33. Поняття “духовного”. Особливості світогляду людини як валеологічна проблема. Роль вчителя у формуванні оздоровчої стратегії й тактики життя людини.

В широкому розумінні “духовне” в людині – це все, відмінне від тілесного, біологічного, тобто вся психічна сфера її життя у різноманітних проявах – інтелектуальних, емоційно – почуттєвих та ін. У вузькому розумінні “духовність” – це спосіб життєдіяльності, специфіка якого полягає у пріоритетному задоволенні потреби у пізнанні – світу, себе і, головне, - смислу та призначення свого життя.

Говорячи про зв’язок між здоров’ям людини та її духовним світом, дуже важко провести чітку межу між душевним (психічним) та духовним, які в конкретній людині є не чим іншим, як абстрактними аспектами єдиного цілого. Коли людина перебуває у стані суперечності між своєю душею і духом, трапляється приміром, у ситуації вибору між неспокоєм та напруженням духовних пошуків, душевним благополуччям і рівновагою, виділення цих аспектів з метою “розібратися в собі” є просто необхідним. У випадку ж, коли людині властива внутрішня гармонія, цілісність, цілком припустимим є, на наш погляд, є використання означених понять як синонімів, а поняття “духовний світ” – як інтегрального стосовно двох попередніх.

Складовим духовного світу людини виступають знання, моральні, художньо – естетичні, життєво – практичні переживання, ціннісні орієнтації та установки.

В релігії людини спонукається до здорового способу життя вірою в божественні заповіді, якими встановлюються культ тілесної і духовної чистоти.

Особливості духовного світу окремої людини чи соціальної спільноти виступають важливим чинником, що зумовлює як характер загального ставлення людини до свого здоров’я, так і вибір конкретних методів його збереження чи відновлення.

32. Снід як захворювання імунної системи. Просвітницька роль вчителя у попередженні сніДу.

СНІД – хронічне інфекційне захворювання, яке зумовлює порушення діяльності імунної системи внаслідок чого організм втрачає здатність до захисту від патогенних та умовно патологічних організмів і характеризується комплексом клітинних проявів.

СНІД або синдром набутого імунодефіциту, спричиняє вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус вражає один із видів лімфоцитів, без яких імунітет стає неповноцінним. Вірус СНІДу може міститися в крові й лімфоцитах, а також у вільній формі поза лімфоцитами. Одним із джерел вірусу вважається заражена сперма, в яку ш потрапляє разом із лімфоцитами.

Інфікування відбувається:

1) статевим шляхом;

2) через кров (переливання, спільний шприц, ураження кровю слизової оболонки і шкіри, трансплантація органів, штучне запліднення, надання допомоги медиками при відкритих ранах);

3) перинатальний або вертикальний шлях (через плаценту, пологи, післяпологовий (через молоко)).

У 1986 році цей вірус назвали ВІЧ.

У зовнішньому середовищі при t 25 – зберігається здатність до зараження до 15 діб. Збудник гине від дезинфікуючих речовин.

ВІЛ – характеризується високою генетичною варіабельністю; в однієї людини може бути декілька видів цього вірусу.

Неспецифічна профілактика Сніду:

-- санітарно-освітня робота;

-- пропаганда здорового способу життя;

-- інформування населення щодо небезпеки випадкових статевих стосунків;

-- боротьба з проституцією і наркоманією;

-- використання презервативів;

-- обстеження осіб групи ризику;

-- своєчасне виявлення інфікованих осіб;

-- правила септики і антисептики;

-- тестування донорів;

-- правила гігієни.

порожнина, до якої підходять клітини водоносної тканини -епітема до неї підходять ксилемні частини провідних пучків (клітини цієї тканини фільтрують ксилемний сік);

нектарники - виділяють насичений розчин вуглеводів, міститься у квітках біля основи оцвітини, можуть міститися поза квіткою.

2 Внутрішні. молочні судини - канальні в паренхімі коркового шару качанів і коренів, містять емульований каучук, гутаперчу;

смоляні ходи - продукують смоли (антисептичні речовини) та є їхнім вмістилищем.