI). Дослідження проводилось на вибірці, яку склали 111 учнів Українського колежу ім. В.О. Сухомлинського м. Києва. У вибірку ввійшли підлітки чоловічої та жіночої статі молодшого (середній вік – 13 років) і старшого (середній вік – 15,5 років) віку. Респондентам було роздано опитувальник BSRI, який складається із 60 питань, де 20 питань таких, що позитивна відповідь на них показує маскулінний тип, 20 позитивних – фемінність, 20 питань нейтральних.

Андрогінність вимірюється індексом IS. Основний індекс IS визначається так: IS = (F – M)  2,322, де F (фемінність) = сума балів за збіг відповідей з ключем «фемінності» поділена на 20; М = (сума балів з маскулінності) : 20. Якщо величина індексу IS міститься в межах від -1 до +1, то робимо висновок про андрогінність. Якщо індекс менш -1 (IS-1), то робимо висновок про маскулінність, а якщо індекс більше +1 (IS1) – про фемінність. У випадку, коли IS-2,025, говорять про яскраво виражену маскулінність, а якщо IS+2,025 – говорять про яскраво виражену фемінність. Високі показники маскулінності і фемінності характерні для високого рівня андрогінії (ВА), а низькі показники маскулінності і фемінності характерні для низького рівня андрогінії (НА). Проміжні показники складають середній рівень андрогінії (СА).

За результатами тесту BSRI було здійснено дисперсійний аналіз. Отримані дані оброблялись за допомогою пакетів SPSS ver. 10. У вибірку увійшло 111 елементів, для кожного з яких вказано результат тестування за методикою BSRI (змінна В), стать досліджуваного (змінна S: 1 – хлопці, 2 – дівчата) і вікова група (змінна V: 1 – молодші, 2 – старші).

Дисперсійний аналіз залежності середніх значень варіанти від таких показників як стать і вік що існує значуща (на рівні 0,01) залежність середніх від статі. Більш детальний аналіз даних за методикою BSRI проводився за допомогою показника IS у співставленні його з різними групами нашої вибірки. Як вже зазначалось, покажчик гендерності (індекс IS) визначався за формулою: IS = (F – M)  2,322. Андрогінність виявлялась коли IS = від -1 до +1, а маскулінність, якщо IS  -1, а фемінність у випадку, якщо IS  +1. Середній рівень андрогінності в чоловічих і жіночих групах вимірювався по-різному: в жіночих групах враховувався рівень маскулінності (підвищення маскулінності співпадало з підвищенням рівня андрогінності), а в чоловічих групах навпаки – враховувався рівень фемінності.

Підрахування результатів анкетування показало, що значна більшість опитуваних в нашій вибірці виявилась з андрогінними показниками (80 %), серед яких більшість (46,8 %) – серед груп чоловічої статі (37,2 % серед жіночої), табл. 4.9.

Таблиця 4.9