28. Стрес як неспецифічний адаптивний процес. Дистрес, його профілактика.

Стан психоемоційної (або нервової) перенапруги, якщо призводить до виникнення ряду психосоматичних захворювань, найчастіше називається стресом. Г.Сельв визначив стрес, як неспецифічну відповідь організму на будь-які впливи або ситуації (стресори), які потребують пристосування до них.

Стан стресу може виникати від впливом найрізноманітніших життєвих умов, починаючи з повсякденних турбот і закінчуючи екстремальними ситуаціями. Психічним проявом синдрому, присвоєно найменування емоційний стрес.

Терміном ,дистрес" називають стрес, який приносить шкоду організмові. Будь-яка нормальна діяльність (гра в шахи) може викликати значного стресу, але він не чинить шкоди організму. Стрес перетворюється в дистрес під впливом деяких емоційних факторів, наприклад, невдач, незадоволення життям, невизнання успіхів.

Дистрес відіграє значну роль у підвищенні кров'яного тиску, виникненні серцевих нападів, виразки шлунку і дванадцятипалої кишки.

Як елемент життєвої активності, стрес сприяє створенню зусиль для кожного кроку життєвого розвитку.

Щоб стрес надавав дренуючої, а не руйнуючої дії, необхідно виробити відповідну філософію життя.

Для того, щоб механізми стресу викликали адаптивну реакцію, мали позитивний ефект, потрібне завершення періодів напруги сил повним відновленням життєвих процесів. Важливо вміти викликати зі свого досвіду негативні наслідки стресу. Потрібно вміти відпочивати, знімати нервову напругу, вчитися раціональному вирішенню конфліктів, розумному плануванню своєї діяльності.

Уміння керувати своїм емоційним станом, знижувати рівень емоційної напруги, долати хвилювання необхідне в багатьох ситуаціях. Таке вміння запобігає розвитку надмірної нервової напруги, допомагає зберегти здоров’я. Крім того, вміння керувати собою, підтримувати високу працездатність значно розширює можливості людини, допомагає їй розкрити творчий потенціал особистості, вийти переможцем у складних життєвих ситуаціях.

- кагор (нагріти до 79-80⁰С, 35-50 гр. по 8-10 разів на добу.

- каберне (50 гр. 10 разів на добу);

- пшеничні висівки, кропива, мед, чорна ікра, гранат;

- трава материнки (відновлює формулу крові);

- лавандове масло (лікування опіків);

- нормалізують згортання крові – капуста, шпинат, зелені томати, листя кропиви, соснова хвоя.

27. Психічні компоненти здоров’я людини. Поняття психічного здоров’я людини. Фактори ризику порушення психічного здоров’я в епоху нтр.

Психічне здоров'я - стан інтелектуально-емоційної сфері, основу якого складає відчуття душевного комфорту, яке забезпечує адекватну поведінкову реакцію. Такий стан обумовлено як біологічними, так і соціальними потребами, а також можливостями задоволення. Активному довголіттю сприяють такі психічні якості і риси характеру: стійка психіка, доброта, чесність, чуйність, сумлінність і почуття гумору, бажання жити.

У той же час, хвилювання, горе, страх та інші емоції напружують і турбують людину, є ворогами здоров'я. Реалізуючись у стресовий синдром, вони порушують наше нормальне самопочуття, породжують дискомфорт і хворобу.

Матеріальною основою психіки є нервова система.

У процесі трудової діяльності людина випробовує вплив різних факторів, що часто призводить до функціонуючих систем. Емоційні перенавантаження можуть призвести до явища, зворотного гальмуванню, - психологічної перенапруги.

Психоемоційна перенапруга — це стан організму, що знаходиться між нормальними і паталогічними реакціями. Цей стан можна ще визначити як переадаптацію тобто функціонування системи на межі норми її адаптації, коли мобілізуються всі резервні системи.

Проблема психоемоційної напруги загострилася за останні два десятиліття внаслідок зміни в способі життя і трудовій діяльності. Зокрема, вчені визначили ряд факторів, які виникли останнім часом у сфері виробничої діяльності, які іншим чином провокують розвиток психоемоційної перенапруги: 1) зростаюча інтелектуалізація професійної діяльності при поступовій ліквідації фізичної праці;

(злакові).

3. Змішана - добре розвинений головний і додаткові корені (суниці). Морфологія:

Типи коренів за формою: 1 Циліндричні (хрін). 2 нитковидні 3Веретеноподібні (морква),

4 Ріновидні (редиска).

5. Бульбовидні (жоржина).

Типи коренів за відношенням до субстрату:

1. Підземні. 2 Повітряні -у епіфітів. з. Водні - ряска. 4 Гаусторії (присоски) - у паразитів.

Зони корені:

1 Меристематична - вкрита кореневим чохликом. Складається з живих клітин (відсутня у водних і у паразитів).

2. Розтягу - тут клітини довші, бо ростуть розтягом.

3 Всисна зона - зона кореневих волосків.

4 Зона проведення - є бокові корені, має буруватий колір, бо клітини зкорковілі.

Видозміни кореня:

1 Кореневі бульби потовщення кореня, де накопичуються запасні речовини (жоржина, пшінка).

2. Втягуючі корені - у паренхімі кори наявні поперечні зморшки, при зневодненні корінь скорочується і надземна частина рослини притискується до грунту (шафран).

3. Опорні корені - укріплюють у субстраті (кукурудза).

4. Корені - підпорки (банан) сприяють розростанню крони.

5. Дихальні корені - характерні для болотної рослинності (авіцена), ростуть вгору.

6. Ходульні корені - ризофора утворює мангрові зарості.

7 Асиміляційні корені фотосинтезують водяний горіх.

3. Корені-причіпки ліани, плющі.