18. Білки, жири і вуглеводи у харчуванні, та їх роль у забезпеченні оптимального рівня здоров’я людини.

Незамінні харчові речовини: білки, поліненасичені жири, кислоти, вітаміни, мінеральні солі вода. Змінні: вуглеводи і жири з ненасиченими жирними кислотами.

Білки – це азотовмісні полімери, мономерами яких є амінокислоти.

Білки:

1) основна частина клітин рослин і тварин;

2) необхідні для росту нових тканин;

3) для заміни організмом використаних клітин.

3. Треба дотримуватися правила: один вид білка для одного приймання їжі. Неприпустиме поєднання м’ясо – молоко, м’ясо – сир, горіхи – м’ясо.

4. Приймати крохмалисту їжу і кислотні продукти рекомендується в різний час. Ні: каша – кислі фрукти, картопля і хліб – салати.

5. Їсти білкову і крохмалисту їжу цукрами слід нарізно. Бо усі цукри гальмують уведення шлункового соку. Ні: каша – цукор, хліб – ізюм, печиво – молоко.

6. Жир не рекомендується вживати ні з одним видом білкової їжі. Жир уповільнює перетравлення білкової на 2 години.

17. Основні правила і принципи раціонального харчування.

Надзвичайно важливо, щоб організм одержував потрібні речовини в оптимальній кількості та в потрібний час. Таке харчування називається раціональним (від лат.ratio – розум, наука).

Від харчування залежить здоров’я, працездатність, життєрадісність людини.

Раціональне харчування – складова частина здорового способу життя. Воно запобігає захворюванням, сприяє одужанню, забезпечує гарну поставу, красу. Люті вороги раціонального харчування – куріння, вживання алкоголю, гіподинамія, розумові перевантаження, недостатній відпочинок, надмірне вживання ліків тощо.

Раціональне харчування повинно ґрунтуватися на трьох основних принципах:

1) рівновага між енергією, яку постачають харчі, та енергією, яку людина витрачає на підтримання життєдіяльності;

2) задоволення потреб організму в певній кількості та співвідношенні поживних речовин;

3) дотримання режиму харчування (певна кількість харчів на кожен прийом та визначені терміни їх споживання).

Засвоєння харчів в організмі чимось нагадує горіння. Справді, більшість продуктів, зокрема вуглеводи й жири, перетворюються на тепло, вуглекислий газ та воду. Лише білок не засвоюється до кінця, і його недоокислена частина виводиться з сечею.

полярних ядер і тому диплоїднє. Всі інші клітини зародкового мішка гаплоїдні. Часто біля мікропіле утворюється особлива тканина - обтуратор, яка сприяє проростанню пилку до зародкового мішка. На халазальному кінці насіннєвого зачатку міститься гіпостаза. Це особлива тканина, що не дає зростатися зародковому мішку в цьому напрямку і постачає його фізіологічно активними речовинами.поротей, у яких з'явився насіннєвий зачаток та насіння. Також дана група рослин є і предковою для квіткових.Найхарактернішим органом квіткових рослин є енергетичний – квітка. Квітка, як пагін, сидить у пазусі активного листка, має квітконіжку, а часто і приквітники, квітколоже, до якого прикріпляються оцвітина (що складається із чашечки і віночка, проста або подвійна, вільна або зрослолиста, правильна або неправильна) та головні частини квітки (тичинки та маточки). Тичинки - це мікро спорофіли. Вони складаються з тичинкової нитки і завжди з пиляка, який включає в себе групу, які тут уже називаються пилковими гніздами. В них шляхом редукційного поділу утворюються мікроспори, котрі після перших етапів проростання до часу дозрівання фактично перетворюються в пилок. Центральну частину квітки займають одна або кілька маточок, утворених мегаспорофілами (плодолистиками) вільними або зрослими своїми краями між собою. Маточка складаються із зав'язі, стовпчика, прийомочки. У зав'язі маточки знаходиться один або багато насінних зачатків. Насінний зачаток складається з одного або кількох покривів (інгументів) з “пилковходом” (мікропіле), що є входом не для пилку, а для пилкової трубки, адже пилок знаходиться на приймочці маточки, а пилкова трубка в процесі свого росту проникає крізь мікропіле до зародкового мішка. В середині інтигументів знаходиться нуцелус, тобто ,ядро" насінного зачатка. Частина зрослих покривів насінного зачатка, що знаходиться на протележному від мікропіле полюсі, називається халазою. За допомогою насінної ніжки насінний зачаток з’єднується зі стінкою зав'язі. Насінний зачаток являє собою утвір, гомологічний сорусу попороті з одним мегаспорангієм - нуцелусом, а решта мегаспорангіїв перетворилася на покриви насінного зачатка. В нуцесусі шляхом мейозу утворюється чотири мегаспори, з яких проростає лише одна, утворюючи зародковий мішок, гомологічний жіночому гаметофіту різноспорових плаунів і папоротей і первинному ендосперму голонасінних рослин. У кінцевій і найтиповіший він складається з яйцеклітини і двох синергід на мікропілярному полюсі зародкового мішка, центральної клітини або вторинного ядра в центрі, і трьох клітин: - антипод на протилежному полюсі зародкового мішка. Всі клітини зародкового мішка гаплоїдні, за

-- підвищений механічний і фізичний вплив на опорно-руховий апарат і

-- діабет;

-- захворювання нирок, камені в жовчних протоках;

-- нервово-психічні захворювання;

-- ускладнення під час вагітності й пологів;

-- зменшення тривалості життя і ін.

аналіз негативних стереотипів харчування сучасної людини дозволив визначити такі помилки:

1) ми неправильно вибираємо їжу. Неповноцінність їжі пов’язана з відсутністю достатньої кількості вітамінів, що містяться у свіжих овочах та фруктах, клітковини, повноцінного білка, молока і риби. Але в нашому раціоні надмірна кількість білого хліба, тістечок та інших борошняних виробів.

2) ми намагаємося вживати багато жирної їжі. При добовій нормі 80 г, людина з’їдає в середньому 132 г жиру, що створює реальну небезпеку для здоров’я.

3) ми нехтуємо природними запасами рідини – водою. Натомість вводимо в організм багато алкоголю і солодких напоїв.

4) ми неправильно готуємо їжу. Зловживаємо кухонною сіллю, жареним і вареним навіть тоді, коли цього можна було б уникнути.

5) ми харчуємося без урахування досягнутого віку. Дорослі не лімітують прийом їжі і не привчають до цього дітей. Люди похилого віку забувають про те, що їм необхідно обмежити харчування через зменшення витрат енергії.

6) ми погано знаємо про основи здорового харчування. Наука має велику кількість даних про раціональне харчування, але більшість людей, на жаль, користуються ними мало.

Із сучасних вчених найбільш детально досліджував закони сумісності харчових продуктів Г. Шелтон (1991). Грамотне, логічне їхнє поєднання – це один із перших кроків до здоров’я без ліків. Видав книгу “Правильне поєднання харчових продуктів”. Практичні висновки з цієї книги зробила І. Литвинова (1989).

1. Білкову і крохмальну їжу необхідно їсти в різний час. М’ясо, яйця, сир, горіхи їдять спочатку, а через деякий час крохмалисту їжу (каша, картопля, хліб).

2. Вживати білкову їжу і кислотні продукти слід нарізно. Не можна їсти м’ясо, рибу, яйця та ін. з салатами, якщо вони заправлені лимонним соком, оцтом, майонезом.

Дещо складнішою справа виявляється з використанням фруктів, ягід, овочів, чаїв при патології органів шлунково-кишкового тракту, печінки, серцево - судинної, нервово-ендокринної систем, нирок. Наприклад підвищеній кислотності протипоказані лимони, материнка, перець, при гострих та хронічних гепатитах – чорний та червоний перець, цибуля часник, гірчиця.

Є дуже багато сгюстережень, котрі переконують у доцільності вживання в основному рослинної їжі.